Лутулі, Альберт Джон

Лутулі, Альберт Джон (Lutuli Albert John)
Народження	1898
Місце народження	м. Булавайо, Південна Родезія, Британська Південно-Африканська Компанія, тепер провінція Булавайо, Зімбабве
Смерть	21.07.1967
Alma mater	Коледж Адамс
Місце діяльності	Південно-Африканська Республіка
Напрями діяльності	політика, права людини
Відзнака	Нобелівська премія миру

Луту́лі, А́льберт Джон (зулу Lutuli Albert John, англ. англ. Luthuli Albert John; бл. 1898, м. Булавайо, Південна Родезія, Британська Південно-Африканська Компанія, тепер провінція Булавайо, Республіка Зімбабве — 21.07.1967, м. Стейнджер, провінція Натал, тепер м. Квадукуза, провінція Квазулу-Натал, Південно-Африканська Республіка [ПАР]) — викладач, політичний діяч, генеральний президент Африканського національного конгресу (АНК; 1952–1967), лауреат Нобелівської премії миру (1960).

Життєпис

Син зулуського місіонера адвентистів сьомого дня Джона Буньяна Лутулі та Мтоньі Гумеде народився в Родезії (тепер Зімбабве). Після смерті батька він із матір’ю повернулися в ПАР, де вперше пішов до школи.

Після проходження дворічного курсу з учительської справи 1917–1919 був директором і єдиним співробітником середньої школи в місцевості Блаубосх (тепер ПАР).

1920–1922 здобував вищу педагогічну освіту в Коледжі Адамс (тепер ПАР), після чого приєднався до викладацького колективу закладу (до 1935). З 1928 — секретар, від 1930 — президент Асоціації африканських вчителів. Засновник Товариства мови та культури зулу.

1935 на запрошення зулуських старійшин громади м. Ґрутвіль (тепер ПАР) узяв участь у виборах і був обраний вождем (став наступником дядька). 1936 уряд Південно-Африканського Союзу визнав Лутулі вождем місіонерського резервату Умвоті та призначив йому грошове забезпечення. Відстоював господарські інтереси зулусів на ввіреній території в умовах законодавчого закріплення панування білого населення.

21.07.1967 загинув унаслідок аварії на залізниці.

Діяльність

Від 1945 — член виконавчого комітету, з 1948 — президент відділення АНК у провінції Натал. 1946–1951 — член Представницької ради тубільців, дорадчого органу в межах політичної системи Південно-Африканського Союзу. 1952 відкинув ультиматум влади про вихід із лав АНК і був позбавлений титулу вождя. Незважаючи на це, надалі залишався відомим як «Вождь Лутулі» серед своїх політичних прихильників, які не визнавали втручання влади ПАР в інститути традиційного суспільного ладу народу зулу. 1952–1967 — генеральний президент АНК.

1955 головував на Конгресі народів (м. Тонґаат, тепер м. Отонґаті, ПАР), заході за участі представників ключових опозиційних організацій, скликаному для узгодження вимог до влади стосовно ліквідації режиму апартеїду. За результатами зібрання узгоджено й оприлюднено текст Хартії свободи, яка містила бачення широкою опозицією майбутнього ПАР після скасування сегрегаційного законодавства.

1960, на тлі розстрілу демонстрації в м. Шарпевіль (ПАР) проти системи перепусток, запровадженої на законодавчому рівні для обмеження пересування небілого населення, очолив кампанію протесту, привселюдно спаливши власний відповідний документ. Залишався прихильником ненасильницької боротьби проти апартеїду, утримавшись від підтримки рішення АНК про перехід окремих його членів до збройної боротьби.

1953–1956 та 1959–1967 перебував під дією застосованих владою ПАР послідовних, щоразу жорсткіших обмежувальних заходів, які ускладнювали його пересування та здійснення ним соціальної комунікації, відповідно унеможливлюючи повноцінне виконання обов’язків із керівництва АНК. Таким чином, а також унаслідок самоусунення від участі у силовому вимірі боротьби проти апартеїду, впродовж останніх років життя був переважно символічною ізольованою фігурою.

Визнання

Нобелівська премія миру «за його ненасильницьку боротьбу проти апартеїду» (1960).

Почесний ректор Університету Глазго (1962).

Премія ООН у галузі прав людини (1968, посмертно).

Штаб-квартиру АНК у м. Йоганнесбурзі названо «Будинок Лутулі».

2014 у м. Квадукузі (ПАР) відкрито Музей Лутулі.

Твори

Let my People Go. New York : McGraw-Hill, 1962. 256 p.

Література

Couper S. Albert Luthuli: Bound by Faith. Pietermaritzburg : University Of KwaZulu-Natal Press, 2012. 290 p.
Mandela N. Long Walk To Freedom. 40th ed. London : Abacus, 2013. 800 p.
Vinson R. Albert Luthuli. Johannesburg : Jacana Media, 2023. 190 p.

Автор ВУЕ

В. В. Петрів

Покликання на цю статтю: Петрів В. В. Лутулі, Альберт Джон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лутулі, Альберт Джон (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2025