Бо, Діддлі

Бо, Ді́ддлі [ англ. Bo, Diddley; справжні повні прізвище та імʼя Бейтс, Елліас Ота (англ. Bates, Ellias Otha), за ін. джерелами — Еллас (англ. Ellias); в усиновленні — Бейтс Макденіел, Елліас Ота англ. Bates McDaniel, Ellias Otha; 30.12.1928, м. Маккомб, штат Міссісіпі, США — 02.06.2008, м. Арчер, штат Флорида, США] — співак, автор пісень, гітарист, почесний доктор мистецтв (з 2008), один із найвпливовіших виконавців раннього періоду рок-музики.

Бо, Діддлі (Bo, Diddley)
Справжнє ім’я	Bates, Ellias Otha
Народження	30.12.1928
Місце народження	Маккомб
Смерть	02.06.2008
Місце смерті	Арчер
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Відзнаки
Премії	Греммі

Життєпис

Виховувався в родині двоюрідного брата матері. Після смерті прийомного батька (1934) сім’я переїхала до м. Чикаго. Грав на тромбоні та скрипці в оркестрі баптистської церкви. 1940 почав грати на гітарі під впливом від виступу блюзмена Дж. Л. Гукера (1917–2001; США). Спочатку працював як тесля та механік і грав на гітарі на вулиці з друзями. 1951 отримав постійне місце в блюзовому клубі 708 у південній частині м. Чикаго.

Записувався для компанії звукозапису «Чесс Рекордз» (англ. «Chess Records») під псевдонімом Бо Діддлі.

Наприкінці 1954 обʼєднався з В. Арнольдом (нар. 1935; США), який грав на губній гармоніці, барабанщиком К. Джеймсом (1936–2006; США) та басистом Р. Джексоном, щоб записати демоверсії пісень «I’m a Man» («Я чоловік») і «Bo Diddley» («Бо Діддлі») під акомпанемет ансамблю. До його складу входили О. Спенн (1930–1970; США; фортепіано), Л. Девенпорт (1932–2009; США; гармоніка), Ф. Кіркленд (1927–1973; США; ударні) та Дж. Грін (1934–1973; США; маракаси). Згодом пісні перезаписали в «Чесс студіос» (англ. «Chess Studios»). У березні 1955 випустили платівку, пісня під назвою «Bo Diddley» («Бо Діддлі») стала хітом. Дебютний сингл «Bo Diddley» («Бо Діддлі»; 1955) займав найвищу позицію у ритм-енд-блюзових чартах. Після цього Бо запросили виступити наживо в «Шоу Еда Саллівана» і на прохання Е. Саллівана (1901–1974; США) виконати кантрі-хіт «Sixteen Tons» («Шістнадцять тонн») М. Тревіса (1917–1983; США).

Виступав у концертному турі по Великій Британії (1963).

Після 1970-х виконавець гастролював епізодично, знявся в кількох фільмах і час від часу записував альбоми.

До 50-ліття творчості провів світове турне (2005), а також успішні тури Австралією та Європою, дав концерти в Північній Америці.

Виконав свою пісню «Bo Diddley («Бо Діддлі») з Е. П. Клептоном та Р. Робертсоном (1943; Канада — 2023; США) на двадцятій щорічній церемонії введення до Зали слави рок-н-ролу.

Помер від серцевого нападу.

Творчість

Один із головних творців рок-музики 1950-х. Відіграв ключову роль у переході від блюзової музики до рок-н-ролу, вплинув на легендарних виконавців, зокрема Б. Голлі, Дж. Гендрікса, Е. П. Клептона, гурт «Роллінг Стоунз» та інших.

Винайшов низку спецефектів та інших інновацій у тоні та атаці. Візитівкою виконавця була прямокутна гітара фірми «Греч» (нім. «Gretsch»), яку він сам розробив приблизно 1958 та використовував на концертах протягом багатьох років. Пізніше інші виробники виготовляли для нього гітари подібної форми.

Його репертуар був натхненний творчістю Дж. Л. Гукера, М. Вотерса та лідера біг-бенду — Л. Т. Джордана (1908–1975; США).

Грав також на скрипці: вона звучить в інструментальній композиції «Годинник бʼє дванадцяту» (англ. «The Clock Strikes Twelve»; 1959), 12-тактовому блюзі. Записав студійні альбоми «Bo Diddley is a Gunslinger» («Бо Діддлі — стрілець») і «Have Guitar, Will Travel» («Маю гітару, буду подорожувати»; обидва — 1960).

Виконавець відомий ритмом пісень, схожим на румбу (ритм викликає асоціації, пов’язані з Африкою та Карибськими островами). Бо винайшов його, намагаючись зіграти пісню «Jingle, Jangle, Jingle» («Дзвін, дзвін, дзвін») Дж Дж. Ліллі (1913–1971; США) у версії Дж. Отрі (1907–1998; США). Біт Бо використовували інші артисти 1950-х — 1960-х, зокрема Б. Голлі; Дж. Отіс (1921–2012; США), Е. Преслі, В. Фонтана (1945–2020; Велика Британія), гурти «Майнбендерс» (англ. «The Mindbenders»), «Джефферсон Ерплейн» (англ. «Jefferson Airplane») та інші. У ранньому звучанні «Роллінг Стоунз» є кілька запозичень біту Бо, зокрема в піснях «Not Fade Away» («Не зникає»; 1957) та «Mona (I Need You Baby )» [«Мона (Ти мені потрібна, крихітко)»; 1957]. Кавер-версія Б. Голлі на пісню «Bo Diddley» («Бо Діддлі») стала хітом, який потрапив до десятки найкращих у Великій Британії (1963).

Наприкінці 1950-х та в 1960-х популярними стали пісні Бо «Pretty Thing» («Красива річ»; 1955), «You Can’t Judge a Book By the Cover» («Не можна судити про книгу за обкладинкою»; 1962). Протягом 1958–1963 лейбл «Чекер рекордс» (англ. «Checker Records») випустив 11 повноформатних альбомів Бо.

Твори Бо мали синкоповий ритм. Виконавець поєднав ритм із очевидним африканським походженням із танцювальними звуками рок-н-ролу. Його використовували рокери 1950-х, гаражні гурти 1960-х і суперзірки на початку своєї творчості.

Однак Бо лише п’ять разів потрапив у поп-чарт і лише один раз — у двадцятку найпопулярніших.

У текстах пісень використано афроамериканське просторіччя, блюзові образи і непристойний гумор — наприклад, у пісні «Who Do You Love» («Кого ти любиш»; 1957).

Бо застосував тремоло, фузз і ефекти зворотного зв’язку, щоб створити специфічне звучання гітари, яке розширив лише Дж. Гендрікс. Інноваційний та оригінальний стиль ритм-енд-блюзу Бо впливає на покоління музикантів вже понад пʼять десятиліть.

«Bo Diddley - I'm A Man (From "Legends of Rock 'n' Roll")».
Джерело ютуб канал «Mercury Studios».

«Who Do You Love?».
Джерело ютуб канал «Бо Діддлі – тема».

Нагороди та визнання

Уведений до Зали слави рок-н-ролу (1987) та Зали слави блюзу (2003).

Лауреат премії «Греммі» (1998) за усю кар’єру.

Нагороджений відзнакою Фонду ритму та блюзу (1996) за життєві досягнення.

У м. Генсвіллі (штат Флорида, США) на честь Бо названо площу (2009).

У Великій Британії журнал «Анкат» (англ. «Uncut») включив дебютний альбом «Бо Діддлі» (англ. «Bo Diddley»; 1958) до списку «100 музичних, кіно- та телевізійних моментів, які змінили світ» (2004).

Додатково

Походження псевдоніма Бо Діддлі неясне. Можливо, від прізвиська, яке дали йому однолітки, скорочення від розмовного словосполучення diddly squat — абсолютно нічого. Інший варіант — ймовірно, від назви елемента однострунної африканської гітари, популярної в регіоні дельти р. Міссісіпі.

Цитати

«Він вигадав своє імʼя, свою гітару та ритм, які назавжди змінили музику». «He invented his name, his guitar and a beat that changed music forever».
(А. Лайт, журналіст журнала «Роллінг стоун». Цит. за: Light A. Remembering Bo Diddley: 1928–2008 // Rolling stone, 2008, 27 June // https://www.rollingstone.com/music/music-news/remembering-bo-diddley-1928-2008-68713/)

Література

White G. R. Bo Diddley: Living Legend. Chessington : Castle Communications, 1995. 248 p.
Arnold B., Field K. The Blues Dream of Billy Boy Arnold. Chicago : University of Chicago Press, 2021. 288 p.
Bo Diddley. URL: https://www.bodiddley.com