Біой Касарес, Адольфо

Біо́й Каса́рес, Адо́льфо (ісп. Bioy Casares, Adolfo ; псевдоніми: Javier Miranda, Martin Sacastru; 15. 09. 1914, м. Буенос-Айрес, Аргентина — 08.03.1999, там само) — письменник, редактор. Писав іспанською мовою.

Біой Касарес, Адольфо (Bioy Casares, Adolfo)
Псевдоніми	Javier Miranda, Martin Sacastru
Справжнє ім’я	Адольфо
Справжнє прізвище	Біой Касарес
Народження	15.09.1914
Місце народження	Буенос-Айрес (місто)
Смерть	08.03.1999
Місце смерті	Буенос-Айрес (місто)
Місце діяльності	Аргентина
Напрями діяльності	літературна творчість, видавнича справа

Життєпис

Народився в заможній сімʼї нащадків вихідців із французької провінції Беарн — регіону, який згодом часто фігуруватиме в художніх творах письменника. Батько був автором двотомних мемуарів.

З дитинства цікавився літературою, з родинної бібліотеки познайомився з аргентинською літературою та класикою світової літератури, деякі твори читав в оригіналі англійською та французькою мовами.

Навчався у школі при Університеті Буенос-Айреса (ісп. Universidad de Buenos Aires), потім вступав на факультети права, філософії і гуманітарних наук, але згодом покинув навчання. Займався самоосвітою, досконало вивчив англійську, французьку й німецьку мови.

Подорожував за кордон. Одну з перших поїздок здійснив до Єгипту та Близького Сходу 1928 в 14 років.

1932 познайомився з Х. Л. Борхесом, з яким товаришував і співпрацював у літературі все життя.

1940 одружився з художницею і письменницею С. Окампо (1903–1993; Аргентина).

1945–1960 разом із Х. Л. Борхесом керував видавничим проєктом — перекладами творів С. Дей-Льюїса (1904; Ірландія —1972; Велика Британія), Дж. Конрада, Г. Дж. Веллса та Г. Джеймса; уклав антології та серію анотованих класичних творів.

Залишався осторонь від політики. Упродовж тривалого часу жив усамітнено, лише серед друзів і родини. Завжди мешкав у м. Буенос-Айресі, не емігрував у складні періоди аргентинської історії.

Творчість

Літературна карʼєра письменника розпочалася рано. В 11 років написав перший роман «Ірис і Маргарита» (ісп. «Iris y Margarita»), у 14 — фантастичний детектив «Марнославство, або Жахлива пригода» (ісп. «Vanidad o Una aventura terrorífica»). Книгу «Пролог» (ісп. «Prólogo»; 1929), написану в 15 років, опублікував завдяки підтримці батька.

У творчих вподобаннях схилявся до лірики Ш. Бодлера, А. Рембо і П. Верлена. Соціальне мистецьке коло письменника сформували представники аргентинської еліти культурної — митці, обʼєднані навколо журналу «Сюр» (ісп. «Sur»).

Біоя вважають майстром короткого оповідання та літератури у жанрі фентезі.

До 1940 опублікував кілька книжок, зокрема збірки оповідань «Хаос» (ісп. «Caos»; 1934) та «Луїс Ґреве, померлий» (ісп. «Luis Greve, muerto»; 1937). Здобув популярність після видання роману «Винахід Мореля» (ісп. «La invención de Morel»;1940) про роль митця в сучасному суспільстві. Фантастичний твір розповідає про закоханого втікача, що прагне встановити контакт із жінкою, яка виявилася зображенням, створеним кінопроєктором. Роман зараховують до класики аргентинської та латиноамериканської літератури. Він став основою кіносценарію А. Роба-Гріє для фільму «Минулого року в Марієнбаді» (франц. «L’année dernière à Marienbad»; 1961).

Роман «План втечі» (ісп. «Plan de evasion»; 1945) та шість оповідань збірки «Небесна драма» (ісп. «La trama celeste»; 1948) продовжують тему буття людини в уявному світі, сконструйованому за логікою фантастики. Дія роману відбувається на острові, що є повторюваним мотивом в оповіданнях письменника.

Роман «Сон героїв» (ісп. «El sueño de los héroes»; 1954), присвячений сенсу кохання та значенню снів і памʼяті для майбутнього, критики вважають найкращим у літературній спадщині митця.

Третій із головних художніх творів — роман «Щоденник війни свиней» (ісп. «Diario de la guerra del cerdo»; 1969) — поєднання фантастики наукової та політичної сатири.

Серед інших творів переклади, кілька есеїв, оповідання, зокрема «Саморобна статуя» (ісп. «La estatua casera»; 1936), «Небесний сюжет» (ісп. «La trama celeste»; 1948), збірок оповідань «Великий серафим» (ісп. «El gran serafín»; 1967), «Історії кохання» (ісп. «Historias de amor»; 1972), «Фантастичні історії» (ісп. «Historias fantásticas»; 1972), «Тіньовий бік» (ісп. «El lado de la sombra»; 1962), «Герой жінок» (ісп. «El héroe de las mujeres»; 1978) та роман «Спати на сонечку» (ісп. «Dormir al sol»; 1973).

Підготував двотомник «Поезії гаучо» (ісп. «Poesía gauchesca»; 1955) та три антології: «Антологію найкращих детективних оповідань» (ісп. «Antología de los mejores cuentos policiales»; 1943), «Антологія фантастичної літератури» (ісп. Antología de la literatura fantástica; 1940) та «Антологія аргентинської поезії» (ісп. «Antología poética argentina; 1941); дві останні — у співпраці з С. Окампо та Х. Л. Борхесом. Брав участь у редагуванні кількох літературних журналів, зокрема часопису «Поза часом» (ісп. «Destiempo»; 1936).

Творам письменника притаманні гумор та іронія як стилістичні прийоми вияскравлення серйозних тем — старіння, смерті, кохання, мистецького самовираження.

Наукова фантастика, детектив, метафізичний трактат утворюють те, що Біой вперше назвав гібридним жанром фантастичного.

Критики розходяться в оцінці творів письменника. Дехто зазначає, що їм бракує оригінальності, пригодницькі сюжети запозичені з творів Г. Веллса, Е. А. По та Р. Л. Стівенсона, з детективів та науково-фантастичних оповідань. Інші стверджують, що творче використання елементів лінійного часу і простору надає творам сюрреалістичної якості (див. Сюрреалізм), яка відрізняє їх від фантастики попередників.

Твори у співавторстві

У співавторстві С. Окампо написав твір «Ті, хто кохають, ненавидять» (ісп. «Los que aman, odian»; 1946). Результатом багаторічної спільної творчості з Х. Л. Борхесом стали твори «Шість головоломок для дона Ісидро Пароді» (ісп. «Seis problemas para don Isidro Parodi»; 1942), «Дві незабутні фантазії» (ісп. «Dos fantasías memorables»; 1946), «Зразкове вбивство» («Un modelo para la muerte»; 1946), «Короткі надзвичайні оповідання» (ісп. «Cuentos breves y extraordinarios»; 1955), «Книга Небес і Пекла» (ісп. «Libro del Cielo y del Infierno; 1960), «Хроніки Бустоса Домека» (ісп. «Crónicas de Bustos Domecq»; 1967), «Нові оповідання Бустоса Домека» (ісп. «Nuevos cuentos de Bustos Domecq»; 1977); кіносценарії «Жителі передмість» (ісп. «Los orilleros» ; 1955), «Рай віруючих» (ісп. «El paraíso de los creyentes»; 1955), «Вторгнення» (ісп. «Invasión»; 1969), «Інші» (ісп. «Les autres»; 1971). Крім того письменники опублікували збірку детективних романів «Сьоме коло» (ісп. «El séptimo círculo»; 1945). Для спільної творчості використовували псевдоніми: B. Lynch Davis, B. Suarez Lynch, найвідоміший із них — H. Bustos Domecq (Honorio Bustos Domecq).

Екранізації

Низку творів письменника екранізовано, зокрема: «Минулого року у Марієнбаді» (франц. «L’année dernière à Marienbad»; 1961) за романом «Винахід Мореля», режисер А. Рене; «Сон героїв» (ісп. «El Sueño de los Héroes»; 1997), режисер С. Ренан (1933–2016; Аргентина).

Визнання

Премія Мігеля де Сервантеса (ісп. Premio de Literatura en Lengua Castellana Miguel de Cervantes) 1990.

Велика почесна премія SADE (1975).

Член Почесного легіону Франції (1981).

Почесний громадянин м. Буенос-Айреса (1986).

Додатково

Журнал «Сюр» заснувала й очолювала сестра дружини письменника — В. Окампо (1890–1979; Аргентина).

Твори

La invención de Morel. Buenos Aires : Losada, 1940. 169 p.
Plan de evasión. Buenos Aires : Emecé, 1945. 187 p.
El sueño de los héroes. Buenos Aires : Losada, 1954. 216 p.
Diario de la guerra del cerdo. Buenos Aires : Emecé, 1969. 218 p.
Diccionario del argentino exquisito. Buenos Aires : Barros Merino, 1971. 58 p.
У к р. п е р е к л. — Незвичайні історії // Всесвіт. 1991. № 5. С. 81–117.
Справа перелітних старців. Обличчя жінки. Незвичайний приятель // Всесвіт. 2007. № 7–8. С. 102–105.
Шість головоломок для дона Ісидро Пароді. Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. 224 с. (у співавт.)
Щоденник війни зі свиньми. Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. 224 с.

Література

Robbe-Grillet A. Adolfo Bioy Casares, L’invention de Morel // Critique. 1953. № 69. P. 172–174.
Borges J. L. Adolfo Bioy Casares: El sueño de los heroes // Sur. 1955. № 235. P. 88–89.
Paz O. Alternating Current. New York : Viking, 1973. P. 43–44.
Francescato M. P. De. Adolfo Bioy Casares // Hispamérica. 1975. № 3 (9). P. 75–81.
Gallagher D. P. The Novels and Short Stories of Adolfo Bioy Casares // Bulletin of Hispanic Studies. 1975. № 52. P. 247–266.
Otros mundos otros fuegos: Fantasía y realismo mágico en Iberoamerica / Ed. by D. A. Yates. East Lansing : Michigan State University Press, 1975. 427 p.
Snook M. L. The Narrator as Creator and Critic in The Invention of Morel // Latin American Literary Review. 1979. № 7. P. 45–51.
Levine S. J. Adolfo Bioy Casares y Jorge Luis Borges: La utopía como texto // Revista Iberoamericana. 1977. № 43. P. 415–432.
Oviedo J. M. Escrito al margen. Bogota : Procultura, 1982. 383 p.
Galvez R. From the Ashen Land of the Virgin: Conversations with Bioy Casares, Borges, Denevi, Etchecopar, Ocampo, Orozco, Sabato in Argentina. Oakville : Mosaic Press, 1989. 207 p.
Arias S. Bioygrafía: vida y obra de Adolfo Bioy Casares. Buenos Aires : Tusquets Editores, 2016. 338 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Біой Касарес, Адольфо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біой Касарес, Адольфо (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.03.2025