Борисов, Микола Андрійович
Бори́сов, Мико́ла Андрі́йович (11.10.1889, м. Черкаси, тепер Україна — 03.09.1937, м. Київ, тепер Україна) — письменник, сценарист, один із перших авторів пригодницької, детективної та науково-фантастичної літератури на теренах України. Писав російською мовою.
|
Борисов, Микола Андрійович | |
|---|---|
| Народження | 11.10.1889 |
| Місце народження | Черкаси |
| Смерть | 03.09.1937 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | «Биківнянські могили» |
| Alma mater | Київське військове училище |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | література, сценаристика |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї військового. Дитинство провів у м. Майкопі (тепер Республіка Адигея, Російська Федерація), де навчався у приватній школі. За прикладом батька хотів стати військовим. 1900 вступив до Ярославського кадетського корпусу (м. Ярославль, тепер РФ), де вчився протягом 7 років.
1908–1910 навчався у Київському військовому училищі, здобув звання молодшого офіцера. Брав участь у Першій світовій війні. Після поранення та контузії проходив лікування в м. Одесі. У цей період писав вірші, п’єси та оповідання, які публікували місцеві журнали — «Одесский листок» («Одеський аркуш»), «Театр и кино» («Театр і кіно»), «Южный огонек» («Південний вогник»).
У часи громадянської війни спочатку воював на боці білогвардійців, пізніше — червоноармійців. Брав участь у кримському поході проти П. Врангеля. Після захворювання на тиф був евакуйований до м. Харкова.
Працював у журналах і газетах, Агітпропі ЦК КП(б)У. Був членом Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ; 1923–1926), сценаристом на кіностудіях міст Одеси та Ялти. Організував колектив кінодраматургів «Кадр».
Володів польською, французькою, англійською мовами та вивчав есперанто. Був членом Спілки есперантистів радянських республік. Активно листувався та співпрацював із письменниками-есперантистами з різних країн.
1920 вступив до ВКП(б), але під час «чистки» 1925 його виключили з партії.
1937 був заарештований органами НКВС за обвинуваченням у причетності до «контрреволюційної троцькістської організації серед есперантистів», за нібито організацію «зібрань есперантистів» та надсилання за кордон «листів з наклепами про діяльність СРСР». Засуджений за статтями 54-8 («тероризм») і 54-11 («участь у контрреволюційній організації») КК УРСР до найвищої міри покарання. Похований у Биківнянському лісі. 1992 реабілітований прокуратурою м. Києва.
Творчість
Літературна творчість
Працював у жанрах політичного детективу, пригодницького роману та наукової фантастики. Творчій манері письменника притаманні драматизація тексту, культивування фантастичних і пригодницьких елементів.
Деякі його твори, зокрема романи «Квінт» («Квинт»; 1931), «Мертвий бар’єр» («Мёртвый барьер»; 1933), повість «Vive la commune!», написані у 1920–1930-х, одразу були перекладені українською мовою. Роман «Мертвий бар’єр» переклав поет Є. Плужник.
У пригодницькому кіноромані «Квінт» головна інтрига обертається навколо інженера, який досліджує газ, нешкідливий для людей, але здатний знищувати сталеві частини зброї.
Літературним експериментом була книга «Зелені яблука. Колективний роман. Переклад з американського М. Борисова» («Зелёные яблоки. Коллективный роман. Перевод с американского Н. Борисова»; 1927), в якому автор, використавши наскрізних персонажів, об’єднав перекладені уривки з творів 17 популярних зарубіжних письменників (М. Твена, Дж. Лондона, Р. Л. Стівенсона, С. Цвейга та інших). Твір був пародією на штампи радянських і зарубіжних пригодницьких романів.
Авантюрний твір «Укразія» («Укразия»; 1924) написаний у модній на той час техніці кінороману. Головний герой твору — денікінський контррозвідник ротмістр Енгер. Лише наприкінці книги читач дізнавався, що насправді під його іменем приховувався пов’язаний з підпіллям червоний розвідник «7+2». Книга була екранізована на одеській кіностудії ВУФКУ (1925, режисер П. Чардинін). У кінотеатрах м. Києва прем’єра відбулась 24.03.1925. Стрічка, знята за канонами американських бойовиків, мала глядацький успіх. Фільм був представлений на Міжнародній виставці сучасного декоративного та промислового мистецтва 1925 у м. Парижі.
Оригінальна версія складалась з двох серій, 20 епізодів (209 хвилин), проте у 1937 його вирішили перемонтувати і скоротили до 74 хвилин (7 частин). Того ж року фільм заборонили до показу рішенням Головреперткому при Раді народних комісарів СРСР «у зв’язку з тим, що автор сценарію Борисов виявився ворогом народу». Національна кіностудія імені Олександра Довженка в 2012 відреставрувала фільм та представила його на фестивалі «Німі ночі 2013».
Продовженням роману «Укразія» стала книга «Четверги містера Дройда» («Четверги містера Дройда»; 1929) — авантюрно-фантастичний роман, дія якого триває в майбутньому.
Серед творів автора: п’єса «Пушкін в Одесі» («Пушкин в Одессе»; 1916), науково-фантастичний роман «Геліокар» («Гелиокар») та однойменне лібрето музично-драматичної постановки, а також лібрето балету на 4 дії «Ференджі» на музику Б. Яновського (1930), поставленого Харківським державним академічним театром опери та балету (1933).
Кінематографічна творчість
Співпраця Борисова з режисером П. Чардиніним продовжилася під час роботи над фантастичним фільмом «Генерал з того світу» (1925, не зберігся). Стрічка розповідає про царського генерала, який впав у летаргічний сон (див. Летаргія) і прокинувся за радянських часів. Комізм ситуації будувався на зіткненні старого дворянсько-військового менталітету з новою радянською повсякденністю.
Борисов написав також сценарії (деякі у співавторстві) до низки короткометражних фільмів: сатиричної мелодрами «Аристократка» за оповіданням М. Зощенка (1924, режисер В. Ковригін), комедій «Вендета» (1924, режисер Л. Курбас), «Радянське повітря» (1925, режисер Л. Шеффер) та «Герой матчу» (1926, режисер Л. Константинівський).
Написав книгу «Мистецтво кадру. Практика кіносценарію» (1926; під псевдонімом Борисів-Владимирів), де не лише виклав свої погляди стосовно вимог до літературного сценарію, а й проілюстрував їх кількома текстовими уривками. Він не визнавав сценарій самостійним літературним твором (вважав його твором суто зорового мислення), а кадр — візуальним аналогом літературного тексту. На його думку, повноцінний кінематографічний твір можна створити лише за сценарієм, у якому пріоритет надається необхідним технічним подробицям.
Нагороди і визнання
Нагороджений Георгіївською зброєю та орденом Станіслава 3-го ступеня.
Поет Е. Багрицький присвятив вірш «Укразія» («Укразия»; 1925) кінофільму за романом Борисова.
Цитата
«Мистецтво кадру йде тільки з інтуїції автора, що призвичаївся мислити тільки зоровими образами. Розподіл епізодів на кадри, уміння “монтажу планів” плюс знання технічних можливостей кіно створюють те, що зветься сценарієм.
Кіносценарії за нашого часу, коли до всього маємо підходити з погляду виробництва, мусять бути режисерськими, і автор має пам’ятати ще, що матеріал, вкладений у сценарій, може диктувати режисерові свою волю.
Хіба можна навчити мистецтву кадру? Кадр треба почувати, бачити, а головне — спостерігати, ловити потрібний для навчання кадр з-поміж тисячі метрів картин світових режисерів.
Екран є блискучий учитель, найкращий керовник і непомильний вказівник, кого з вчителів режисури взяти за взірець, щоб іти за ним на шляху своєї творчости»Цит. за: Борисів-Владимірів М. Мистецтво кадру / Пер. з рос. // Кінознавчі розвідки в Україні (друга половина 1920-х — перша половина 1930-х рр.) / Упор., передм., комент., прим. В. Н. Миславського. Ч. 1. Харків : Точка, 2020. С. 311.
Твори
- Искусство кадра : практика киносценария. Харьков : Держвидав України, 1926. 89 с.
- Слово за наганом : кинороман. Харьков : Склад изданий «Книгоспілка» ; Херсон : Тип. изд-ва «Червоний селянин», 1927. 138 с.
- Зеленые яблоки : роман / Пер. с амер. Н. Борисова. Харьков : Космос, 1927. 200 с.
- Четверги мистера Дройда : кинороман. Москва ; Ленинград : Земля и фабрика, 1929. 277 с.
- Квінт : [роман] / Авторизов. пер. з рос. Т. Польської. Харків : Держвидав України, 1931. 222 с.
- Укразия : кинороман / Послесл. и прим. А. Шермана. [Б. м.] : Salamandra P.V.V., 2013. 180 с.
- Мистецтво кадру / Пер. з рос. // Кінознавчі розвідки в Україні (друга половина 1920-х — перша половина 1930-х рр.) / Упор., передм., комент., прим. В. Н. Миславського. Ч. 1. Харків : Точка, 2020. С. 306–311.
Література
- Нікоряк Н. Формування українського кіносценарного жанру за часів німого кіно // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. 2012. Вип. 648–649. С. 42–48.
- Шерман А. Предшественник Штирлица («Укразия» Н. Борисова) // Борисов Н. А. Укразия : кинороман / Послесл. и прим. А. Шермана. [Б. м.] : Salamandra P.V.V., 2013. С. 171–176.
- Росляк Р. До питання про українізацію вітчизняної кіногалузі (1920 — початок 1930-х років) // Студії мистецтвознавчі. 2014. № 1. С. 128–134.
- Бернадська Н. Про витоки кінороману // Проблеми сучасного літературознавства. 2016. Вип. 22. С. 11–21.
- Руда Т. П. У витоків українського детективу // Мова і культура. 2021. Вип. 24. Т. 20. С. 333–340.
- Шептицька Т. Сторінками Биківнянського мартиролога : Микола Борисов // Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили». 08.12.2021. URL: https://bykivnia.org.ua/storinkamy-bykivnianskoho-martyrolo/
- Брюховецька Л. Минає 100 років найпершому українському бойовику // Кіно-Театр. 2025. URL: https://www.scribd.com/document/996291252/Briukhovetska-Mynaie-100-rokiv-naipershomu-ukrainskomu-boiovyku
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Борисов, Микола Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борисов, Микола Андрійович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.09.2026
