Бочвар, Дмитро Анатолійович

Бочва́р, Дмитро́ Анато́лійович (07.08.1903, Москва, Російська імперія, тепер Росія — 09.10.1990, там само) — логік, учений у галузі хімії квантової, один із основоположників багатозначної логіки.

Бочвар, Дмитро Анатолійович
Народження	07.08.1903
Місце народження	Москва
Смерть	09.10.1990
Місце смерті	Москва
Alma mater	Московський державний технічний університет імені М. Е. Баумана
Місце діяльності	Інститут елементоорганічних сполук ім. О. М. Несмєянова
Напрями діяльності	хімія квантова, логіка

Життєпис

Народився в сім’ї вченого з металознавства А. М. Бочвара (1870; тепер Україна — 1947; тепер Росія); старший брат —Андрій Бочвар (1902–1904; тепер Росія), академік-металург АН СРСР.

Закінчив Московське вище технічне училище (тепер Московський державний технічний університет імені М. Е. Баумана;1924). Проходив стажування з хімії у Берлінському університеті (тепер Гумбольдський університет Берліна); відвідував лекції Д. Гільберта, після чого зацікавився логікою.

Від 1950 — доктор хімічних наук (дисертація присвячена квантовій хімії), професор, завідувач сектора квантової хімії Інституту елементоорганічних сполук АН СРСР (тепер Інститут елементоорганічних сполук ім. О. М. Несмєянова, Москва). Від 1952 — старший науковий співробітник (за сумісництвом), із 1965 — завідувач відділом семіотики та сектором логіки математичної] Всеросійського інституту наукової і технічної інформації (ВІНІТІ, Москва).

Наукова діяльність

Розробив (1938) тризначну логіку для розв’язання логічних парадоксів, яку називають «логікою Бочвара» (тризначна логіка Бочвара) або системою В₃. У тризначному численні Бочвара змінні, якими позначають висловлення, можуть набувати значення: «істинне», «хибне» і «нісенітниця» («беззмістовне»). Завдяки такому підходу запропонував розглядати логічні й семантичні парадокси (як от: парадокси Б. Расселла, Г. Вейля або парадокс брехуна) не як помилки міркувань, а як висловлювання, що принципово виходять за межі логічної оцінки.

Важливою методологічною ідеєю Бочвара для аналізу парадоксів була також концепція дворівневої структури мови, базована на розрізненні внутрішніх і зовнішніх логічних операцій (зв’я́зок логічних). Суть: логічний простір може бути поділений на внутрішню і зовнішню мову. Внутрішня призначена для безпосереднього опису фактів об’єктивної реальності, де формули можуть набувати і значення «безглуздо». Зовнішня мова (метамова) — слугує інструментом для аналізу і доказу тверджень про ці факти. Таке розмежування переносить парадоксальні висловлювання з площини змістовного безглуздя на рівень зовнішнього аналізу, де за допомогою зв’язок вони отримують однозначну кваліфікацію, що усуває умови для виникнення логічного зациклення та забезпечує несуперечливість формальної системи. Тож відповідно до цієї ідеї парадоксальна формула належить до внутрішньої мови, а твердження про її безглуздість — до зовнішньої. Засобами розширеного числення предикатів Бочвар схарактеризував обмеження, які слід накладати на аксіоми згортання як «джерела» парадоксів. Досліджував також логічні парадокси, засновані на множині визначень предикатів, кожне з яких несуперечливо окремо. Увів оператори логічної апроксимації вивчення структур аксіом згортання. Опублікував цикл робіт із теорії логічних парадоксів. Ідеї, розвинені Бочваром, застосовують у роботах з проблем філософської логіки, які розглядають природу парадоксів, у дослідженнях з логічного аналізу природної мови, а також теорії автоматизованих правдоподібних міркувань, заснованих на багатозначних логіках.

У квантовій хімії розробляв теорію будови молекул, зокрема вивчав електронні оболонки і стабільність складних систем. Розробив якісно новий метод для дослідження природи хімічних зв’язків у сендвічевих сполуках металів перехідних. У 1973 на основі квантово-хімічного аналізу спільно з О. Гальперн розрахували електронну структуру молекули С ₆₀. В опублікованих результатах дослідження передбачили існування нових форм вуглецю (див. Карбон) молекулярного типу — фулеренів (ще до того, як їх експериментально відкрили). Наукові роботи Бочвара стали фундаментом для багатьох сучасних обчислювальних методів у хімії.

Праці

Об одном трехзначном исчислении и его применении к анализу парадоксов классического расширенного функционального исчисления // Математический сборник. 1938. Т. 4 (46). № 2. С. 287–308.
К вопросу о парадоксах математической логики и теории множеств // Математический сборник. 1944. Т. 15 (57). № 3. С. 369–384.
Об операторах логической аппроксимации // Труды Математического института имени В. А. Стеклова. 1973. Т. 133. С. 65–77 (у співавт.).
О гипотетических системах : карбододекаэдре, s-икосаэдране и карбо-s-икосаэдре // Доклады Академии наук СССР. 1973. Т. 209. № 3. С. 610–612 (у співавт.).
Эффективная протяженность в квантовомеханических системах // Успехи химии. 1974. Т. 43. № 4. С. 655–682 (у співавт.).

Література

Finn V. K., Grigolia R. Nonsense logics and their algebraic properties // Theoria. 1993. Vol. 59. Part 1–3. P. 156–173.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бочвар, Дмитро Анатолійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бочвар, Дмитро Анатолійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.04.2026