Білюнас, Йонас

Білю́нас, Йо́нас (лит. Biliūnas, Jonas ; 11.04.1879, с. Нюроніс, тепер Утенського повіту, Литва — 08.12.1907, м. Закопане, тепер Малопольське воєводство, Польща; перепохований 1953 на кургані Людішкяй біля м. Анікщяй, тепер Литва) — письменник, літературний критик. Писав литовською мовою.

Білюнас, Йонас (Biliūnas, Jonas)
Народження	11.04.1879
Місце народження	Нюроніс
Смерть	08.12.1907
Місце смерті	Закопане
Місце поховання	Людішкяй
Місце діяльності	Литва
Напрями діяльності	політика, літературна творчість, видавнича справа
Традиція/школа	критичний реалізм

Життєпис

Народився у селянській сім’ї. Після закінчення Лієпайської гімназії (тепер Латвія) у 1900–1901 вивчав медицину в Дерптському університеті (тепер Тартуський університет). Був виключений за участь в антивоєнній студентській демонстрації політичній. Повернувся до Литви, жив у містах Шяуляї та Паневежисі.

Брав участь у діяльності Соціал-демократичної партії Литви (див. Соціал-демократія). Заснував у м. Паневежисі повітову організацію партії. 1902 брав участь у з’їзді Литовської демократичної партії (як гість). Згодом відійшов від політичної діяльності.

Писав для литовських газет. 1903 організовував видання першого молодіжного журналу литовською мовою «Другас» («Draugas», «Друг»; виходив 1904–1905).

Навчався кілька місяців у Лейпцизькій вищій школі торгівлі (осінь 1903), згодом перевівся до Лейпцизького університету, де вивчав літературу, мову та образотворче мистецтво (1904). Улітку 1904 перейшов на філософський факультет Цюрихського університету, щоб продовжити вивчення літератури, але у травні 1905 через хворобу зовсім кинув навчання та повернувся до Литви.

Хворів на туберкульоз, восени — взимку 1905–1906 та 1907 до останніх днів лікувався в м. Закопане.

Творчість

Творам Білюнаса притаманні гуманістичні ідеї, знання людської душі, ліризм, елегійний настрій, майстерний стиль. У них яскраво виражена роль оповідача, який репрезентує моральну позицію автора.

Представник критичного реалізму в літературі. У ранніх творах [[[оповідання]] «Перший страйк» («Pirmutinis streikas»; 1903), «Без роботи» («Be darbo»; 1904)] домінує тема протесту робітників проти експлуатації їхньої праці.

Пізніші оповідання мають етико-психологічну тематику. Автор зі співчуттям показував долю скривдженої, нещасної людини, розкривав її почуття [«Зірка» («Žvaigždė»; 1905), «Палиця» («Lazda»), «Йонікас» («Joniukas»), «Жебрак» («Ubagas»), усі — 1906], переживання провини [«Я поцілив» («Kliudžiau»), «Кінець Брісюса» («Brisiaus galas»), обидва — 1906]. Оповідання «Світоч щастя» («Laimės žiburys»; 1905) — історія про бажання та прагнення людей. У новелі «Сумна історія» («Liūdna pasaka»; 1907) письменник змалював Польське повстання 1863 і створив трагічний образ дружини повстанця.

Творчість Білюнаса започаткувала литовську лірико-психологічну новелу та вплинула на розвиток литовської прози.

Писав також поетичні твори. Під впливом «Заповіту» Т. Шевченка написав вірш «Як умру, то поховайте...» («Kad numirsiu, man’ pakaskit…»; 1905).

У своїх статтях про літературу [«Образи Жемайте» («Žemaitės Paveikslai»; 1902; опубліковано 1908) і «Кропива та будяки нашого життя» («Mūsų gyvenimo dilgėlės ir usnys»), 1905] пропагував реалізм. У публіцистичних статтях висловлював соціал-демократичні ідеї та засуджував царський уряд.

Уклав науково-популярну брошуру «Явища земного життя» («Apsireiškimai iš žemės gyvenimo»; 1902), в якій пропагував дарвінізм.

Оповідання Білюнаса перекладені англійською, німецькою, польською, російською, таджицькою, азербайджанською, вірменською та іншими мовами.

Документальний фільм режисера Роберта Верби про творчість і життя письменника Йонаса Білюнаса.

Визнання

На кургані Людішкяй встановлено надгробний пам’ятник Білюнасу «Світоч щастя» з барельєфом (1958, архітектор В. Габрюнас, скульптор Б. Вішняускас). Від 1960 на батьківщині письменника в с. Нюронісі діє Меморіальна садиба-музей Білюнаса. Про письменника знято документальний фільм «Йонас Білюнас» (1968, режисер Р. Верба). Іменем Білюнаса названо 31 вулицю в Литві, а також Анікщяйську гімназію (1953).

Надгробний пам’ятник Білюнасу «Світоч щастя» з барельєфом
Надгробний пам’ятник Білюнасу «Світоч щастя» з барельєфом
Надгробний пам’ятник Білюнасу «Світоч щастя» з барельєфом

Твори

Paveikslai, apysakos ir eilės. Tilžėje : J. Biliūnienė, 1913. 143 p.
Lazda; Ubagas; Svečiai; Brisiaus galas. Vilnius : J. Zavadzkio spaustuvėje, 1906. 31 p.
Liūdna pasaka. Vilnius : Vaga, 1973. 280 p.
Raštai : 3 t. Vilnius : Vaga, 1980–1981.
Е с п. п е р е к л. — Mi trafis. Panevėžys : Revo, 1994. 16 p.
У к р. п е р е к л. — Йонікас. Київ : Веселка, 1984. 20 с.
Я поцілив // Люляйко / Пер. Д. Чередниченка. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2019. С. 124–125.

Література

Lukšienė M. Jono Biliūno kūryba. Vilnius : Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1956. 480 p.
Paraščiakas A. Jonas Biliūnas literatūros moksle ir kritikoje. Vilnius : Vaga, 1979. 378 p.
Jonas Biliūnas: kūrybos studijos ir interpretacijos / Sud. M. Mikalajūnas. Vilnius : Baltos lankos, 2002. 231 p.
Mažylytė I. Lietuvių psichologinės prozos pradininkui Jonui Biliūnui — 140 // Panevėžio apskrities Gabrielės Petkevičaitės-Bitės viešoji biblioteka. 2019. URL: https://paneveziokrastas.pavb.lt/2019/04/lietuviu-psichologines-prozos-pradininkui-jonui-biliunui-140/
Markovičienė G. Jonas Biliūnas. Trumpas gyvenimas nesutrukdė įsirašyti į istoriją // Moteris. 2022. URL: https://www.moteris.lt/lt/veidai/g-73422-jonas-biliunas-trumpas-gyvenimas-nesutrukde-isirasyti-i-istorija

Автор ВУЕ

К. В. Подолець

Покликання на цю статтю: Подолець К. В. Білюнас, Йонас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білюнас, Йонас (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.01.2025