Бразильська течія
Брази́льська течія́ — тепле горизонтальне переміщення води в Атлантичному океані; відгалуження Південної Пасатної течії.
Зміст
Історична довідка
Першовідкривачем Бразильської течії став мореплавець П. А. Кабрал (1467–1520; Португалія), який обігнув Африку і в потоці Південної Пасатної течії досягнув східного краю Південної Америки. Його також вважають першовідкривачем морського маршруту з Європи до Бразилії (1500).
Проте наукове відкриття течії здійснив у другій половині 17 ст. географ Дж. Реннел. У його посмертній фундаментальній праці «Течії Атлантичного океану» (англ. «Currents of the Atlantic Ocean»; 1832) подано океанографічний опис і вперше надано назву Бразильській течії.
Утворення та географічне положення
Південна Пасатна течія з наближенням до континентального шельфу Південної Америки поділяється на дві гілки: Гвіанську течію (спрямована на північ) і Бразильську течію (поширюється на південь). Ця течія проходить від мису Сан-Роке (Бразилія) на південний захід уздовж східних берегів материка, приблизно від 9° пд. ш. до 38° пд. ш. Поступово відхиляється на південний схід і змішується з холодними водами Фолклендської течії та течії Західних Вітрів, замикаючи циркуляцію Південно-Атлантичного субтропічного кругообігу.
Гідрологічна характеристика
Бразильська течія простягається приблизно на 4 000 км. Її ширина варіюється від 100 до 120 км переважно в районі між 20° і 28° пд. ш., сягає глибини до 600 м, має швидкість 1–3 км/год.
Температура води на поверхні взимку коливається від 14 до 26 °C, улітку — від 20 до 28 °C.
Солоність води — 35–37 ‰.
Значення
Бразильська течія значно впливає на клімат східної частини Південної Америки, спрямовуючи теплі тропічні води на південь. Вона приносить тепло й атмосферні опади на прибережні території, пом’якшуючи клімат.
Взаємодія Бразильської течії з холодною Фолклендською течією в місці їхнього злиття сприяє утворенню багатих поживними речовинами вод, що підтримує різноманітні морські екосистеми та рибальство.
Література
- Stramma L., Ikeda Y., Peterson R. Geostrophic transport in the Brazil Current region north of 20˚S // Deep Sea Research Part A. Oceanographic Research Papers. 1990. № 37 (12). P. 1875–1886. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/0198014990900838?via%3Dihub
- Matano R. P. On the Separation of the Brazil Current from the Coast // Journal of Physical Oceanography. 1993. № 23 (1). P. 79–90. URL: https://journals.ametsoc.org/view/journals/phoc/23/1/1520-0485_1993_023_0079_otsotb_2_0_co_2.xml
- Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 256 с.
- Berden G., Charo M., Moller A. et al. Circulation and Hydrography in the Western South Atlantic Shelf and Export to the Deep Adjacent Ocean: 30°S to 40°S // Journal of Geophysical Research: Oceans. 2020. № 125 (10). P. 1–18. URL: https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2020JC016500
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Бразильська течія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бразильська течія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2025
