Грушевська, Катерина Михайлівна

Грушевська, Катерина Михайлівна.jpg

Грушевська, Катерина Михайлівна (крипт. — К. Г.; К. ; 21.06.1900, м. Львів, Україна — 30.03.1943, [м. Новосибірськ, Росія]) — вчена у сфері етнографії, культурології, етносоціології; фольклористка; членкиня київського товариства «Просвіта» (з 1918), секретарка Українського соціологічного інституту (1919–1924), дійсний член НТШ у Львові (з 1927), вчена секретарка Культурно-історичної комісії та Комісії історичної пісенності Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН (1924–1930), керівниця Кабінету примітивної культури ВУАН (1925–1930), редакторка журналу «Первісне громадянство і його пережитки на Україні» (1926–1930).

Грушевська, Катерина Михайлівна

Рік народження 21.06.1900
Місце народження Львів
Рік смерті 30.03.1943
Місце смерті Новосибірськ
Напрями діяльності етнографія, культурологія, етносоціологія, фольклористка

Життєпис

Катерина Грушевська народилася в сiм’ї історика, державного і громадського діяча М. Грушевського та М. Вояківської (1968–1947) — перекладачки з європейських мов, літературознавиці.

Початкову освіту через вроджене захворювання (сухоти) отримала вдома. Дитинство К. Грушевської минало у м. Львові, с. Криворівні та м. Києві в оточенні української інтелігенції (В. Гнатюка, Ф. Вовка, Д. Дорошенка, В. Дорошенка, М. Коцюбинського, І. Крип’якевича, А. Крушельницького, М. Мочульського, Олександра Олеся, І. Франка, родин Черняхівських, Перетців, Стешенків, Лисенків), що вплинуло на формування її особистості. Рано оволодiла польською, німецькою, англійською, французькою мовами, мала хист до художньої творчості, цікавилася історією, народною творчістю, літературою, багато читала.

Лютий 1915 — грудень 1916 — перебувала з батьками в засланні в містах Симбірську, Казані, Москві. Після повернення з заслання мешкала в м. Києві. З жовтня 1917 навчалася як вільний слухач на юридичному відділі Київського народного українського університету. Водночас брала активну участь у громадському житті, стала членом Київського товариства «Просвіта» (див. Просвіти в Україні). У жовтні 1918 вступила на природничий факультет вже реорганізованого Київського державного українського університету.

1918–1919 побачили світ перші публікації К. Грушевської в «Літературно-науковому віснику». Навчання закінчити в м. Києві не довелося.

Діяльність

1919–1924 перебувала з батьками у еміграції (Женева, Прага, Відень). К. Грушевська брала активну участь у створенні Українського соціологічного інституту (УСІ), виконувала обов’язки секретаря, як аспірантка відвідувала заняття Семінару з проблем первісної культури УСІ, сама читала лекції на публічних викладах для українських емігрантів у м. Відні. З огляду на те, що від аспірантів вимагалося знання не менше трьох європейських мов, поповнювала свою мовну базу, самотужки вивчала італійську, іспанську, румунську, поглиблювала знання англійської з приватним учителем.

Осінь 1919 — весна 1920 — навчалася в Женевському університеті, студіювала право і соціальну економію. Наставником і науковим керівником Катерини був батько.

Першим науковим здобутком дослідниці стала етнографічна праця «Примiтивнi оповiдання, казки i байки Африки та Америки» (1923). Для укладання збірки К. Грушевська використала як автентичний етнографічний матеріал, так і дослівні переклади та видані раніше збірники, до яких мала доступ у Європі. Навчання й наукові студії поєднувала з громадською діяльністю, брала участь в роботі Віденського «Комітету помочі голодним України» (1921), допомагала матері як голові Української національної жіночої ради в створенні в м. Берні Української секції жіночого інтернаціоналу для миру і свободи як всеукраїнської організації.

Після повернення на батьківщину (1924) стала штатним співробітником Культурно-iсторичної комiсiї та Комiсiї iсторичної пiсенностi Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН, очолила Кабiнет примiтивної культури для дослідження первісних форм культури, збирання, опрацювання та підготовки до видання пам’яток українського фольклору тощо. Брала участь у роботі Етнографічного гуртка при Київському інституті народної освіти (керівники А. Синявський, Т. Гавриленко), історико-архівного гуртка при Київському губарху (кер. Й. Гермайзе), викладала курс методології збирання етнографічного матеріалу для аспірантів кафедри. Результати наукових студій в галузі вивчення творчості первісних народів К. Грушевська оприлюднила в збірнику «З примiтивної культури: Розвідки та доповіді» (1924) з передмовою М. Грушевського, присвяченому проблемам первісної культури.

1927 — на початку 1928 перебувала в закордонному 6-місячному відрядженні до Франції, Німеччини, Австрії, знайомилася з найновішими дослідженнями первісної культури й фольклору, встановлювала творчі й наукові контакти між дослідниками цих країн і українськими науковцями.

1926–1930 редагувала науковий щорiчник «Первiсне громадянство та його пережитки на Українi (Примiтивна культура та її пережитки на Українi, соцiяльна преiсторiя, народня творчiсть в соцiологiчному висвiтленнi)». Найважливішою справою для К. Грушевської стала підготовка до видання корпусу народних дум (перший том видано 1927, другий — 1931).

1927 обрана дійсним членом НТШ у м. Львові.

У березні 1931 виїхала з М. Грушевським до м. Москви (відряджена Академією наук як його секретар), де продовжила наукову працю. Після смерті батька (1934) готувала до друку його праці, працюючи в Історико-археографічному інституті ВУАН (1934), Інституті історії матеріальної культури (1934–1936), Інституті української літератури ім. Т. Г. Шевченка (1936–1938). За редакцією К. Грушевської вийшов 10-й том «Історії України-Руси», було підготовлено 6-ий том «Історії української літератури».

10.07.1938 К. Грушевська арештована як учасниця «антирадянської націоналістичної організації». 15–16.04.1939 засуджена Військовим трибуналом КОВО до позбавлення волі у виправно-трудовому таборі на вісім років, заслана до Магаданської обл. Померла в засланні. Реабілітована посмертно 30.07.1959. К. Грушевська досліджувала теоретичні проблеми народної пісенності як історико-культурного джерела. В її науковому доробку окремі видання, статті, рецензії на вітчизняні та зарубіжні видання й фахові публікації (що вийшли у світ англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською мовами), переклади (з англійської мови), програми для дослідників народної творчості та побуту.

Праці

  1. Примітивні оповідання, казки і байки Африки і Америки. Зладила Катерина Грушевська. Київ; Відень, 1923. 192 с.
  2. З примітивної культури: Розвідки і доповіді Катерини Грушевської з передмовою Михайла Грушевського. Київ : ДВУ, 1924. 224 с.
  3. Дума про пригоду на морі поповича: Причинок до дослідження звичаїв, зв’язаних з подорожуванням // Первісне громадянство. 1926. Вип. 1–2. С. 1–35.
  4. До соціології старцівства // Первісне громадянство. 1926. Вип. 3. С. 125–131. Українські народні думи. Т. 1-й корпусу / Тексти №№ 1–13 і вступ К. Грушевської. Київ : Вид. АН УРСР, 1927. 397 с.
  5. З примітивного господарства. Кілька завважень про засоби жіночої господарчої магії у зв’язку з найстаршими формами жіночого господарства // Первісне громадянство. 1927. Вип. 1–3. С. 9–44.
  6. Українські народні думи у французьких перекладах // Ювілейний збірник на пошану акад. Кирила Студинського. Ч.1. Праці філологічні. Львів : НТШ, 1930. С. 251–260.

Література

  1. Білокінь С. І. Грушевська Катерина Михайлівна // Українська літературна енциклопедія. Т. 1 (А – Г ). Київ, 1988. С. 509.
  2. Малик Я. Й. Катерина Грушевська. Текст лекції з курсу політичної історії України. Львiв : ЛДУ, 1991. 32 с.
  3. Малик Я. Катерина Грушевська // Український iсторик. 1991–1992. Ч. 110–115. Т. 28–29. С. 265–267.
  4. Матяш І. Б. «Певісне громадянство» — перший науковий етнографічний часопис в Україні 20-х років XX ст. // Рукописна та книжкова спадщина України. Вип. 3. Київ,1996. С.213–221.
  5. Матяш І. Думознавчі студії Катерини Грушевської // Родовід. 1997. № 1(15). С.5–12.
  6. Матяш І. Curriculum vitae Катерини Грушевської // Пам’ять століть. 1997. № 3 (6). С. 96–111.
  7. Матяш І. Катерина Грушевська: життєпис, бібліографія, архіви. Київ,1997. 224 с.
  8. Матяш І. Катерина Грушевська: життя та діяльність. Київ : Україна, 2004. 240 с. Журавльов С. Невтомна діячка на ниві українського культурно-освітнього і громадського життя 20–30-х років ХХ століття (Грушевська Катерина Михайлівна) //Проблеми гуманітарних наук: зб. наук. праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2014. Вип. 34. С. 64–75.
  9. Панькова С. Найдорожча Кулюня. Найбільше кохання Михайла Грушевського// https://www.istpravda.com.ua/articles/2017/06/15/149947/

Автор ВУЕ

І. Б. Матяш


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Матяш І. Б. Грушевська, Катерина Михайлівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Грушевська, Катерина Михайлівна (дата звернення: 30.11.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.05.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ