Більський, Едуард Антонович

Більський, Едуард Антонович1.jpg

Більський, Едуард Антонович

Народження 13.07.1931
Місце народження Київ
Смерть 27.12.2016
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Alma mater Київський національний університет будівництва і архітектури
Напрями діяльності архітектура, містобудування
Традиція/школа модернізм, неопластицизм


Відзнаки

Почесні звання Заслужений архітектор УРСР (1982)
Лауреат Державної премії СРСР 1967


Київський палац для дітей та юнацтва
Фото Вечерського В. В
План житлового району Виноградар. Джерело ілюстрації: Кілессо С. Київ архітектурний. Київ : Будівельник, 1987. С. 136

Бі́льський, Едуа́рд Анто́нович (13. 07. 1931, м. Київ, тепер Україна — 27. 12. 2016, там само) — архітектор.

Життєпис

Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури) (1956); у 1964–1984 працював викладачем цього факультету на кафедрі архітектури проектування.

Від 1956 працював в інституті «Київпроект», із 1965 — на посаді головного архітектора проектів.

Від 1962 — член Спілки архітекторів УРСР.

Творчість

На початку професійної діяльності працював разом із архітектором А. Мілецьким над проектуванням парку Вічної Слави та низки громадських споруд у м. Києві в стилістиці радянського модернізму. Пізніше працював одноосібно, зокрема створивши проекти житлових районів Виноградар і Синьоозерний у м. Києві, а також близько 300 житлових, громадських, меморіальних будівель і споруд у містах Києві, Одесі, Ташкенті, Москві та інших. Далі відійшов від аскетичності модернізму, захопившись органічними композиціями з криволінійними формами, активною пластикою, поліхромією й залученням витворів монументального мистецтва, за що його творча манера отримала визначення «київський неопластицизм».

Твори

  • Парк Вічної Слави у м. Києві (у співавторстві), 1957.
  • Пам’ятник-музей визволителям Києва у с. Нових Петрівцях (у співавторстві), 1958.
  • Автовокзал у м. Києві (у співавторстві), 1961.
  • Автовокзал в м. Одесі (у співавторстві), 1963.
  • Київський палац дітей та юнацтва (у співавторстві), 1965.
  • Палац урочистих подій у Дніпровському районі м. Києва, 1971.
  • Розпланування і забудова житлового району Виноградар у м. Києві, 1974–1983.
  • Розпланування і забудова житлового району Синьоозерний у м. Києві, 1981–1991.

Визнання

Лауреат Державної премії СРСР (1967).

Заслужений архітектор УРСР (1982).

Література

  1. Ненашева Е., Ерофалов Б. Архитектор Эдуард Бильский — лауреат // А+С. 2014. № 1. С. 10–17.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Більський, Едуард Антонович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Більський, Едуард Антонович (дата звернення: 1.08.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ