Білбові

Бі́лбові (Thylacomyidae) — родина австралійських сумчастих ссавців ряду бандикутоподібні. Назва «білбі» походить із кількох мов австралійських аборигенів.

Зміст

1 Таксономія та еволюція
2 Характеристика
3 Спосіб життя
4 Поширення
5 Охорона
6 Значення
7 Література
8 Автор

Таксономія та еволюція

Згідно з філогенетичними дослідженнями (див. Філогенетична систематика), білбові є базальною родиною бандикутоподібних. Найдавнішим у родині вважають рід Liyamayi, що відомий із міоцену (близько 15 млн років тому), а на сьогодні вимер. Це були невеликі тварини вагою до 1 кг. У складі родини розглядають 2 викопні роди й один сучасний рід білбі (Macrotis, синонім Thylacomys) із одним сучасним видом — білбі великим (Macrotis lagotis). Інший вид цього сучасного роду — білбі малий (Macrotis leucura) вимер у 20 ст.

Характеристика

Види роду білбі — кремезні тварини з великими, загостреними вухами й довгою мордою, з великими вібрисами та безволосим, рожевим носом. Довжина голови й тулуба 20–55 см, хвоста — 12–29 см. Маса тіла білбі малого становила 0,3–0,4 кг, а білбі великого — 0,8–2,5 кг. Волосяний покрив довгий, м’який, шовковистий, зверху від сіро-коричневого до сіро-блакитного, а знизу — білого забарвлення. На кінці хвоста є мала біла китиця. Сильні п’ятипалі передні лапи пристосовані до копання; 3 великі середні пальці на них мають кігті, а перший і п’ятий пальці дуже малі. Задні лапи довгі й використовуються для стрибків. Перший палець на задніх лапах відсутній, другий і третій — зрослі. Сумка відкривається вниз і дещо назад, для запобігання потрапляння в неї землі під час риття. Зубна формула: 4–5/3, 1/1, 4/4, 3/3 = 46–48.

Спосіб життя

Білбі — вправні копачі. Живуть у самостійно викопаних норах, що сягають 3 м вглиб і мають хідник, який спускається по спіралі. Нори бувають складними, їх може бути багато на відносно невеликій території. Одна особина білбі може викопати понад 12 нір у межах своєї «домашньої» ділянки. Вхід до нори тварина приховує, щоб вороги не могли проникнути до гнізда. Нори можуть мати кілька виходів. Тварини ведуть наземний нічний спосіб життя, здебільшого живуть поодиноко, хоча деякі утворюють пари (зазвичай по дві самиці). Вони шукають їжу, викопуючи її з землі. Харчуються комахами, їхніми личинками та іншими дрібними тваринами, а також цибулинами й насінням рослин. Через поганий зір білбі покладаються на свій гострий нюх і слух, щоб знайти їжу. Головними ворогами білбі є інтродуковані лисиці та коти, а також хижі птахи й інші сумчасті ссавці, варани. Період вагітності дуже короткий: у білбі малого становив 21 день, у білбі великого становить близько 14 днів. За сприятливих умов середовища самиці білбі дають до 4 виводків на рік. Розмір виводка зазвичай становить 1–2, іноді 3, зрідка 4 дитинчат. Перші 70–80 днів вони проводять в сумці матері, після чого залишаються в норі ще 14 днів. Максимальна тривалість життя в неволі становить до 10 років.

Поширення

Білбі поширені в різноманітних, здебільшого сухих, оселищах Австралії: відкритих лісах, чагарниках і пустелях, вкритих розрідженою рослинністю.

Охорона

За класифікацією Міжнародного союзу охорони природи єдиний сучасний вид білбових — білбі великий належить до категорії «уразливий». Головними загрозами для існування виду є інтродуковані хижаки (лисиці руді й здичавілі коти), конкуренція з інтродукованими кролями за корм і нори, а також часті пожежі. До менших загроз належать хижацтво динго та деградація біотопів через надмірний випас худоби. Вимирання білбі малого найімовірніше спричинене знищенням тварин хижаками (лисицями й котами) та конкуренцією з кролями.

Значення

Білбі є модифікатором екосистеми. Ями, викопані під час пошуків їжі, затримують воду й насіння та стають «родючими ділянками» в австралійській пустелі. Тварини обох видів білбових були об’єктами полювання для аборигенів Австралії заради м’яса та хутра.

Література

Singh A. Macrotis leucura // Animal Diversity Web. 2001. URL: https://animaldiversity.org/accounts/Macrotis_leucura/
Brown E. Macrotis lagotis // Animal Diversity Web. 2011. URL: https://animaldiversity.org/accounts/Macrotis_lagotis/
Travouillon K., Hand S., Archer M. et al. Earliest Modern Bandicoot and Bilby (Marsupialia, Peramelidae and Thylacomyidae) from the Miocene of the Riversleigh World Heritage Area, Northwestern Queensland, Australia // Journal of Vertebrate Paleontology. 2014. № 34 (2). P. 375–382.
Burbidge A., Woinarski J. Macrotis lagotis // The IUCN Red List of Threatened Species. 2016. URL: https://www.iucnredlist.org/species/12650/21967189
Burbidge A., Woinarski J. Macrotis leucura // The IUCN Red List of Threatened Species. 2016. URL: https://www.iucnredlist.org/species/12651/21967376
Nowak R. M. Walker's Mammals of the World: Monotremes, Marsupials, Afrotherians, Xenarthrans, and Sundatherians. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2018. 784 p.
Харчук С., Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. 2019. № 17. С. 85–115.
Silcock J. L., McRae P. D., Laidlaw M. J. et al. Historical Record Shows Broad Habitat Use and Rapid Decline of the Greater Bilby Macrotis lagotis in Eastern Australia // Wildlife Research. 2023. № 51 (1). P. 1–15.