Люм'єри, брати

Люм’є́ри, брати́ — Огю́ст [повне прізвище та ім'я — Люм'єр, Огюст Луї Марі Ніколя (фр. Lumière, Auguste Marie Louis Nicolas); 19.10.1862, м. Безансон, тепер регіон Бургундія — Франш-Конте, Франція — 10.04.1954, м. Ліон, тепер регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція] та Луї́ [повне прізвище та ім'я — Люм'єр, Луї Жан (фр. Lumière, Louis Jean); 05.10.1864, м. Безансон, Франція — 06.06.1948, м. Ліон, Франція] — родоначальники світового кіно, винахідники професійного апарату для знімання та демонстрації кінострічок, засновники французької кіноіндустрії.

Життєпис

Народилися на сході Франції в родині художника, власника фотопортретної студії. 1870 родина переїхала до м. Ліона. Старший із братів, Огюст, із дитинства цікавився фотографією й медициною. Молодший, Луї, захоплювався образотворчим мистецтвом та музикою, мав хист до техніки та винахідництва. Навчалися у престижній ліонській Технічній школі Мартіньєра (франц. Martinière Technical School).

1882 батько побудував фабрику з виробництва фотопластин у м. Ліоні. Огюст почав працювати менеджером батьківської компанії. Однак справа йшла важко, і компанія ледь не збанкрутувала. Урятував родинний бізнес винахід молодшого з братів — особливі желатинові фотопластини із використанням броміду срібла. На початок 1890-х на фабриці Люм’єрів працювали 200 робітників, які щороку випускали 4 мільйони фотопластин. Від 1892 компанія почала випускати бромідний фотопапір. Її вартість у цей час уже становила 3 мільйони франків.

Обізнаність братів Люм’єрів із деталями й тонкощами фотографічної техніки стала підґрунтям для їхнього винаходу — апарату для знімання та демонстрації «рухомих картинок» під назвою синематограф (франц. cinématographe).

Утім, брати Люм’єри не вбачали в кіно потенціалу великого мистецтва й зайнялися виробництвом кіноапаратури. 1905 продали свій патент на синематограф французькій кінокомпанії «Пате».

У перші роки 20 ст. Луї зосередився на дослідницькій роботі в галузі кольорового і обʼємного фотозображення. 1903 брати Люмʼєри запатентували спосіб отримання кольорової фотографії — автохром — першу у світі технологію кольорової фотографії, придатну для масового застосування.

У роки Першої світової війни брати Люмʼєри зробили винаходи в медицині, зокрема в протезуванні та загоєнні опіків і ран, займалися дослідженням туберкульозу й онкологічних хвороб. Огюст Люм’єр відкрив власну медичну клініку і фармакологічну лабораторію.

Поховані в м. Ліоні на цвинтарі Гійотьєр.

Діяльність

Поштовхом для конструювання синематографу стало ознайомлення Люм’єрів із кінетоскопом Т. А. Едісона. Дивитись фільм за допомогою запатентованого Т. А. Едісоном апарату могла тільки одна людина й то лише одним оком. Винахід братів Люм’єрів дозволив виводити зображення на великий екран, де його одночасно могли бачити багато глядачів.

У синематографі брати Люм’єри використали ідею переривного переміщення плівки, який вперше застосовано у хронофотографічній камері винахідника Л. Е. О. ле Пренса (1841–1890; Франція). Технічним нововведенням в апараті-синематографі став сконструйований за принципом швейної машини грейферний механізм, який забезпечував коротку зупинку кіноплівки в кадровому вікні. Завдяки цьому вдалось досягти суттєвого збільшення різкості зображення.

Крім того, синематограф був портативним, обладнаним ручним приводом, що дозволяло вести зйомку будь-де й суттєво урізноманітнювати потенційні сюжети.

Техніком-винахідником синематографу — універсального проєкційного, знімального й копіювального апарату для виготовлення кінофільмів на перфорованій целулоїдній 35-міліметровій кіноплівці був Луї Люм’єр. Огюст Люм’єр брав участь у фінансуванні винахідницьких розробок та вирішував організаційні питання. Патент на апарат (за номером 245032, виданий 13.02.1895) був оформлений на обох братів Люм’єрів. Вони обидва брали участь у створенні перших фільмів.

22.03.1895 в м. Парижі вперше продемонстрували зняті за допомогою синематографу фільми для членів «Товариства розвитку національної промисловості».

Перший комерційний кінопоказ відбувся 28. 12. 1895 в одному із залів «Гранд-кафе» у м. Парижі. Саме цей день пізніше проголосили офіційною датою народження кінематографу.

На кіносеанс продали від 35 до 40 квитків (за різними даними) вартістю один франк. Перші фільми кіно німого були дуже короткими, тривали до 1 хв. Глядачам першого кіносеансу показали не менше десяти фільмів. Першими стрічками історики кіно називають «Вихід робітників з фабрики Люм’єрів», «Политий поливальник», «Прибуття делегатів на фотоконгрес у Ліоні», «Вольтижировка», «Виловлювання червоних рибок», «Ковалі», «Сніданок немовляти», «Стрибок через брезент», «Площа Кордельє в Ліоні», «Морське купання». Серед цих різних за тематикою і жанром фільмів переважають ті, що фактично започатковують документальний кінематограф. «Политий поливальник» — перший ігровий (художній) комедійний фільм.

Синематограф викликав інтерес паризької публіки. Кінопокази зробили регулярними, і вже за три місяці збори зросли до 2-х тисяч франків за ніч. Для музичного супроводу німих кінострічок запрошували музикантів-таперів, переважно піаністів і саксофоністів.

Брати Люм’єри почали навчати кіномеханіків та відправляти їх у різні країни для зйомок нових стрічок про цікаві місця й пам’ятки культури, важливі події тощо.

Поява публікацій про синематограф у світовій пресі сприяла тому, що почали надходити пропозиції щодо проведення сеансів в інших містах та країнах. Щоб упоратися з обсягом заявок, брати Люм’єри вдалися до системи концесій, за якої замовники брали напрокат проєкційні апарати, а представники компанії монтували їх на місці та проводили сеанси. Для організації цього процесу брати Люм’єри використали численні представництва фотофірми свого батька. Уже в 1-й половині 1896 демонстрації фільмів відбулись у містах Лондоні, Римі, Кельні, Женеві, Мадриді, Санкт-Петербурзі, Нью-Йорку. Від кінця 1896 кінопокази почали регулярно відбуватися в м. Києві та м. Харкові. Самі брати Люм’єри подорожували світом, пропагуючи свій синематограф, зокрема відвідали Японію, Індію, Китай. На 1903 фільмографія братів Люм’єрів налічувала вже понад 2 тисячі стрічок. Успіх синематографу був настільки великим, що цю назву почали використовувати для найменування перших кінотеатрів, а згодом і технології кіно загалом.

Фільми братів Люм’єрів зберігають у французькій синематеці.

Визнання

1909 нагороджені медаллю Елліота Крессона за наукові й технічні досягнення від Інституту Франкліна у м. Філадельфії.

1914 на честь братів Люм’єрів названо астероїд 775, 1960 — відкрито зірки на «Алеї слави» Голлівуду.

1962 встановлено пам’ятник поруч із колишнім родинним будинком у м. Ліоні.

Від 1996 за досягнення у франкомовному кінематографі вручають премію «Люмʼєр» (франц. Prix Lumières), засновану «Академією Люмʼєрів» (франц. Académie des Lumières).

Додатково

• Відомий фільм Люм’єрів «Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьота» продемонстрований 06.01.1896; на перших показах він викликав паніку серед непідготовленої публіки. Цей фільм увійшов до списку «Найстрашніших сцен кінематографу» за версією сайту Filmsite.org.
• Постер, який анонсував перший кінопоказ фільмів братів Люм’єрів 28.12.1895, став першим у світі кінопостером. 28.08.2018 проданий на аукціоні «Сотбіс» за рекордну ціну 160 тисяч фунтів.
• У двох перших фільмах — «Сніданок немовляти» та «Виловлювання золотих рибок» знято дочку Огюста Люмʼєра — Андре Люм’єр (1984–1918).
• 1995 з нагоди 100-річчя кінематографу Банк Франції планував випустити нову 200-франкову купюру з портретами братів Люмʼєрів. Однак унаслідок суспільної реакції на відомості про їхню співпрацю із колабораціоністським режимом Віші (політичний режим) у роки Другої світової війни Банк Франції зупинив випуск ювілейної асигнації і знищив уже надруковані на той момент 17 мільйонів банкнот.
• 2015 в Україні на Міжнародному Одеському кінофестивалі відбувся перегляд 98 відреставрованих фільмів братів Люм’єрів.

Праці

Lumière L. The Lumière Cinematograph // Journal of the S.M.P.E. 1936. Vol. 27. № 6. P. 640–647.

Література

1. Letters: Auguste and Louis Lumière. Boston : Faber & Faber, 1995. 333 p.
2. Аubert М., Seguin J.-C. La production cinématographique des Frères Lumière. Paris : Mémoire du cinéma, 1996. 557 p.
3. Eleftheriotis D. Early Cinema as Child: Historical Metaphor and European Cinephilia in «Lumiére & Company» // Screen. 2005. № 46 (3). P. 315–328.
4. Şerban S. Lumière’s Cinématographe — The Starting Point of the History of Cinematography? // Analele Universităţii Spiru Haret. Seria Jurnalism. 2016. № 2. P. 49–52.
5. Скуратівський В. Л. Коли і де народилося рухоме зображення? До 125-річчя кіно // Кіно-Театр. 2020. № 4. С. 43.
6. Geva D. 1895: The Lumière Brothers // A Philosophical History of Documentary, 1895–1959. Cham : Palgrave Macmillan, 2021. P. 33–49.
7. Lipton L. The Lumières and the Europeans // The Cinema in Flux: The Evolution of Motion Picture Technology from the Magic Lantern to the Digital Era. New York : Springer, 2021. P. 161–169.
8. Alcalá S. The Other Side of Cinema: Lumiere Brothers’ First Films and the Discursivity of Cinema // Journal for the #Psychoanalysis of Culture and Society. 2023. № 28. P. 81–92.
9. Черков Г. Перші фільми братів Люм’єр. Фактологічна основа і виникнення образу-міфу // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2024. № 34. С. 72–81.

Автор ВУЕ

Л. Л. Корнєєва

Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Люм'єри, брати // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Люм'єри, брати (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.11.2024