Бугай (музичний інструмент)

Буга́й (можливо, від давньотюрк. buqa — бик), барило, барильце, бербениця, бербеничка, бичок, цеберко — фрикційно-ударний музичний інструмент, або мембранофон, який використовують для акомпанементу і створення тембрових ефектів.

Історична довідка

Назва інструмента, за однією версією, пов’язана зі схожістю його звучання з ревінням бичка, за другою — з криками очеретяного птаха бугая.

Час появи інструменту дослідниками точно не встановлено. У 19 ст. оприсутнений у культурі молдаван, румунів, чехів і поляків. На теренах України найпоширеніший на Закарпатті, Галичині та Бойківщині; його можна почути і на подільському весіллі та в інших регіонах.

Інструмент здавна застосовується у різдвяних (див. Різдво Христове) та інших обрядах, під час масових народних дійств і балаганів.

У сучасній музичній культурі використовується у більшості самодіяльних і професійних оркестрів народних інструментів і навіть в естрадних ансамблях.

Характеристика

Бугай — це конусоподібне дерев’яне барило (діжка), закрите з широкої частини шкіряною мембраною. Через отвір мембрани назовні протягнуте довге пасмо волосся з кінського хвоста, закріплене всередині барила. Інструмент зазвичай встановлюють звуженим дном на підлогу і затискають між колінами. Змоченими у воді (у давнину — у пиві чи квасі) руками виконавець смикає за волосяний жмут, що треться об мембрану, створюючи звук.

Інструмент має досить сильний звук з нечітко визначеною висотою. Деякі вправні музиканти можуть видобувати по 2–3 ноти різної висоти, тягнучи руками за пучок волосся у різних місцях.

Бугаї бувають великі та малі. Середньо допустимі розміри: висота барила — близько 50 см, діаметр звуженого дна — 20–25 см, діаметр мембрани — приблизно 30–35 см, довжина пучка волосся — до 30 см.

Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету «Бугай» номіналом 5 гривен із серії «Народні музичні інструменти» (2007).

Література

1. Гуменюк А. І. Українські народні музичні інструменти. Київ : Наукова думка, 1967. 240 с.
2. Черкаський Л. Українські народні музичні інструменти. Київ : Техніка, 2003. 264 с.
3. Хай М. Бугай // Українська музична енциклопедія : в 5 т. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006. Т. 1. С. 275
4. Хоткевич Г. М. Музичні інструменти українського народу. 2-га ред. Харків : Савчук О. О., 2018. 512 с.

Автор ВУЕ

Н. М. Кушка

Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Бугай (музичний інструмент) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бугай (музичний інструмент) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.06.2024