Доніцетті, Гаетано

Доніце́тті, Доме́ніко Ґаета́но Марі́я (італ. Donizetti, Domenico Gaetano Maria; 29.11.1797, м. Бергамо, тепер Італія — 08.04.1848, м. Бергамо, тепер Італія) — композитор, один із творців оперного стилю бельканто, глава італійської оперної школи другої половини 1830-х.

Доніцетті, Гаетано (Donizetti, Domenico Gaetano Maria)
Народження	29.11.1797
Місце народження	Бергамо
Смерть	08.04.1848
Місце смерті	Бергамо
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Життєпис

Народився в Ломбардії. Батьки не мали професійного стосунку до музики. 1806 вступив до класу німецького композитора Й. С. Майра (1763; тепер Німеччина — 1845; Італія). До 1815 опановував ази музичного мистецтва як хорист, паралельно вивчав основи композиції на прикладі творів Ф. Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена. Отримав стипендію на навчання в Болонській філармонічній академії.

Протягом 1815–1817 проходив курс фуги та контрапункту в Ґ. С. Маттеї (1750–1825; Італія).

У період ранньої творчості (1817–1822) написав струнні квартети. Першими спробами в оперному жанрі стали одноактні твори «Пігмаліон» (італ. «Pigmalione»), «Олімпіада» (італ. «Olimpiade»), «Гнів Ахілла» (італ. «L’ira d’Achille»), які не були поставлені за життя композитора.

Перший успіх пов’язаний з оперою «Енріко ді Боргонья» (італ. «Enrico di Borgogna», 1818, м. Венеція). До 1830 написав ще 31 оперу, більшість із цих творів поставлено в м. Неаполі. Найбільший резонанс у цей період мали твори «Зораїда з Гранади» (італ. «Zoraida di Granata», 1822, м. Рим), «Циганка» (італ. «La zingara», 1822), «Занепокоєний наставник» (італ. «L'ajo nell'imbarazzo», 1824, м. Рим), «Джанні ді Калє» (італ. «Gianni di Calais», 1828, м. Неаполь).

Міжнародний успіх композиторові принесла прем’єра опери «Анна Болейн» (1830, м. Мілан) із Дж. Паста (сопрано; 1797–1865 або 1867; Італія) та Дж. Б. Рубіні (тенор; 1794–1854; Італія) в головних ролях. До 1840-х цей твір поставлено у всіх європейських театрах, спершу в м. Лондоні 1831.

Після успіху «Анни Болейн» (італ. «Anna Bolena», 1830) протягом 1830–1835 створив значну кількість драматичних і комічних опер, зокрема оперу-буффа «Любовний напій» (італ. «L'elisir d'amore», 1832), «Лукреція Борджіа» (італ. «Lucrezia Borgia», 1833), «Лючія ді Ламмермур» («Lucia di Lammermoor», 1835).

Від 1838 став першим італійцем, який отримав замовлення на написання творів у французькій традиції: «Полієвкт» («Poliuto», 1840), «Дочка полку» (франц. «La fille du régiment», 1940), «Фаворитка» («La favorite», 1840), комічна опера «Дон Паскуале» («Don Pasquale», 1843). Від 1842 виконував обов’язки придворного композитора у м. Відні, у вільний час працював в інших містах Європи — Парижі, Римі, Мілані, Неаполі. Незважаючи на посилення ознак хвороби, намагався завершити заплановані творчі проєкти: за особистим проханням Дж. А. Россіні диригував прем’єрою його «Страдальної Матері» (італ. «Stabat Mater») у м. Болоньї (1842); створював нові опери та готував прем’єри: «Лінда ді Шамуні» («Linda di Chamounix», 1842, м. Відень), «Марія ді Роган» («Maria di Rohan», 1843, м. Париж), «Катерина Корнаро» (італ. «Caterina Cornaro», 1844, м. Неаполь), «Дон Себастьян Португальський» («Dom Sébastien», 1843, м. Париж). Працював над переробкою власних італійських опер для французької сцени, відповідав за підготовку італійських сезонів у віденському «Кернтнертортеатрі» (нім. «Kärntnertortheater»), керував прем’єрою опер В. Белліні, Дж. Верді.

1843 через важку психічну хворобу припинив творчу діяльність. На початку 1846 перебував у спеціалізованій лікарні. 1847 повернуся до м. Бергамо. Помер у стані психічного розладу.

Творчість

Доніцетті вважають послідовником Дж. Россіні. Твори композитора визнані зразками класичного бельканто. Квінтесенція його розвитку на початку 19 ст. відбувалася паралельно з реформуванням оперного жанру, що зумовило поєднання бельканто з драматичною експресією. Особливого значення в операх Доніцетті набули сюжетні ситуації, що передбачали вихід за межі психічної норми (напр., сцени безумства та запаморочення). Більшість оперних творів мають драматичне спрямування, побудовані на сюжетах із минулого. Історизм був декорацією, на тлі якої розгорталася особиста драма людини, переважно жінки-жертви злочинних намірів та вчинків.

Незважаючи на значну кількість творів композитора та їхню популярність, тривалий час Доніцетті вважали другорядним музикантом, що зумовлено модою на вагнеризм у європейському мистецтві 2-ї половини 19 ст. Інтерпретації оперних творів Доніцетті практично зійшли зі сцени до кінця 19 ст., поступившись творам Дж. Верді та Р. Вагнера. У 1950-і стиль бельканто знову опинився в центрі уваги завдяки високохудожнім інтерпретаціям творів виконавцями М. Каллас, Дж. Сазерленд, М. Кабальє та ін. Їхні виконавські концепції багато в чому відновлювали первісний авторський задум, напр., «Лючія ді Ламмермур» у виконанні М. Каллас.

Доніцетті написав 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти, сонати та інших камерні твори. Однак саме в жанрі опери композитор найповніше розкрив свій талант, написавши 75 творів. Окрім композиторської діяльності, працював на адміністративних посадах, був музичним директором у різних театрах Італії: «Театр Белліні» (італ. «Teatro Carolino», 1825‒1826, м. Палермо); королівських театрів м. Неаполя (1829‒1838); придворним композитором у м. Відні (1842). Упродовж 1825–1826 викладав у Палермській консерваторії (тепер Палермська консерваторія імені Алессандро Скарлатті, італ. Conservatorio Alessandro Scarlatti), у 1834‒1839 — в Неапольскій консерваторії (Консерваторія Сан-Пʼєтро-Маелла; італ. Conservatorio di San Pietro a Majella). Упродовж 1837–1839 був директором Неапольської консерваторії.

«Київський оперний Lucia di Lammermoor Act 1 LIVE 1974».
Джерело ютуб канал «Ukrainian Opera Artists XX-th Century».

«Київський оперний Lucia di Lammermoor Act 2 LIVE 1974».
Джерело ютуб канал «Ukrainian Opera Artists XX-th Century».

«Київський оперний Lucia di Lammermoor Act 3 LIVE 1974».
Джерело ютуб канал «Ukrainian Opera Artists XX-th Century».

«Лючія ді Ламмермур українською (Львів, 2019)».
Джерело ютуб канал «Culture without borders».

Визнання

1975 відбулися Міжнародні конгреси, присвячені творчості Доніцетті в Італії, Великій Британії, Німеччині та США.

У м. Бергамо створено Театральний фонд Доніцетті для сприяння вивчення творів композитора. У Великій Британії діє Товариство Доніцетті. Британська компанія звукозапису «Опера Рара» (англ. «Opera Rara») випустила маловідомі твори композитора.

1997 та 1998 відбулися міжнародні конференції з нагоди 200-річчя від дня народження композитора та 150-річчя його смерті.

Зв’язок з Україною

В опері «Сибірські невільники» (італ. «Otto mesi in due ore ossia Gli esiliati in Siberia», 1827) композитор використав тему українського романсу «Їхав козак за Дунай».

Творчість Доніцетті відома в Україні завдяки постановкам опер «Лючія ді Ламмермур» та «Любовний напій». Оперу «Лючія ді Ламмермур» вперше на території Російської імперії показано в м. Одесі у грудні 1838. У 20 ст. українською мовою оперу переклав М. Лукаш. У цьому варіанті її поставлено в Київському оперному театрі (тепер Національна опера України), записано на радіо 1974 (диригент — О. Рябов, солісти — Є. Мірошниченко, А. Солов’яненко, М. Кулага, М. Шевченко, Г. Красуля (1929–1996; Україна).

1980 на Українській студії телевізійних фільмів цю оперу екранізовано за участю оркестру й солістів Київського академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (тепер Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка); режисер — О. Бійма, диригент — О. Рябов, у головних ролях — Є. Мірошниченко, А. Мокренко). Оперу «Лючія ді Ламмермур» в українському перекладі представлено на міжнародному фестивалі «Лукаш Фест» 12. 10. 2019 у м. Львові; режисер-постановник Ю. Журавкова (1986; тепер Україна), диригент-постановник М. Гринивецька (1994; тепер Україна), солісти – О. Дядів (1994; Україна), С. Андрощук, С. Возняк, Р. Смоляр (1976; тепер Україна).

В українських музичних театрах поставлено низку маловідомих творів композитора, напр., комічну оперу «Ріта» (італ. «Rita», 1841; прем’єра в Україні 16. 06. 2016, Київський муніципальний театр опери і балету для дітей та юнацтва), опера-фарс «Дзвіночок» (італ. «Il campanello або Il campanello di notte», 1836; прем’єра в Україні 24–25. 02. 2017, Київський національний академічний театр оперети); опера-буффа «Дон Паскуале» (прем’єра 19. 04. 2024, Одеський національний академічний театр опери та балету). 22–23. 03. 2019 відбулася премʼєра комічної опери «Viva la mamma, або Театральні порядки та безпорядки» в постановці Київського муніципального театру опери й балету для дітей та юнацтва. Уперше її виконано повністю українською мовою, хоча в оригіналі передбачено поєднання італійської мови в аріях та мови країни, де відбувається постановка, в речитативах.

Додатково

С. Майр створив для своїх учнів оперу-пастичо «Маленький композитор» (італ. «Il piccolo compositore di musica», 1811), у якій учні-виконавці мали партії під їхніми власними іменами. За сюжетом, головний герой, якого грав Доніцетті, не відступив від обраного шляху і став композитором. С. Майр фінансово підтримував свого вихованця, сприяв розвитку його музичної кар’єри, давав рекомендації для впливових осіб. У період пандемії COVID-19 в межах проєкту «Якщо ти не ідеш у театр — театр приходить до тебе» артисти Київського муніципального театру опери й балету для дітей та юнацтва виконали фрагменти опери «Viva la mamma» в сучасному джазовому аранжуванні на Житньому ринку в м. Києві. Задля актуалізації також змінено текст твору.

Література

1. Ashbrook W. 1797–1821: The Beginnings // Donizetti and His Operas. Cambridge : Cambridge University Press, 1983. P. 8–9.
2. Черкашина М. Р. Опера епохи романтизму в Італії // Іванова І. Л., Куколь Г. В., Черкашина М. Р. Історія опери: Західна Європа XVII‒ХІХ століття. Київ : Заповіт, 1998. С. 178–221.
3. Van G. de. Gaetano Donizetti. Paris : Bleu nuit, 2009. 176 p.
4. Анфілова С. Г. В тіні «прекрасного стилю»: про камерно-вокальну творчість Г. Доніцетті // Аспекти історичного музикознавства. 2019. Вип. 15. С. 99–118.
5. Mioli P. Donizetti: la figura, la musica, la scena. Merone : Manzoni editore, 2019. 564 p.
6. Rollet St., Yon J.-C. Donizetti et la France (1831–1897): carrière, créations, réception. Paris : Classiques Garnier, 2021. 535 p.
7. Лючія ді Ламмермур // Одеський національний академічний театр опери та балету. URL: https://operahouse.od.ua/events/lucia-di-lammermoor/

Автор ВУЕ

С. Г. Анфілова

Покликання на цю статтю: Анфілова С. Г. Доніцетті, Гаетано // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Доніцетті, Гаетано (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.09.2024