Бішоп, Елізабет

Бі́шоп, Елі́забет (англ. Bishop, Elizabeth; 08.02.1911, м. Вустер, штат Массачусетс, США — 06.10.1979, м. Бостон, штат Массачусетс, США) — письменниця, поетеса, перекладачка, член Американської академії мистецтв і літератури (з 1976), почесний професор Університету Далгаузі (з 1979). Писала англійською мовою.

Бішоп, Елізабет (Bishop, Elizabeth)
Народження	08.02.1911
Місце народження	Вустер
Смерть	06.10.1979
Місце смерті	Бостон
Місце діяльності	Сполучені Штати Америки
Напрями діяльності	літературна творчість, наукова діяльність

Життєпис

Народилася у сім’ї власника будівельної фірми. Батько помер, коли дівчинці було 8 місяців. Його смерть позначилася на психічному здоров’ї матері. 1915–1917 дівчинка жила з матір’ю та її батьками у громаді Грейт-Вілледж (провінція Нова Шотландія, Канада). Проте здоров’я матері погіршилося, 20.06.1917 її було госпіталізовано до психіатричної лікарні в м. Дартмуті (провінція Нова Шотландія, Канада), де вона перебувала до кінця життя (1934). З вересня 1917 Елізабет мешкала у дідуся й бабусі у м. Вустері, з травня 1918 — у родині тітки в м. Ревері (обидва — штат Массачусетс). Через часті хвороби (зокрема хронічну астму) здобувала домашню освіту, відкривала для себе літературу, поезію, мистецтво і музику.

Закінчила приватну школу-інтернат для дівчат Волнат-Гілл (1930; тепер Школа мистецтв Волнат-Гілл) у м. Натіку (штат Массачусетс), Вассарський коледж (1934) у м. Покіпсі (штат Нью-Йорк), де здобула ступінь бакалавра.

У коледжі 1934 Бішоп познайомилася з поетесою М. К. Мур (1887–1972; США), яка стала близькою подругою і наставницею, вплинула на її ранню творчість. Зокрема їй присвячено вірш «Запрошення міс Маріанні Мур» («Invitation to Miss Marianne Moore»). Відтоді розпочався тривалий (майже 20 років) період подорожей. Ніде не осідала надовго, жила в містах Нью-Йорку, Кі-Весті, Парижі, а також у Мексиці тощо. У цей період посилилися напади хронічної астми та алкоголізму, тривалий час перебувала у лікарнях.

1949–1950 обіймала посаду консультанта з поезії в Бібліотеці Конгресу США. У 1950–1960-х Бішоп мала стосунки з архітекторкою Л. де Маседо Суарес (1910; Франція — 1967; США) у м. Петрополісі (штат Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Спустошення від втрати подруги (після самогубства Маседо Суарес) резонували в пізній творчості Бішоп. Згодом поетеса жила поперемінно у містах Петрополісі та Сан-Франциско.

Повернулася до США наприкінці 1960-х, остаточно оселилася в м. Бостоні в 1970. Тоді ж почала викладати, а на початку 1970-х отримала посаду в Гарвардському університеті, де працювала до виходу на пенсію. Викладала також у Массачусетському технологічному інституті та Колумбійському університеті.

Творчість

Поетеса не належала до жодного конкретного літературного напряму чи школи в традиційному розумінні, що дозволило їй розвинути власний унікальний стиль. Її часто пов’язують з постмодернізмом або ліричним реалізмом через увагу до деталей, об’єктивність та здатність відтворювати світ з великою точністю, без надмірної емоційності. Твори Бішоп вирізняє відшліфованість, інтелектуальна дотепність та глибока описовість. Для поезії характерні інтелектуальна глибина, тонкий гумор та бездоганна форма.

Основні етапи творчого шляху:

ранній період (1930–1950) — формування індивідуального голосу;
період розширення географії творчості та впливу (1950–1970) — бразильські мотиви;
пізній період (1970–1979) — завершення творчого шляху та визнання.

Перші твори, оповідання та поезія, були опубліковані в журналі «Нью-Йоркер» («The New Yorker»). Дебютною книгою стала збірка поезій «Північ і Південь» («North & South»; 1946). Вона одразу засвідчила оригінальний голос та майстерність авторки, привернула увагу критиків і заклала підґрунтя для її майбутнього визнання. Збірка демонструє точність спостережень і увагу до форми. Містить один із найбільш антологізованих творів «Риба» («The Fish»).

За перевидання дебютної збірки з доповненнями «Поезії: Північ і Південь: Холодна весна» («Poems: North & South: A Cold Spring»; 1955) Бішоп здобула Пулітцерівську премію за поезію. Серед нових віршів виокремлюється «Запрошення міс Маріанні Мур», данина її колезі-поету та близькій подрузі. Авторка запрошує її приїхати до Мангеттена, в яскравих деталях описує енергію та красу міста.

Збірка «Питання подорожей» («Questions of Travel»; 1965) глибоко досліджує теми подорожей, чужини та пошуку дому. Група віршів написана у Бразилії та присвячена цій країні. Вірш, який дав назву збірці, є водночас серією дуже влучних спостережень і, опосередковано, роздумом про рух на місці, що натякає на рух в уяві. Поезія «Мануельзіньйо» («Manuelzinho»), написана вільним віршем, досліджує складні стосунки між двома людьми та культурою, що їх оточує. Збірка пропонує роздуми про необхідність самопізнання, значення мистецтва (особливо поезії) в житті людини та про людську відповідальність у хаотичному світі.

За «Повне зібрання поезій» («The Complete Poems»; 1969) Бішоп отримала Національну книжкову премію (1970).

Останню прижиттєву збірку поезій «Географія ІІІ» («Geography III»; 1976) вважають однією з найвизначніших у творчості. До неї увійшли деякі з найвідоміших віршів Бішоп, зокрема: «У залі очікування» («In the Waiting Room»), «Крузо в Англії» («Crusoe in England») та вишукана віланела (жанр італійської ліричної поезії) «Одне мистецтво» («One Art»).

Посмертно були опубліковані: «Повне зібрання віршів, 1927–1979» («The Complete Poems, 1927–1979»; 1983), яке, попри назву, не є повним; збірка «Едгар Аллан По і музичний автомат» («Edgar Allan Poe and the Juke-Box»; 2006), що містить раніше неопубліковані матеріали; зібрання прози, том художньої та нехудожньої літератури (1984); добірка листів під назвою «Одне мистецтво» («One Art»; 1994); «Елізабет Бішоп: Вірші, проза та листи» («Elizabeth Bishop: Poems, Prose and Letters»; 2008) — повне зібрання опублікованих і неопублікованих творів; «Слова в повітрі» («Words in Air»; 2008) — збірка листування Бішоп з поетом Р. Лоуеллом (1917–1977; США).

Перекладацька діяльність Бішоп також була значною. Вона перекладала поезію та прозу з кількох мов: французької, іспанської та португальської. Серед перекладів: «Щоденник Гелени Морлі» А. Д. Калдейри Брандт (1957) — щоденника молодої дівчини, яка жила в шахтарському містечку в Бразилії; «Антологія бразильської поезії ХХ століття» (1972, у співавторстві). Написала книгу про подорожі «Бразилія» («Brazil»; 1962).

Нагороди та визнання

Поетеса здобула більше десятка премій та відзнак.

Лауреат Пулітцерівської премії за поезію за збірку «Поезії: Північ і Південь: Холодна весна» (1956), Національної книжкової премії за «Повне зібрання поезій» (1970), Нойштадської міжнародної літературної премії (1976; перша жінка та американка, яка отримала цю нагороду), Премії за поезію Фонду Е. В. Меллона (1976).

Товариство Елізабет Бішоп було засноване 1991 з метою просування досліджень творчості поетеси, а також сприяння спілкуванню та обміну ідеями між читачами та науковцями; воно є міжнародною організацією, що об’єднує представників країн Європи, Канади, Бразилії, Азії та США.

Додатково

Окрім поезії, Бішоп також проявила себе як художниця-аматор. В альбомі «Обмінюючись капелюхами» («Exchanging Hats»; 1996) зібрані її акварелі, які вона здебільшого дарувала друзям.

Твори

The Complete Poems. New York : Farrar, Straus and Giroux, 1969. 228 p.
The Collected Prose. New York : Farrar, Straus, and Giroux, 1984. 278 p.
The Complete Poems: 1927–1979. New York : Farrar, Straus, and Giroux, 1984. 308 p.
Poems, Prose and Letters. New York : Library of America, 2008. 980 p.
Words in Air: The Complete Correspondence Between Elizabeth Bishop and Robert Lowell. New York : Farrar, Straus, and Giroux, 2010. 880 p.
Poems. New York : Farrar, Straus and Giroux, 2011. 352 p.

Література

Barry S. Elizabeth Bishop: Biographical SYNOPSIS // Elizabeth Bishop Society of Nova Scotia. 2009. URL: https://elizabethbishopns.org/elizabeth-bishop/
Хрущ Л. М. Гендерні особливості поезії Сильвії Плат та Елізабет Бішоп // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. 2012. Вип. 27. С. 308–309.
Marshall M. Elizabeth Bishop: A Miracle for Breakfast. Boston : Houghton Mifflin Harcourt, 2017. 366 p.
Travisano Th. Love Unknown: The Life and Worlds of Elizabeth Bishop. New York : Viking, 2019. 422 p.
Notable American Women Writers / Ed. by L. M. Nicosia, J. F. Nicosia. Ipswich; Armenia : Salem Press ; Grey House Publishing, 2020. P. 97–100.
The Great Modern Poets: An Anthology of the Essential Poets and Poetry Since 1900 / Ed. by M. Schmidt. London : Greenfish, 2024. 224 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бішоп, Елізабет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бішоп, Елізабет (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.08.2025