Газорозподільна система

Газорозподі́льна систе́ма — промисловий комплекс для транспортування природного газу від магістрального газопроводу до споживачів.

Основні елементи:

  • газорозподільні станції;
  • газорозподільні мережі;
  • газорозподільні пункти.

Загальний опис

Газорозподільні системи оснащують приладами для вимірювання тиску і витрат газу, пристроями зв’язку, сигналізації, запірною арматурою для відключення окремих ділянок системи або об’єктів споживання газу в разі аварій, ремонтних робіт тощо.

Особливість газорозподільної системи — відсутність пристроїв підвищення тиску газу (компресорних станцій). Вибір системи газорозподілу залежить від виду джерела та властивостей газу, ступеня його очищення, розмірів газифікованої території, особливостей її планування і забудови, густоти населення, кількості й характеру промислових і комунально-побутових підприємств.

Газорозподільні системи відрізняються схемами газорозподільних мереж, способом постачання від магістральних газопроводів, типом обладнання та споруд на газорозподільних мережах, системами зв’язку й телемеханіки.

Найбільші ризики для функціонування газорозподільних систем пов’язані з природними явищами. Так, середня кількість аварій / км для умов США 2004–2015, за даними Управління безпеки трубопроводів та небезпечних матеріалів (Pipeline and Hazardous Materials Safety Administration), складала 2,09 × 10−5.

У розробленні та експлуатаційному плануванні сучасних газорозподільних мереж важливими є їхнє моделювання та симуляція режимів роботи.

Газорозподільна станція

Характеристика

Газорозподільна станція — сукупність споруд та устаткування для газоочищення, зниження тиску, одоризації, розподілу та обліку газу, що надходить з магістральних газопроводів до споживачів, захисту трубопроводів і лінійного обладнання від перевищення тиску.

Розрізняють:

  • власне газорозподільні станції (споруджують на кінцевих пунктах магістральних газопроводів або газопроводів, що відходять від них, продуктивністю до 500 тисяч м3/год);
  • промислові газорозподільні станції контрольно-розподільні пункти;
  • газорегуляторні пункти;
  • автоматичні газорозподільні станції.

Промислові газорозподільні станції слугують для оброблення газу, який видобувають на промислах, та для постачання газом прилеглого до промислу населеного пункту.

Контрольно-розподільні пункти обслуговують промислові або сільськогосподарські об’єкти, а також постачають газ у кільцеві системи газопроводів, споруджені навколо міста; продуктивність — 2–12 тисяч м3/год.

Газорегуляторні пункти використовують для постачання газорозподільних мереж або об’єктів зі споживанням до 1,5 тисячі м3/год.

Автоматичні газорозподільні станції постачають газом невеликі населені пункти, колективні господарства на відгалуженнях від магістральних газопроводів.

Газорозподільні станції бувають із вахтовим і безвахтовим обслуговуванням за пропускної здатності відповідно понад і до 200 тисяч м3/год.

Газорозподільні станції на магістральних газопроводах знижують початковий тиск газу по одно-, дво- або триступінчастій схемі до 1,2 МПа і менше, газорегуляторні пункти — до 0,6 МПа і менше.

Основний типовий ряд пропускної здатності газорозподільних станцій: 10, 50, 100, 200 тисяч м3/год; його модифікації: 1, 5, 25, 150 тисяч м3/год.

Структура

До складу газорозподільних станцій входять основні блоки:

  • комутаційних пристроїв;
  • очищення газу;
  • попередження гідратоутворення (за необхідності);
  • автоматичного редукування (регулювання тиску, вимірювання витрати газу);
  • автоматичної одоризації газу.

Газ із вхідного газопроводу надходить до блоку комутаційних пристроїв і подається на очищення в масляні пиловловлювачі або вісцинові фільтри блоку очищення, потім надходить до блоку автоматичного регулювання тиску. Далі газ надходить до вихідних газопроводів низького тиску, де проводять вимірювання витрати газу та одоризацію. Кількість ліній редукування на газорозподільних станціях залежить від витрати газу; одна лінія резервна.

Автоматизовані газорозподільні станції оснащують комплектом, що за аварійної ситуації забезпечує автоматичне введення в дію та відключення робочих і резервних ліній редукування. Для безперебійного постачання споживачів газом у разі виходу з ладу регулятора тиску, заміни, ремонту або огляду обладнання передбачено обвідний газопровід (байпас) із ручним регулюванням тиску. Поширені газорозподільні станції, споруджені за типовими проектами, або блочні — заводського виготовлення.

Газорозподільна мережа

Характеристика

Газорозподільна мережа — система трубопроводів для транспортування і розподілу газу по об’єктах. Газ у газорозподільні мережі високого тиску надходить із магістрального газопроводу через газорозподільну станцію, у газорозподільні мережі середнього і низького тиску — через газорозподільні пункти.

Різновиди

Газопроводи газорозподільних мереж розрізняють за призначенням:

  • магістральні міські й міжселищні — проходять до головних газорозподільних пунктів;
  • розподільні (вуличні, внутрішньоквартальні, міжцехові та інші) — від газорозподільних пунктів до вводів (вводи — від розподільного газопроводу до вимикаючого пристрою на вході до будівлі);
  • ввідні газопроводи — від вимикаючого пристрою;
  • внутрішні газопроводи — від ввідного газопроводу до місця включення газового приладу.
  • Газопроводи газорозподільної мережі бувають
  • низького (до 0,005 МПа);
  • середнього (від 0,005 до 0,3 МПа);
  • високого (від 0,3 до 0,6 і від 0,6 до 1,2 МПа) тисків.

Характер джерел живлення і конфігурацію газорозподільної мережі визначають об’ємами газопостачання, структурою, щільністю забудови тощо. Траси газорозподільної мережі проектують із врахуванням забезпечення мінімальної довжини трубопроводів. Газорозподільні мережі виконують тупиковими і кільцевими з дублюванням окремих елементів для підвищення надійності газопостачання. Кільцевим газопроводам надають видовженої в напрямку основного руху газу форми.

Гідравлічні режими роботи газорозподільних мереж приймають за умов забезпечення стійкої роботи газорегуляторних пунктів та устаткування, а також пальників комунальних і промислових споживачів за максимально допустимих перепадів тиску газу.

Газорозподільний пункт

Характеристика

Газорозподільний пункт — устаткування, призначене для редукування газу, вимірювання та обліку його витрати, одоризації й розподілу споживачам. Вузол редукування газу — сукупність обладнання, призначеного для безперервного зниження та автоматичної підтримки заданого тиску транспортованого газу, з метою перепуску його з газопроводу з більш високим тиском у газопровід із більш низьким тиском. Входить до складу лінійної частини газопроводу. Як правило, містить паралельно встановлені регулюючі клапани з пневматичними мембранно-пружинними приводами.

Структура

Технологічна схема газорозподільного пункту:

  1. робочий і резервний регулятори ліній регулювання тиску газу;
  2. витратовимірювальні пристрої;
  3. блок введення одоранта, призначеного для індикації витоків газу з мереж газорозподілу споживача;
  4. підігрівач газу або пристрій для введення інгібітора гідратоутворення (для забезпечення надійної роботи регуляторів тиску);
  5. фільтри для очищення газу від твердих механічних домішок;
  6. система аварійного захисту і прилади технічного контролю.

Деякі газорозподільні пункти обладнують оливними пиловловлювачами. Редукування газу від рівня його тиску в магістральному газопроводі до тиску, необхідного споживачам, здійснюють за допомогою регуляторів тиску. Температура газу на вході в літній період — 10–25 °С; у зимовий унаслідок зниження температури ґрунту знижується до -(2−3) °C. Зменшується вона також приблизно на 2 °C у результаті редукування тиску на 1 МПа. Продуктивність газорозподільного пункту — 5–50 000 м3/год. Менші величини вихідного тиску газу та продуктивності характерні для газорозподільного пункту — невеликих комунально-побутових споживачів, великі — для газорозподільного пункту промислових споживачів.

Основне технологічне і контрольне обладнання газорозподільного пункту розміщують в автономних опалюваних приміщеннях або монтують у металевих шафах на відкритому повітрі, що найбільш характерно для газорозподільного пункту невеликих територіально розосереджених споживачів. Сучасні газорозподільні пункти працюють автоматично.

Література

  1. Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу : в 2 т. Київ : Міжнародна економічна фундація, 2004–2006.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  3. Газорозподільна станція // Шмиг Р. А., Боярчук В. М., Добрянський І. М. та ін. Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури. Львів : [б. в.], 2010. С. 61.
  4. Bianchini A., Guzzini A., Pellegrini M. et al. Natural Gas Distribution System: A Statistical Analysis of Accidents Data // International Journal of Pressure Vessels and Piping. 2018. Vol. 168. P. 24–38.
  5. Modeling and Simulation of Gas Distribution Networks in a Multienergy System Environment // Proceedings of the Institute of Electrical and Electronics Engineers. 2020. Vol. 108. Is. 9. P. 1580–1595.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

В. С. Бойко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Бойко В. С. Газорозподільна система // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Газорозподільна система (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
07.10.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ