Бінгем

Бі́нгем, Бі́нгем Каньйо́н (англ. Bingham Canyon) — гірничопромисловий центр у шт. Юта (США) на південь від Великого Солоного озера, який включає найбільший у світі поліметалічний кар’єр (видобуток міді, молібдену, золота й срібла), а також збагачувальні фабрики й металоплавильні заводи.

У 2020 підприємство належало британсько-австралійській гірничодобувній корпорації Ріо Тінто (англ. Rio Tinto Group) і кероване за посередництвом американської мідної компанії Юта Кеннекотт (англ. Kennecott Utah Copper Corporation).

Історична довідка

Назва походить від прізвища перших поселенців, братів Томаса (1824–1889) та Санфорда (1821–1910) Бінгемів, які 1848 виявили у вузькому каньйоні на східному схилі гір Окір перші мідні руди. У 1863 тут знайдено розсипи золота та свинцево-срібні руди, розпочалася діяльність старателів. Становлення промислового видобутку поліметалевих руд пов’язане з підведенням 1873 до каньйону залізниці. У 1887 споруджено розвідувальні тунелі, які засвідчили потужні рудні поклади з умістом міді понад 2 %. У 1896 відкрито копальні компаній «Золоті рудники Юти» і «Бостонське золото й мідь». Бум видобутку припав на перші десятиріччя 20 ст., коли численні малі підприємства об’єднано в компанію «Мідь Юти», заснованої 1903 Даніелем К. Джеклінгом (1869–1956, США). Уже 1912 підприємство стало найбільшим промисловим гірничим комплексом світу. 1915 компанія «Кеннекотт» зі шт. Аляска ввійшла в гірничодобувну промисловість шт. Юта, й обсяги її виробництва постійно збільшувалися.


1904 виникло місто гірників Бінгем Каньйон, у якому в 1920-х мешкало понад 15 тис. осіб. Постійне розростання рудника призвело до поглинання кар’єром території міста, яке повністю зникло 1972.


У 1989 транснаціональна корпорація Ріо Тінто придбала рудник Бінгем Каньйон і модернізувала видобуток, збагачення і виплавляння металів.


У квітні 2013 в кар’єрі відбувся зсув бокових гірських порід, що спричинило завалення 2/3 його донної частини, руйнування технічних споруд, машин і обладнання. Експлуатування основного кар’єра заплановано до 2020, передбачено розроблення проекту експлуатування південної частини родовища корисних копалин до 2035.

Характеристика

У геологічній будові рудного поля спостерігають верхньокам’яновугільні кварцити й вапняки, зім’яті у фалди й розбиті розломами, якими прориваються штоки (великі маси неправильної форми) гранітоїдів. До одного з них, штоку Бінгем, належить молібденово-мідне зруденіння. Цей шток має трубоподібну форму й наближене до вертикального падіння, його розміри в плані — 1 800 х 2 700 м, а глибина — понад 1 000 м.


Мідно-порфірове (див. Порфір) родовище розкрите тупиковою траншеєю й трьома залізничними тунелями довжиною 1,1 км, 1,9 км і 5,2 км, а також автомобільними з’їздами. Система розроблення — транспортна, із видаленням розкривних порід. Розкривні породи транспортують залізничним транспортом (протяжність залізничних колій на кар’єрі становить понад 160 км), руду з вибоїв — караванами із 64 кар’єрних самоскидів (вантажопідйомність кожного 200–300 т) до перевантажувальних пунктів, а далі транспортерами подають на збагачувальні фабрики (8 км). Ширина кар’єру близько 4 км, площа на поверхні — 7,7 км2, глибина — 970 м.


У 2019 кількість працівників на кар’єрі становила близько 2 тис., обсяг щоденного вилучення гірської маси ― 410 тис. т, щорічний видобуток міді ― близько 300 тис. т.

Значення

Рудник Бінгем Каньйон є одним із найбільших техногенних об’єктів в історії людства. Масштаби гірничих робіт можна спостерігати з борту космічного корабля. З кар’єру видобуто найбільше (порівняно з іншими джерелами) мідної руди — понад 19 млн т.


1966 під назвою «Мідний рудник Бінгем Каньйон» (англ. Bingham Canyon Open Pit Copper Mine) його визнано Національною історичною пам’яткою (див. Пам’ятки історії та культури) США.

Література

  1. Гайко Г. І. Історія гірничої техніки. Алчевськ : Донбаський гірничо-металургійний інститут, 2001. 134 с.
  2. Don Strack. Bingham Canyon Railroads (Images of Rail). Arcadia Publishing, 2011. 128 р.
  3. Charles Caldwell Hawley. A Kennecott Story: Three Mines, Four Men, and One Hundred Years, 1887–1997. University of Utah Press, 2014. 336 p.


Автор ВУЕ

Г. І. Гайко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Бінгем // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бінгем (дата звернення: 30.03.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.03.2020

Покликання на статтю