Біофармація

Біофарма́ція (від біо… та грец. φαρμακον — ліки, отрута, зілля), біологічна фармація — сучасна галузь фармацевтичної науки, що вивчає залежність терапевтичного впливу лікарських засобів на організм від різних змінних фармацевтичних, біологічних чинників.

Зміст

1 Історична довідка
2 Предмет і завдання
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

Термін «біофармація» уведено у науковий обіг на початку 1960-х у працях учених — піонерів фармакокінетики Ґ. Леві (англ. Gerhard Levy; 1928‒2017, США) i Дж. Ґ. Вагнера (англ. John Garnet Wagner; 1921, Канада — 1998, США). Спонукою до виникнення галузі стало встановлення явища терапевтичної нееквівалентності ліків (лікарські препарати, що мали однакові активні компоненти, дози, тотожні фармацевтичні форми, відповідали всім специфікаціям, але відрізнялися за способом виготовлення або використаними допоміжними речовинами, демонстрували й різну терапевтичну ефективність). Із часом таку нееквівалентність виявлено для багатьох антибіотиків (тетрацикліну, левоміцетину, еритроміцину), стероїдних гормонів, сульфаніламідів тощо.

Результати низки експериментальних досліджень продемонстрували вплив фармацевтичних і біологічних чинників (як-от хімічний і фізичний стан активних інгредієнтів, природа та кількість допоміжних речовин, технологічні операції при виробництві ліків, шляхи введення ліків тощо) на прояв терапевтичної ефективності ліків. Термін «біофармація» та засади нового біофармацевтичного підходу набули міжнародного визнання.

Предмет і завдання

Предмет біофармації — взаємозв’язки між фізико-хімічними властивостями лікарських речовин у лікарських формах, власне лікарських форм і терапевтичною дією таких речовин на макроорганізм як біологічну систему.

Головні завдання біофармації:
а) визначення фармакотерапевтичної ефективності препаратів (за процесами їхньої абсорбції, розподілу та виведення з організму);
б) вивчення впливу фізико-хімічних властивостей лікарських форм на терапевтичну дію лікарських препаратів;
в) наукове обґрунтування створення високоефективних лікарських засобів та удосконалення вже наявних із метою підвищення їхньої лікувальної ефективності та зменшення негативної дії на організм.

Біофармацевтичні дослідження включають також вивчення впливу віку, біологічних ритмів, взаємодії речовин, що вживаються одночасно, на процеси всмоктування і метаболізму.

Біофармація як науковий напрям пов’язана з фармацевтичною технологією, фармакологією, фармакокінетикою, токсикологією, фармацевтичною хімією та іншими галузями.

Основні напрямки розвитку сучасної біофармації:

розпрацювання експериментально-теоретичних основ біофармацевтичного скринінгу;
вивчення впливу фармацевтичних і біологічних змінних чинників на процеси вивільнення й всмоктування лікарських речовин із лікарських форм;
дослідження фармакокінетики лікарських препаратів задля оптимізації сполуки допоміжних речовин і способів введення препаратів;
вивчення механізмів біофармацевтичних процесів, що відбуваються під час взаємодії компонентів готової лікарської форми з білками і ліпідами мембран різних клітин;
пошук методів і створення високочутливих приладів для аналізу фармакологічно активних субстанцій у біологічних рідинах людини і тварин;
створення нових лікарських форм із заданими біофармацевтичними властивостями, що забезпечуватимуть оптимальну біодоступність діючих речовин;
вивчення біоеквівалентності лікарських препаратів.

Біофармація є теоретико-практичною основою технології оптимізації лікарських препаратів та створення нових ліків, дозволяє спрогнозувати тип і силу очікуваної фармакологічної активності та можливі побічні ефекти.

Література

Wagner J. G. Нistory of Pharmacokinetics // Pharmacology & Therapeutics. 1981. Vol. 12. Р. 537‒562. URL: https://pharmadevils.com/wp-content/uploads/2024/01/John-Wagner-Biopharmaceutics-and-Pharmacokinetics.pdf
Перцев І. М., Пімінов О. Х., Слободянюк М. М. та ін. Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / За ред. проф. І. М. Перцева. Вінниця : Нова книга, 2007. 725 с.
Допоміжні речовини в технології ліків: вплив на технологічні, споживчі, економічні характеристики і терапевтичну ефективність / Упоряд.: І. М. Перцев, Д. І. Дмитрієвський, В. Д. Рибачук. Харків : Золоті сторінки, 2010. 600 с.
Wagner J. G. Pharmacokinetics for the Pharmaceutical Scientist. Boca Raton : CRC Press, 2019. 336 p.