Біогеоценологія
Біогеоценоло́гія (від біогеоценоз і грец. λόγος — слово, вчення), екологія екосистем — наука, що вивчає закономірності формування, функціонування, взаємозв’язків і розвитку біогеоценозів та їх організації у біогеоценотичний покрив Землі.
Вченню про біогеоценози передувала синекологічна концепція (див. Синекологія), уведена в науку ботаніком К. Шретером (1855–1939; Німеччина — Швейцарія). Біогеоценологічні дослідження мають на меті збереження біорізноманіття, прогнозування наслідків упливу на біогеоценози, їхню структуру й процеси, що в них відбуваються. Одним з головних завдань науки є вирішення питань, пов’язаних із саморегуляцією біогеоценозів, що передбачає вивчення їхніх взаємовідносин і зворотніх зв’язків.
Література
- Основы лесной биогеоценологии / Ред.: В. Н. Сукачев, Н. В. Дылис. Москва : Наука, 1964. 574 с.
- Odum E. Fundamentals of Ecology. 3rd ed. Philadelphia : Saunders, 1971. 574 p.
- Сочава В. Б. Введение в учение о геосистемах. Новосибирск : Наука, 1978. 320 с.
- Масікевич Ю. Г., Шестопалов О. В., Негадайло А. А. та ін. Теорія систем в екології. Суми : Сумський державний університет, 2015. 330 с.
- Дідух Я. П., Борсукевич Л. М., Давидова А. О. та ін. Біотопи степової зони України. Київ; Чернівці : Друк Арт, 2020. 392 с.
- Куземко А. А., Буджак В. В., Вашеняк Ю. А. та ін. Атлас трав’яних біотопів України / Ред. А. А. Куземко. Чернівці : Друк Арт, 2022. 244 с.
Автор
Покликання на цю статтю: Дзюба Т. П. Біогеоценологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біогеоценологія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.05.2023
