Брукс, Джеймс

Брукс, Джеймс Ло́уренс (англ. Brooks, James Lawrence; 09.05.1940, м. Нью-Йорк, США) — кіно- та телережисер, продюсер, сценарист, засновник теле- і кінокомпанії «Грейсі Філмз» («Gracie Films»). Лауреат кінопремій «Оскар», «Золотий глобус» та «Еммі».

Брукс, Джеймс (Brooks, James Lawrence)
Народження	09.05.1940
Місце народження	Нью-Йорк
Місце діяльності	США
Напрями діяльності	кіномистецтво

Відзнаки
Премії	Оскар, Еммі, Золотий глобус

Життєпис

Народився в сім’ї торговців. Дитячі роки провів у містечку Норт-Берген (штат Нью-Джерсі). У дитинстві виявляв інтерес до літератури та журналістики. Багато читав, писав гумористичні оповідання, на окремі отримав позитивні відгуки від видавництв (проте жодне не опубліковано).

Під час навчання в середній школі Вігокена (штат Нью-Джерсі) входив до складу редколегії шкільної газети, для якої брав інтерв’ю у знаменитостей, зокрема в Л. Д. Армстронга.

Після закінчення школи вступив до Нью-Йоркського університету, але навчання не завершив.

Від 1964 працював на телеканалі Сі-Бі-Ес Ньюз (CBS News) у м. Нью-Йорку.

Член Гільдії сценаристів Америки (з 1965).

Наприкінці 1960-х переїхав до м. Лос-Анджелеса, де дебютував сценаріями до документальних фільмів, а далі писав сценарії для телевізійних серіалів. Згодом займався продюсерством і режисурою телевізійних проєктів.

1984 заснував власну кінокомпанію «Грейсі Філмз» («Gracie Films»).

Творчість

Телебачення

Професійну кар’єру розпочав на телеканалі Сі-Бі-Ес Ньюз, де спершу був кур’єром і копірайтером, а згодом — сценаристом новин (готував репортажі новин).

Після переїзду до м. Лос-Анджелеса працював із продюсером Д. Л. Воллером (1928–2010; США), зокрема над спецвипуском про комах для мережі Нешинл джиографік (National Geographic).

Сценарист і телеведучий А. Бернс (1935–2021; США) у 1965 найняв Брукса для переписування сценарію фентезійно-комедійного телесеріалу «Моя мати — машина». Брукс запропонував кілька власних ідей для сюжету.

У другій половині 1960-х написав сценарії до кількох телесеріалів, серед яких серіал «Кімната 222» для Ей-Бі-Сі (ABC). Проєкт тривав до 1974 і став другим телесеріалом в історії США, у якому головний герой був темношкірим.

1970 А. Бернс і Брукс започаткували проєкт серіалу «Шоу Мері Тайлер Мур». Уперше в історії американського телебачення головною героїнею стала незалежна незаміжня жінка, яка будує кар'єру, а не шукає чоловіка. Проєкт здобув визнання та численні нагороди, зокрема 29 премій «Еммі». Серіал породив низку популярних проєктів, головними героями яких стали другорядні й епізодичні персонажі з «Шоу Мері Тайлер Мур». Особисті професійні досягнення Брукса наприкінці 1970-х підтвердив і закріпив успіх комедійного серіалу «Таксі».

Разом із М. Ґрейнінґом (нар. 1954) і С. Саймоном (1955–2015; обидва — США) узяв участь у створенні найтривалішого в історії телебачення анімаційного телесеріалу «Сімпсони», де постійно виконував обов’язки виконавчого продюсера проєкту. Вдумливе й дотепне сатиричне висвітлення найрізноманітніших аспектів життя середнього американського класу привернуло увагу глядачів усього світу.

Кінематограф

Сценарист і співпродюсер комедії «Почати спочатку» (1979).

Продюсер, режисер і сценарист фільму «Мова ніжності» (1983). Дебютний фільм здобув 5 премій «Оскар» у різних номінаціях, серед яких сам Брукс — премії за найкращий фільм (як продюсер), режисерську роботу та адаптований сценарій.

1987 на екрани вийшла романтична комедійна драма «Теленовини». Картина здобула визнання критиків і була номінована на премію «Оскар» у 7 категоріях. 2018 фільм відібрано для зберігання в Національному реєстрі фільмів США Бібліотеки Конгресу як такий, що має культурне, історичне чи естетичне значення.

1997 на екрани вийшла комедія «Краще не буває» із Дж. Ніколсоном у головній ролі.

Брукс режисерував фільми: «Я зроблю все» (1994), «Спангліш» (2004), «Звідки ти знаєш?» (2010), «Елла Маккей» (2025). Був співпродюсером і співавтором сценарію повнометражної екранізації «Сімпсонів» — «Сімпсони у фільмі» (2007), а також короткометражного фільму за мотивами «Сімпсонів» «Найдовший дитячий садок» (2012).

Як продюсер мав особливе чуття на молоді таланти. Був наставником для К. Кроу (нар. 1957) у його дебютній стрічці «Скажи що-небудь» (1989); відкрив світові режисера В. Андерсона (нар. 1969; обидва — США), профінансував його фільм «Пляшкова ракета» (1996).

Нагороди і визнання

23 премії «Еммі»: 1971, 1975, 1976, 1977 — двічі, 1978, 1979, 1980, 1981, 1989, 1990 — двічі, 1991, 1995, 1997, 1998, 2000, 2001, 2003, 2006, 2008, 2019, 2023.

1984 — «Оскар» за найкращий фільм («Мова ніжності»).

1984 — «Оскар» за найкращу режисуру («Мова ніжності»).

1984 — «Оскар» за найкращий адаптований сценарій («Мова ніжності»).

1984 — «Золотий глобус» за найкращий сценарій («Мова ніжності»).

1984 — Премія Гільдії режисерів Америки (DGA).

1997 — увійшов до Зали слави телебачення.

2006 — Премія Гільдії сценаристів Америки (WGA) імені Герба Сарджента за комедійну майстерність.

2017 — Премія Гільдії продюсерів Америки (PGA) за досягнення в телебаченні.

2025 — зірка на Голлівудській алеї слави.

Додатково

- Батько митця мав прізвище Берштейн, але змінив його на Брукс та представлявся ірландцем.

- Один із шести режисерів в історії кіно, які отримали «велику трійку» «Оскарів» (фільм, режисура, сценарій) за одну стрічку. Крім цього, він єдиний, хто отримав їх за дебютний фільм («Мова ніжності») і без жодних співавторів у сценарній номінації.

- Відомий своїм гучним, заразливим сміхом. Більшість його ранніх серіалів знімали у студії в присутності глядачів, які часто сміялись, тож і його унікальний сміх чути в багатьох епізодах (зокрема, у всіх 5 сезонах серіалу «Таксі»).

- На початку роботи над серіалом «Сімпсони» Брукс наполіг на внесенні до контракту пункту, згідно з яким керівництво телеканалу не мало права втручатися у творчий процес і цензурувати жарти. У подальшому це забезпечило авторам повну свободу дій і, ймовірно, збільшило успіх у глядачів.

- Брукс — член студентського братства Альфа Епсілон Пі (ΑΕΠ), заснованого в Нью-Йоркському університеті 1913. Це братство, яке базується на єврейських принципах, має понад 150 активних відділень у США, Канаді, Великій Британії та понад 110 000 членів.

Література

1. Tueth, Michael. Laughter in the living room: Television comedy and the American home audience. Vol. 8. Peter Lang, 2005. 241 p.
2. Rosenbaum, Jonathan. Cinematic Encounters 2: Portraits and Polemics. — Champaign: University of Illinois Press, 2019. 320 p.
3. Ortner, Sherry B. Not Hollywood: Independent film at the twilight of the American dream. Duke University Press, 2020. 352 p.

Автор ВУЕ

Л. Л. Корнєєва

Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Брукс, Джеймс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брукс, Джеймс (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.08.2026