Гра політична

Гра політи́чна — різновид активності політичної, що ґрунтується на маніпулюванні, політичних інтригах, змовах тощо; організаційна форма, спосіб цілеспрямованого комплексного застосування прийомів і засобів прихованого примусу окремої особи (групи, суспільства) до дій і вчинків, які впливають на процес захоплення, використання чи утримання політичної влади.

Характеристика

Мета політичної гри — ввести в оману політичного опонента, громадську думку тощо стосовно реальних намірів, засобів і ресурсів того політичного актора, який є ініціатором гри. Учасниками та ініціаторами політичної гри можуть бути політичні лідери, політичні партії, громадські організації, країни та ін.

Ознаки політичної гри:

• прихована інтрига пов’язана із завоюванням, утриманням влади;
• загострення конкуренції претендентів на перемогу;
• динамізм розгортання дії / сценарію, періодичне порушення рівноваги сил;
• вплив неочікуваних / незапланованих факторів та випадковостей;
• використання обманних / маніпулятивних прийомів та засобів;
• умовний поділ суспільства на учасників та глядачів політичної гри.

Специфіка політичної гри полягає в тому, що політичному гравцеві необхідно не лише брати участь у грі, тобто грати за чужими, офіційно діючими правилами, а й активно формувати свою гру, нав’язувати та встановлювати власні правила та канони гри. Політичний актор одночасно є учасником і творцем політичної гри, а сама гра стає дворівневою, поділяючись за характером здійснення на дві специфічні сфери: а) сферу публічної політичної гри; б) сферу прихованої, «власної» гри.

Політична гра може відігравати позитивну роль, коли спрямована на мобілізацію енергії, можливостей і ресурсів для вирішення суспільно значущих питань. Негативний аспект політичної гри зумовлює мета зберегти чинну владу внаслідок постійної, ситуативно вигідної для неї зміни правил гри або ж за умови потрапляння політичних сил у ситуацію «гри заради гри», у якій політична гра відриває учасників політичного процесу від реалій життя та пригальмовує суспільний розвиток.

Література

1. Віннічук О. В. Політична гра як складова української політики // Політологічні студії. 2016. Вип. 5. С. 33–41.
2. Берн Е. Ігри, у які грають люди / Пер. з англ. К. Меньшикової. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021. 256 с.

Автор ВУЕ

О. Д. Бойко

Покликання на цю статтю: Бойко О. Д. Гра політична // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гра політична (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.11.2024