Бідзіля, Василь Іванович

Бідзі́ля, Васи́ль Іва́нович (23. 03. 1936, с. Сасово, тепер Берегівського району Закарпатської обл., Україна — 09. 01. 1999, м. Київ, Україна) — історик, археолог.

Бідзіля, Василь Іванович
Народження	23.03.1936
Місце народження	с. Сасово
Смерть	09.01.1999
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Київ
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Напрями діяльності	археологія

Життєпис

Народився в селянській родині. 1955 закінчив Хустське педагогічне училище, 1960 — історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Від 1960 працював молодшим науковим співробітником відділу слов’яно-руської археології Інституту археології АН УРСР (тепер Інститут археології НАН України), одночасно навчався в аспірантурі цього Інституту. 1965–1966 обіймав посаду вченого секретаря Інституту.

1966 захистив дисертацію на тему «Латенська культура на території Закарпаття»; за матеріалами дисертації опублікував монографію «Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери» (1971). Від 1968 до кінця життя працював старшим науковим співробітником різних відділів Інституту археології АН УРСР /НАН України, зосереджувався на польовій археологічній роботі.

Похований у м. Києві.

Діяльність

Ранні дослідження присвячено археології Закарпаття 3 ст. до н. е. — 1 ст. н. е. У центрі уваги дослідника в цей час перебували пам’ятки Латенської культури (див. Латенські пам’ятки), пов’язаної з присутністю кельтських племен (див. Кельти) в регіоні.

Від початку 1960-х дослідник керував археологічними експедиціями в Центральній Україні, виявив ранні центри виплавки заліза в Кіровоградській обл. (м. Гайворон) і на Київщині (с. Лютіж, Вишгородського району Київської області; поселення Зарубинецької культури).

1969–1974 керував постійною археологічною експедицією відділу Інституту археології АН УРСР, яка досліджувала курганні поховання Бронзового віку у степовій Україні. 1969–1970 під його керівництвом здійснено розкопки Гайманової могили; у них брав участь Б. Мозолевський. Під час розкопок на цій пам’ятці В. Бідзілі та Б. Мозолевський виявили збережену поховальну камеру з численними виробами з золота, срібла і бронзи, які дали підстави вважати Гайманову могилу одним із поховань скіфських царів (див. Скіфи).

Праці

Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери. Київ : Наукова думка, 1971. 184 с.
Сокровища курганов Запорожья. Запорожье : Запорожский областной краеведческий музей, 1977. 8 с.
Давні металурги Українських Карпат: історико-краєзнавчі нариси. Ужгород : Карпати, 1978. 125 с. (у співавт.)
Скифский царский курган Гайманова могила. Киев : Издательский дом «Скиф», 2012. 752 с. (у співавт.)

Література

До 60-річчя Василя Івановича Бідзілі // Археологія. 1996. № 4. С. 153–154.
Пам’яті Василя Івановича Бідзілі // Археологія. 1999. № 1. С. 195–197.
Василь Іванович Бідзіля (1936–1999) // Видатні дослідники української археології. Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2005. С. 144–148.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бідзіля, Василь Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бідзіля, Василь Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.10.2024