Босев, Асен

Бо́сев, Асе́н [ болг. Босев, Асен; повне ім'я — Асен Іванов (болг. Асен Иванов); 22.11.1913, с. Руська Бела, тепер Врачанської обл., Болгарія — 24.04.1997, м. Софія, Болгарія] — поет, перекладач, журналіст. Заслужений діяч культури Болгарії (з 1965), народний діяч культури (з 1972). Писав болгарською мовою.

Босев, Асен (Босев, Асен)
Народження	22.11.1913
Місце народження	Руська Бела, Болгарія
Смерть	24.04.1997
Місце смерті	Софія, Болгарія
Місце діяльності	Болгарія
Напрями діяльності	література, перекладацька діяльність, журналістика

Життєпис

Середню освіту здобув у сільській школі. 1932 закінчив педагогічне училище в м. Берковиця (тепер Монтанської області, Болгарія), 1935 — напівкласичну середню школу в м. Враці. 1932–1936 учителював. У цей час почав писати вірші та друкуватися в періодиці.

1937 переїхав до м. Софії, вивчав дипломатію у Вільному університеті політичних та економічних наук (тепер Університет національного та світового господарства). 1942 закінчив юридичний факультет Софійського університету. Одночасно працював журналістом у газеті «Заря» (болг. «Заря») журналах «Росица» (болг. «Росица») та «Детски глас» (болг. «Детски глас»). Друкувався також у журналах «Светулка» (болг. «Светулка»), «Детска радост» (болг. «Детска радост») тощо.

Член Болгарської комуністичної партії (з 1936). Пронімецька влада Болгарського царства арештувала Босева за антифашистську діяльність. 1942 перебував в ув’язненні в концтаборі (м. Ксанті, Греція), пізніше — у таборі в м. Святий Врач» (тепер м. Санданський Благоєвградської області, Болгарія).

Від 1944 — заступник головного редактора газети «Заря» (болг. «Заря»), пізніше — редактор газети «Работническо дело» (болг. «Работническо дело») у м. Софії. Один із засновників і головний редактор (1945–1952) газети «Септемврийче» (болг. «Септемврийче»).

Радник із питань культури посольства Болгарії в м. Москві (1953–1955). 1956–1959 — редактор журналу «Пионерски рководител» (болг. «Пионерски ръководител»), 1961–1965 — головний редактор газети «Стршел» (болг. «Стършел»).

Заснував та очолив Будинок літератури та мистецтва для дітей і підлітків (м. Софія). Фундатор і перший голова болгарської секції Міжнародної ради дитячої книги ЮНЕСКО (1972–1990). Член її виконавчого комітету (1976–1980).

Творчість

У творчому доробку 107 опублікованих книг. Творчий шлях характеризує перехід від раннього соціально-побутового реалізму до складніших форм дитячої поезії. Твори для дітей слугували простором для самовираження в умовах політичної цензури. У ранніх роботах помітно вплив комуністичної ідеології (теми справедливості соціальної та колективізму).

Перші поезії написав 1923, опублікував на початку 1930-х у журналі «Светулка» (болг. «Светулка»). Першу книгу — поему «Радісне життя» («Радостен живот») опублікував 1941 за власний кошт. 1942 вийшла друком книга «П'ять горобців-журналістів» («Пет врабчета журналисти»). У творі «Гошо починає розуміти» («Гошо почва да разбира»; 1943) з гумором описав внутрішній світ дитини, її перші спроби зрозуміти логіку дорослого життя.

Для висміювання дитячих вад (лінощів, недбалості) використовував іронію та сатиру. Був переконаний, що зацікавити дитину можна через сміх і гру.

Перекладав із російської (дитячі оповідання Л. Толстого, вірші К. Чуковського, А. Барто та ін.), а також із польської та французької мов.

Його твори перекладено англійською, арабською, білоруською, іспанською, казахською, киргизькою, молдавською, німецькою, польською, російською, словацькою, сербською, українською, угорською, французькою, японською та іншими мовами.

Босев і Україна

Українською мовою твори Босева перекладали Д. Білоус, Б. Чалий. Переклади гумористичних віршів і поем Босева друкували в журналах «Малятко» та «Барвінок», а також в антологіях болгарської поезії для дітей.

Нагороди і визнання

Член Болгарського студентського союзу (з 1937), Спілки болгарських письменників (з 1944).
Лауреат премій: Димитровської (1950), «Петко Р. Славейков» (1972), «Калина Малина» (1987), «Орден Усмішки» (1980), Європейської премії за дитячу та юнацьку поезію (1980), імені Ганса Крістіана Андерсена (1986).
Кавалер ордена «Народної Республіки Болгарія» I ступеня (1973).
На честь Босева названо вулицю в м. Софії.

Твори

Радостен живот : стихотворения за деца. София : Хр. Г. Данов, 1941. 32 с.
Пет врабчета журналисти : весела поема. София : Т. Ф. Чипев, 1942. 16 с.
Гошо почна да разбира : стихове за деца. София : Т. Ф. Чипев, 1943. 16 с.
Стрина Ганка софиянка : хумористични стихове. София : Илюстрирано четиво, 1943. 32 с.
Ванко-Забраванко : поема за деца. София : Възход, 1945. 63 с.
Не правете като тях, да не станете за смях : хумористични стихове и поеми. София : Народна младеж, 1953. 140 с.
Не правете като тях, да не ставате за смях : хумористични стихове и поеми. [2-ге вид.]. София : Български писател, 1956. 124 с.
Не правете като тях, да не ставате за смях : хумористични стихове и поеми. [3-тє вид., допов.]. София : Български писател, 1970. 101 с.
Приказки, гатанки, весели истории : сборник за деца. София : Народна младеж, 1957. 138 с.
Речено-сторено : стихове и приказки за деца. София : Народна младеж, 1957. 72 с.
Истории славни и случки забавни : стихотворения. София : Народна младеж, 1969. 144 с.
Гатанки, премятанки и занималки : гатанки и игри. София : Отечество, 1996. 48 с.

Література

Бірюк А. Болгарська література в Україні : історія та сучасний стан // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 2019. Вип. 54. С. 48–58.
Аретов Н. Історія літератури та літературний канон : питання та проблематизація (болгарський випадок) // Слово і час. 2025. Вип. 4. С. 31–43. URL : https://doi.org/10.33608/0236-1477.2025.04.31-43

Автор ВУЕ

К. В. Ферцович

Покликання на цю статтю: Ферцович К. В. Босев, Асен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Босев, Асен (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2026