Гекатонхейри

Гекатонхе́йри (грец. Εκατόγχειρες, від грец. εκατόν — сто, грец. χειρ — рука) — у давньогрецькій міфології — три велетні-потвори надзвичайної сили, кожен із яких мав сто рук і п’ятдесят голів; уособлення хтонічних сил, стихій. У міфах відомі під іменами Бріарей (Егеон), Котт і Гієс (Гігас).

Згідно з «Теогонією» Гесіода, були синами Геї та Урана (поряд із титанами і кіклопами). За Аполлодором Афінським — найстарші серед дітей, але думки інших міфографів різняться. Уран, який побоювався жахливої сили своїх синів, не давав їм народжуватися, ховаючи в утробі Геї-землі.

За порадою Геї були звільнені Зевсом для допомоги у війні проти Кроноса і титанів. Участь гекатонхейрів (і кіклопів) у титаномахії забезпечила перемогу богам-олімпійцям. Двоє з гекатонхейрів зголосилися стерегти титанів у Тартарі.

Бріарея згадано також у міфі про заколот Гери і олімпійців проти Зевса: діючи всіма руками одразу, він швидко розв’язав сотні вузлів на ременях, якими був обплутаний Зевс.

В античному мистецтві зображень гекатонхейрів майже не збереглося.