Борисенко, Валентин Назарович

Борисе́нко, Валенти́н Наза́рович (02.05.1929, с. Озеряни, тепер Ніжинського району Чернігівської області, Україна — 08.01.1990, м. Київ, тепер Україна) — скульптор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1964), народний художник УРСР (з 1976), член Спілки радянських художників України (з 1958). Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1978, тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка).

Борисенко, Валентин Назарович
Народження	02.05.1929
Місце народження	Озеряни
Смерть	08.01.1990
Місце смерті	Київ
Alma mater	Львівська національна академія мистецтв
Місце діяльності	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Напрями діяльності	скульптура

Відзнаки
Премії	Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1978)
Почесні звання	Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1964), народний художник УРСР (з 1976)

Життєпис

Народився в сім’ї селян.

Закінчив Київське училище декоративно-прикладного мистецтва (1947, тепер Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука), Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва (1953, тепер Львівська національна академія мистецтв; майстерня І. Севери). Після здобуття вищої освіти працював на Львівській кераміко-скульптурній фабриці Художнього фонду УРСР.

Від 1959 — у Львівському інституті декоративного та прикладного мистецтва: викладач, доцент (з 1967), ректор (з 1969), професор (з 1977).

1985–1988 ректор Київського художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Від 1955 брав участь у художніх виставках.

Персональна виставка відбулася в м. Києві (1999; посмертно).

Творчість

Пам’ятник бійцям Першої Кінної армії в селищі Олеську (поштівка, видавець Р. Якименко; Центр міської історії).

Працював у галузі монументальної і станкової пластики в техніках гіпсу, дерева, міді, бронзи, граніту, штучного каменя тощо.

Роботам Борисенка властиві романтизм, експресивна виразність пластики, динамізм, образно-символічне трактування, великі напружені форми. Деяким притаманна урочистість.

Провідна тема творчості — Друга світова війна.

Спільно з Е. Мисько, Я. Чайкою, Д. Крвавичем, В. Одрехівським (1921; тепер Польща — 1996; Україна) створив перший в УРСР монумент І. Франку (1964, м. Львів, за участі архітектора А. Шуляра). 1977 спільно з В. Подільським (1931; тепер Росія — 2006; Україна) — пам’ятник першодрукареві Іванові Федорову (м. Львів).

Серед учнів Ю. Дворник (1939; тепер Росія — 2021; тепер Україна), Г. Кічула (1932–2004), Й. Садовський (1929–2008), В. Філатов (1958; усі — тепер Україна) та ін.

Мистецький доробок

Станкова скульптура: «Господар Верховини» (1957), «Олекса Довбуш» (1959–1960), «Данило Галицький» (1961), триптих «Земля» (1964), «Верховина» (1966), «Марко Черемшина» (1969), «Хліб» (1972), «Космос» (1974), «Тарас Шевченко» (1978), «Портрет матері» (1984), «Ікар» (1985) тощо.

Пам’ятники та монументи: І. Франкові в м. Львові (1964), Герою Радянського Союзу Г. Ф. Геврику в м. Дрогобичі (1969), Олексі Довбушу в с. Печеніжин (тепер Коломийського району Івано-Франківської області; 1970), Паші Савельєвій у м. Луцьку (1972; демонтовано 2006), учасникам Хотинського повстання (1975–1977; м. Хотин), «Аджимушкай» (1984–1985; див. Аджимушкайські катакомби; всі — у співавторстві) та ін.

Нагороди та визнання

Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1978, спільно із А. Консуловим) за пам’ятник бійцям 1-ї Кінної армії в селищі Олеську Золочівського району Львівської області (2017 демонтовано відповідно до закону про декомунізацію).

Додатково

Борисенко започаткував мистецьку династію. Доньки: майстрині декоративного мистецтва Лідія (1965) та Наталія (1956). Онук Назар Білик (1979; усі — тепер Україна) — скульптор.

Цитата

Білик Н. (онук): «І от ця робота з конями діда в Олеську — це була його творча робота, котру він на виставках показував, і називалася вона “Вершники”. Дідові хотілося цю роботу втілити в життя. Але це було непросто, адже твір, який безпосередньо не уславлює Леніна, партію, чи ще якогось героя мав дуже мало шансів. І для цього потрібно було напружитися. Він затверджував цей проект на рівні Міністерства культури… Його ескіз, виконаний в дереві, нині зберігається в Хмельницькому художньому музеї. У діда ж були справжні амбіції художника, тому він так наполегливо просував її. Це ж була новаторська робота і композиційно, і технічно. Для неї зроблений величезний металічний каркас, глибоко заритий у пагорб. Обшивка скульптури зроблена з міді — це спеціальна технологія, коли основну форму відливають з бетону, потім покривають міддю, повторюючи форму, роблять таку наче чеканку. І потім цією міддю, котра набагато легша від, скажімо, бронзи, обшивають металічний каркас. Її й справді досить легко зняти, що ми зараз і спостерігаємо».
Цит. за: Моляр Є. Назар Білик. Бюст із черевика Леніна // Korydor. 2016. URL: https://korydor.in.ua/ua/stories/nazar-bilyk-cherevyky-lenina.html

Каталоги та альбоми

Валентин Борисенко : Альбом. Київ : Мистецтво, 1971.
Валентин Борисенко : Альбом. Київ : Мистецтво, 1987.

Література

Замостян О. В. Борисенко Валентин Назарович // Мистецтво України: енциклопедія : у 5 т. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 236.
Моляр Є. Назар Білик. Бюст із черевика Леніна // Korydor. 2016. URL: https://korydor.in.ua/ua/stories/nazar-bilyk-cherevyky-lenina.html

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Борисенко, Валентин Назарович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борисенко, Валентин Назарович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.10.2025