Варфоломіївська ніч

Варфоломі́ївська ніч — масове вбивство протестантів-гугенотів католиками у м. Парижі 24.08.1572 (в канун дня св. Варфоломія). Одна з найбільших трагедій в історії європейських релігійних війн.

Масова розправа над гугенотами перекинулася зі столиці у французькі провінції та міста: Леон, Орлеан, Руан, Труа, Тулуза, Бордо тощо. Кількість жертв досі є предметом дискусій: історики наводять цифри від 5 до 30 тис. осіб. Серед загиблих – військовий і політичний вождь «протестантської» партії адмірал Г. де Коліньї де Шатійон.

Варфоломіївська ніч була зорганізована і спровокована королевою-матір’ю Катериною Медічі й наближеними до двору керівниками радикальної «католицької партії» – родиною де Гіз. З цією метою був використаний момент приїзду до м. Париж гугенотського провінційного дворянства на весілля одного з лідерів гугенотів Генріха де Бурбона, короля Наваррського (майбутнього короля Франції Генріха IV) із Маргаритою Валуа, сестрою французького короля Карла IX.

Кривавими репресіями правляча католицька еліта намагалася залякати й знекровити гугенотський рух. Після Варфоломіївської ночі в країні відновилися релігійні війни, в результаті яких міста Півдня й Південного Заходу Франції створили протестантську, незалежну від центральної королівської влади, конфедерацію. З метою припинення релігійних конфліктів Король Генріх IV у 1598 видав Нантський едикт і законодавчо оформив статус протестантів (гугенотів) у Франції, надавши їм свободу віросповідання й громадянські права. 17.10.1685 Людовік ХIV едиктом Фонтенбло скасував Нантський едикт. Протестантизм у Франції було заборонено. Понад 200 тис. гугенотів емігрували до Прусії та Голландії, інші перейшли в католицизм.

Додатково

Варфоломіївська ніч знайшла відображення в художній літературі (А. Дюма, Г. Манн, К. Марло, П. Меріме), музиці (опера Дж. Мейєрбера «Гугеноти»), живописі (Ф. Дюбуа «Варфоломіївська різанина», Е. Деба-Понсан «Ранок у воріт Лувра», К. Гун «Сцена з Варфоломіївської ночі», О. Фрагонар «Сцена у спальні Маргарити Валуа у Варфоломіївську ніч» та ін.).

Література

  1. Християнство. Москва : Республика, 1994. 357 с.
  2. Варфоломеевская ночь : cобытие и споры. Москва : РГГУ, 2001. 250 с.
  3. Андрєєва С. С. Варфоломіївська ніч в художніх творах, навчальній і науковій літературі: проблема співвідношення образів // Південний архів. Серія: Історичні науки. 2008. Вип. 28–29. С. 332–336.
  4. Diefendorf B. B. The St. Bartholomew's Day Massacre : A Brief History with Documents. Boston : Bedford/St. Martin's, 2008. 174 p.
  5. Протестантизм в Україні. Поширення раннього протестантизму і становлення баптизму / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. Київ : Саміт-Книга, 2017. 415 с.
  6. Jouanna A. La Saint-Barthélemy: Les mystères d’un crime d’État (24 août 1572). Paris : Gallimard, 2017. 528 p.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Варфоломіївська ніч // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Варфоломіївська ніч
Дата звернення: 10.12.2019.