Виховання правове

Вихова́ння правове́ — система формування свідомості правової та культури правової населення, що забезпечується цілеспрямованою та систематичною діяльністю держави й суб’єктів громадянського суспільства.

Виховання правове ґрунтується на значущих для певного типу суспільства соціально-правових цінностях і нормах, які впроваджуються у суспільні відносини за допомогою низки методів, форм та механізмів.

Наукові підходи

У науковій літературі є декілька підходів до розуміння сутності виховання правового. За першим підходом виховання правове розглядають через поняття «діяльність». У цьому контексті виховання правове — послідовна та системна діяльність держави, її органів, громадських об’єднань й організацій для формування у населення певної системи правових знань, вмінь і навичок, правового мислення, правових почуттів.

Наступне розуміння виховання правового базується на понятті «вплив». За цим підходом виховання правове — цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість та психологію об’єктів виховання (індивідів, груп суспільних тощо). Цей підхід передбачає формування у суб’єктів соціальних відносин правового способу суспільного життя на основі правової ідеології, глибоких і стійких уявлень, переконань і почуттів правового характеру, які виражаються у стандартах високої правової культури, навичках юридичного спілкування відповідно до рівня і вимог сучасного розвитку суспільства.

Діалектичний підхід передбачає застосування принципів, законів та категорій цієї філософської концепції для з’ясування сутнісних особливостей виховання правового. За цим підходом виховання правове — всеосяжний суспільний процес, що охоплює як формування правосвідомості й правової культури населення країни загалом під впливом соціально-політичних, економічних, духовних та інших факторів, так і цілеспрямовану дію державних та суспільних інституцій на правосвідомість конкретного об’єкта виховання.

Характеристика

Систему виховання правового утворюють такі елементи:

  • суб’єкти — державні органи, організації, спеціально уповноважені державою особи, які здійснюють правовиховну діяльність;
  • об’єкти — громадяни або суспільні групи, яких виховують;
  • сукупність правовиховних засобів, форм та етапів.

Розрізняють офіційні й неофіційні, формальні та неформальні суб’єкти виховання правового.

Офіційні суб’єкти системи виховання правового:

  • органи державної влади та їх посадовці;
  • міжнародні організації;
  • освітні установи незалежно від форм власності;
  • засоби масової інформації, в статутному капіталі яких присутня частка державної або муніципальної власності тощо.

Неофіційні суб’єкти системи виховання правового:

  • релігійні організації;
  • соціально-демографічні групи (нація, клас, соціальні прошарки тощо);
  • колективи (сім’я, трудовий колектив та інші);
  • громадські лідери;
  • різноманітні недержавні засоби масової інформації та інші.

Формальні суб’єкти правовиховного процесу мають спеціальний адміністративний апарат, який координує діяльність його членів; неформальні не мають спеціальних адміністративних структур і виконують правовиховні заходи завдяки особистим взаємостосункам, зберігаючи індивідуальну цілісність її членів.

Способи реалізації

У процесі правовиховної діяльності, як правило, застосовують низку засобів загального характеру.

Загальні засоби виховання правового:

  • вивчення нормативно-правових актів та ознайомлення з законотворчою діяльністю;
  • розповсюдження ознайомлювальних та роз’яснювальних матеріалів із правової тематики через Інтернет, телебачення, газети;
  • підготовка спеціалізованих педагогічних та юридичних Інтернет-видань та газет, метою яких є поширення правових знань;
  • інформаційно-освітні заходи (прес-конференції, брифінги, лекції, семінари, консультації тощо).

Класичні форми виховання правового:

  • правова освіта;
  • правова пропаганда;
  • правова агітація;
  • юридична практика державних органів та інших організацій (правовиховна діяльність суду, прокуратури, органів внутрішніх справ тощо);
  • правомірна поведінка громадян, їхня особиста участь у здійсненні правоохоронної діяльності;
  • самовиховання.

Особливу цінність для підвищення рівня правової свідомості та правової культури громадян має правове самовиховання — цілеспрямована, повсякденна, систематична діяльність людини з метою оволодіння правовими знаннями, формування позитивних правових мотивів і настанов, навичок правомірної поведінки, що полягає в самостійних зусиллях, спрямованих на вироблення звички до активної правомірної поведінки. Правове самовиховання передбачає не тільки глибоке вивчення правових норм, формування поваги до чинного законодавства, вироблення звички його дотримуватися та впевненості у його справедливості, а й формування правових почуттів.

Основні етапи організації виховання правового в сучасному суспільстві:

  • аналіз стану правовиховної роботи в суспільстві та оцінювання її ефективності;
  • розроблення на основі цього аналізу поточних та перспективних програм правовиховної діяльності;
  • організація практичної реалізації прийнятих планів;
  • соціальний контроль за ефективністю правовиховної роботи.

У вихованні правовому значну роль відіграє соціальний контроль, який у сфері правовиховної роботи є одним з основних каналів зворотного зв’язку, який дає змогу оцінити ефективність виховання правового населення та визначити напрями його вдосконалення.

Література

  1. Гетьман А. П., Герасіна Л. М., Данильян О. Г. та ін. Правове виховання в сучасній Україні. 2-ге вид., перероб. і допов. Харків : Право, 2013. 440 с.
  2. Калиновський Ю. Ю., Аксьонова О. М. Правове виховання у вищих навчальних закладах України: проблеми та перспективи // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2013. № 2 (16). С. 124–133.
  3. Федосєєва С. В. Поняття, ознаки та структура механізму правового виховання // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. Вип. 11 (1). С. 62–64.
  4. Данильян О. Г., Дзьобань О. П., Жданенко С. Б. та ін. Сучасне суспільство: філософсько-правове дослідження актуальних проблем. 2-ге вид., перероб. та допов. Харків : Право, 2017. 416 с.

Автор ВУЕ

Ю. Ю. Калиновський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Калиновський Ю. Ю. Виховання правове // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Виховання правове (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюдненя
Оприлюднено:
19.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ