Гуревич, Михайло Йосипович

Гуре́вич, Миха́йло Йо́сипович (рос. Гуревич, Михаил Иосифович; 12.01.1893, с. Рубанщина, тепер Суджанського району Курської області, РФ — 25.11.1976, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, РФ) — авіаконструктор, Герой Соціалістичної Праці (з 1957), доктор технічних наук (з 1964).

1910 закінчив гімназію у м. Охтирка (тепер Сумської області) і вступив на математичний факультет Харківського університету (1911 був відрахований за участь у студентських заворушеннях). Від 1912 навчався в Університеті м. Монпельє (Франція). 1914 повернувся у Росію. Від 1917 (з перервами) навчався на літакобудівному факультеті Харківського технологічного інституту, який закінчив 1925.

Працював у Харківському відділенні товариства «Тепло і сила», від 1929 — на підприємствах авіаційної промисловості у м. Москві.

1937–39 очолював бригаду ескізного проєктування КБ М. Полікарпова. У 1939–57 — заступник, 1957–64 – головний конструктор дослідного конструкторського бюро «МіГ».

1940 разом з А. Мікояном створили МіГ-1 — найшвидший серійний винищувач того часу, призначений для дій на великій висоті. Після вдосконалення під назвою МіГ-3 широко застосовувався на початку німецько-радянської війни 1941-1945 і був найшвидкіснішим радянським винищувачем того періоду. Після війни було створено перші в СРСР реактивні: МіГ-9 (1945), МіГ-15 (1947), МіГ-17 (1949) і надзвукові: МіГ-19 (1955), МіГ-21 (1958) винищувачі.

Лауреат шести Сталінських премій (1941, 1947, 1948, 1949, 1952, 1953), Ленінської премії (1963).

У Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» на честь Гуревича становлено меморіальну дошку.