Більський, Едуард Антонович

Бі́льський, Едуа́рд Анто́нович (13.07.1931, м. Київ, тепер Україна — 27.12.2016, там само) — архітектор.

Більський, Едуард Антонович
Народження	13.07.1931
Місце народження	Київ
Смерть	27.12.2016
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Київський національний університет будівництва і архітектури
Напрями діяльності	архітектура, містобудування
Традиція/школа	модернізм, неопластицизм

Відзнаки
Почесні звання	Заслужений архітектор УРСР
Лауреат Державної премії СРСР	1967

Київський палац для дітей та юнацтва

План житлового району Виноградар у Києві

Життєпис

Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури) (1956); у 1964–1984 працював викладачем цього факультету на кафедрі архітектури проєктування.

Від 1956 працював в інституті «Київпроєкт», із 1965 — на посаді головного архітектора проєктів.

Від 1962 — член Спілки архітекторів УРСР.

Творчість

На початку професійної діяльності працював разом із архітектором А. Мілецьким над проєктуванням парку Вічної Слави та низки громадських споруд у м. Києві в стилістиці радянського модернізму. Пізніше працював одноосібно, зокрема створивши проєкти житлових районів Виноградар і Синьоозерний у м. Києві, а також близько 300 житлових, громадських, меморіальних будівель і споруд у містах Києві, Одесі, Ташкенті, Москві та інших. Далі відійшов від аскетичності модернізму, захопившись органічними композиціями з криволінійними формами, активною пластикою, поліхромією й залученням витворів монументального мистецтва, за що його творча манера отримала визначення «київський неопластицизм».

Серед витворів Більського:

парк Вічної Слави у м. Києві (у співавторстві), 1957;
пам’ятник-музей визволителям Києва у с. Нових Петрівцях (у співавторстві), 1958;
автовокзал у м. Києві (у співавторстві), 1961;
автовокзал в м. Одесі (у співавторстві), 1963;
Київський палац дітей та юнацтва (у співавторстві), 1965;
Палац урочистих подій у Дніпровському районі м. Києва, 1971;
розпланування і забудова житлового району Виноградар у м. Києві, 1974–1983;
Розпланування і забудова житлового району Синьоозерний у м. Києві, 1981–1991.

Визнання

Лауреат Державної премії СРСР (1967).

Заслужений архітектор УРСР (1982).

Література

Ненашева Е., Ерофалов Б. Архитектор Эдуард Бильский — лауреат // А+С. 2014. № 1. С. 10–17.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Більський, Едуард Антонович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Більський, Едуард Антонович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2021