Бісквіт

Чайник, 1773 (фарфор, бісквіт, рельєф, ліплення). Севрська порцелянова мануфактура (м. Севр. Франція). Із колекції Миколаївського обласного художнього музею
ім. В. В. Верещагіна

Біскві́т (франц. biscuit, від лат. bis costus — двічі випечений) — багатозначний термін.

1) Фарфор, не покритий поливою. Відомий з середини 18 ст. у Німеччині, Франції (див. Севрський фарфор), Данії, Росії. Спочатку для виготовлення цього типу виробів м’яку глину без каоліну випалювали двічі, звідси й назва. З бісквіту виготовляли настільні скульптури, плакетки, вази тощо.

Фігурки з бісквіта набули популярності за часів панівного неокласицизму, оскільки нагадували античний мармур. Серед майстрів: Ж.-Ж. Башельє (1724–1806; Франція), Е. М. Фальконе та ін.

В Україні вироби з бісквіту випускав Київський експериментальний кераміко-художній завод (після приватизації ВАТ «ДЕФФА»; функціонував 1924–2007).

2) У мінералогії — порцелянові пластини, на яких визначають колір риси мінералів.

3) У кулінарії — здоба з борошна, масла, цукру, яєць, молока та деяких інших продуктів. Бісквітне тісто виготовляють холодним способом або з підігрівом. Збивають яйця з цукром до пишної маси. Під час швидкого збивання відбувається насичення маси повітрям, що сприяє утворенню пористої структури бісквіту. Борошно обережно вводять у масу та перемішують. Тісто готують також з горіхами, какао тощо. Бісквітну масу випікають за температури 170–220 ºС приблизно 15–30 хвилин (залежно від рецепту). Готовність перевіряють дерев’яною шпажкою (вона має виходити з бісквіту сухою). З бісквітного тіста готують торти, тістечка, рулети тощо. В Україні бісквіт виробляє низка підприємств харчової промисловості. Зокрема, одне з провідних кондитерських підприємств України — корпорація «Бісквіт — Шоколад» була створена 2004 шляхом об’єднання кондитерської фабрики «Харків’янка (заснована 1896) і Харківської бісквітної фабрики (заснована 1935).

У США і Канаді бісквітом називають невеликий хліб із золотистою скоринкою та м’якою внутрішньою частиною. У Франції — невеликий сухий коржик, який може бути різних смаків і форм.

Література

Георгієвський М. І., Мельман М. Є., Шадура О. А. та ін. Українська кухня. Київ : Техніка, 1970. 306 с.
Хіменес-Браво Е. Новорічна кулінарна книга. Київ : Самміт-книга, 2018. 304 с.
Попін В. 100 хітів Picante Cooking. 100 найпопулярніших рецептів до 10-ї річниці кулінарного сайту Picante Cooking. Київ : Бурда Україна, 2020. 304 с.