Бореальний клімат

Бореа́льний клі́мат (від лат. borealis, з грец. Βορέας, Βοῤῥᾶς — північний вітер, Борей) — холодний клімат помірних широт із чітко вираженими сезонами року.

Загальна характеристика

Визначений впливом арктичних та помірних повітряних мас.

Бореальному клімату властиві виражені сезони кліматичні — сніжна зима та коротке тепле літо.

Характерний для природних зон тайги і лісів мішаних Північної Америки та Євразії. У поясі бореального клімату помітні кліматичні відмінності, пов’язані з розвитком континентальності з заходу на схід на євразійському материку. У межах бореального клімату з півночі на південь та із заходу на схід спостерігають значні коливання температур повітря, особливо в середньоконтинентальних областях, де сезонні коливання можуть досягати 100 °C.

Згідно з різними кліматичними класифікаціями під бореальним кліматом розуміють клімат різних регіонів та, відповідно, з дещо розбіжними показниками. Так, метеоролог і кліматолог В. Кеппен (1846 - 1940) назвав бореальним (тип D) холодний клімат лісової зони зі стійким сніговим покривом узимку та середньою температурою повітря найхолоднішого місяця нижчою за ‒3 °C, а найтеплішого місяця — вищою за +10 °C. За класифікацією Кеппена, бореальний клімат виділяють і для гірських територій. Окрім того, в межах смуги бореального клімату за середніми температурами повітря та сумами атмосферних опадів у різні пори року виділено низку підтипів (див. Табл.).

Таблиця

Бореальні підтипи клімату D за класифікацією Кеппена — Гейгера
Символ підтипу Пояснення
f щонайменше 30 мм атмосферних опадів кожного місяця
w щонайменше втричі більше опадів у літні місяці, порівняно з найсухішим зимовим місяцем
s щонайменше втричі більше опадів у зимові місяці, порівняно з найсухішим літнім місяцем, та з одним місяцем із опадами ˂ 30 мм
b середня температура повітря найтеплішого місяця нижча за +22 °C, але принаймні 4 місяці мають середню температурою повітря вищу за +10 °C
c тільки 1‒3 місяці із середньою температурою повітря вищою за +10 °C
d середня температура повітря найхолоднішого місяця нижча за ‒38 °C

Відповідно, Ds — клімат помірно холодний із сухим літом, Dw — помірно холодний із сухою зимою, Df — помірно холодний із рівномірним зволоженням. Підтипи Dfb, Dwb і Dsb також відомі як гемібореальний (перехідний) варіант бореального клімату.

Географ і кліматолог Г. Т. Треварта (1896‒1984; США) уточнив класифікацію кліматів Кеппена (1968), поділив клімат помірних широт на три групи, де тип D він назвав помірним (від 4 до 7 місяців середня температура повітря становить +10 °C або вище), а E — бореальним кліматом (середня температура від 1 до 3 місяців становить +10 °C або вище).

Опис за класифікацією Кеппена — Гейгера

Гемібореальний (перехідний) підтип бореального клімату — теплий варіант вологого помірно холодного клімату. За умов клімату Dfb проростають мішані ліси.

У Північній Америці він охоплює приблизно від 42° до 50° північної широти переважно на схід від 100° західної широти, включно з частинами Південного Онтаріо (Канада), південною частиною пров. Квебек, приморськими островами та о. Ньюфаундлендом, а також північ США — від східної частини шт. Північна Дакота на схід до шт. Мен. У високогірних місцях — на заході Сполучених Штатів (як-от Аспен, Колорадо та Лос-Аламос, усі — шт. Нью-Мексико).

У Європі гемібореальний підтип досягає 67° пн. ш. Характерний для:

У Південній півкулі гемібореальний клімат у чітко визначених межах характерний лише для Південних Альп Нової Зеландії, в Сніжних горах Австралії, Новому Південному Вельсі, Андах Аргентини та Чилі.

Такий клімат відзначається м’яким літом, тривалою холодною зимою. Середня температура повітря в найтепліший місяць не перевищує +22 °C. Літні високі температури повітря у цій зоні зазвичай становлять в середньому +21–28 °C, а середні температури повітря в найхолодніший місяць переважно значно нижче ніж −3 °C. Безморозні періоди тривають 3‒5 місяців.

У Північній Америці та Скандинавії перехід від морського до континентального клімату відбувається швидко через бар’єрний ефект гір. Над європейськими рівнинними просторами такий перехід відбувається поступовіше і виражений у наборі кліматичних типів Df та Dw.

Меридіональне переміщення повітряних мас характерне для північноамериканського клімату. Швидкі зміни температур повітря можуть траплятися і взимку, за умови розвитку регіональних атмосферних фронтів. З ними прибувають холодні арктичні повітряні маси, що визначають суворі зими зі снігопадами. Натомість улітку спостерігають і спеки, пов’язані зі затягуванням теплого повітря з Мексиканської затоки на північ до центральних і східних штатів США.

На євразійському континенті над просторами Росії зимова циркуляція розвивається під впливом інтенсивного сибірського антициклону, який, проте, може зміщуватися і спричиняти значні відхилення від кліматичних норм температур повітря в окремі роки. Пересічні температури січня нижче за ‒40 °С фіксують у Сибіру, супроводжуються сухою сонячною погодою. Тут упродовж короткого літа температура повітря може підвищуватися до +35 °С, навіть і в регіонах, близьких до Північного полярного кола. Перехідні сезони — весна та осінь — за таких континентальних умов короткі. Попри те, що сезонні варіації в розподілі опадів у внутрішніх і східних частинах помірних широт Північної Америки та Азії можуть бути складними, зазвичай характерний літній максимум опадів, пов’язаний із нетривалими зливами. Місцеві відмінності у розподілі опадів відбивають і такий чинник, як-от присутність великих водойм. Наприклад, на східних берегах Великих озер Північної Америки можуть спостерігати більше снігу.

Північний варіант бореального клімату (за класифікацію Кеппена Dfc, Dwc, Dsc) — це клімат тайги із довгою холодною (часто дуже холодною) зимою і коротким теплим або прохолодним літом. Він характерний для великих внутрішньоматерикових частин, часто віддалених від пом’якшувального впливу океану, на широтах від 50° до 70° пн. ш.: для більшої частини Сибіру, півострова Камчатка, північної та центральної частини Курильських островів, острова Сахалін, північних і внутрішніх регіонів Фенноскандії, більшої частини Канади, приблизно від 53–55° пн. ш. до широтної північної межі суцільного поширення хвойних дерев.

У гірських масивах бореальний клімат відповідає клімату поясу хвойних лісів і характерний для Західних Альп на висотах 1 600–2 100 м, Східних Альп на висотах 1 450–1 800 м, Татр у Польщі та Словаччині вище за 800 м, Піренеїв на висотах 1 600–2 100 м, північно-східної Анатолії та Понтійських гір на висотах 1 600–2 100 м, Карпат на висотах 850–1 600 м, гірських вершин в Шотландії, більшої частини внутрішньої, західної та південно-центральної Аляски, Скелястих гір у Колорадо.

Для північного бореального клімату характерні екстремальні сезонні коливання температури: взимку температура повітря може знижуватись до ‒50 °C, а влітку — перевищувати +26 °C. Однак літо коротке: не більше, ніж три місяці в році (але хоча б один місяць). Упродовж них 24-годинна середня температура повітря становить принаймні +10 °C, а в найхолодніший місяць — опускається значно нижче за ‒3 °C. Середня денна температура повітря влітку зазвичай становить від +15 °С до +20 °C. Весняні та осінні температури повітря коливаються від нічних мінімумів ‒5 °С до денних максимумів +10 °C. Це типово для квітня, травня, вересня та жовтня. Найхолодніший місяць року — січень. Температура зазвичай близько ‒20 °C. У розпал тривалої зими температура може знижуватись на кілька днів до ‒40 °C. За умов північного бореального клімату через низькі температури повітря та повільне випаровування випадає мало атмосферних опадів, переважно не більш як 380 мм за рік. У внутрішньоматерикових частинах узбережжя опади випадають переважно в літні місяці, в узбережних районах найбільше опадів випадає в осінні місяці, чому сприяє відносно теплий океан. Мала кількість атмосферних опадів, порівняно з південнішими регіонами з довшим літом і теплішою зимою, достатня (з огляду на дуже низьку випаровуваність), щоби створити заболочену місцевість у багатьох областях північного бореального клімату та забезпечити сніговий покрив протягом зими. Помітним винятком із цієї закономірності є те, що для північного бореального клімату, який виокремлюють у горах і в південніших регіонах помірних широт, характерна надзвичайно велика кількість опадів через орографічне підняття (див. Орографічні фактори). Гора Вашингтон із типовими для бореального клімату температурами повітря може отримувати понад 2 500 мм опадів на рік. Більша частина атмосферних опадів у регіоні випадає у вигляді дощу протягом літа.

В Україні

За класифікацією Кеппена — Гейгера, для значної частини території України характерний гемібореальний підтип бореального клімату Dfb. Такий клімат, що властивий, передовсім, для природної зони мішаних лісів, відзначається рівномірним зволоженням упродовж року, середніми температурами повітря в липні — +18–19 °C, січні — ‒5–8 оС. Виражені відмінності у розподілі температур повітря холодного періоду року та сум атмосферних опадів пов’язані зі зростанням континентальності із заходу на схід. Температури повітря вище +10 оС, сприятливі для активної вегетації, утримуються на теренах України в межах бореального клімату впродовж щонайменше чотирьох місяців, що дає змогу розвиватись і хвойним, і листяним породам дерев.

Бореальний клімат рівнинної території України найбільше зволожений атмосферними опадами упродовж року, проте через значну широтну протяжність річна сума атмосферних опадів коливається від 550 до 700 мм. Максимальна кількість опадів припадає на червень — липень. В Українських Карпатах прохолодний бореальний клімат типу Dfc характерний для поясу смерекових лісів на висотах від 850 м до 1 550 м, обмежених на верхній границі ізотермою найтеплішого місяця +10 оС. Такі умови характерні для верхніх частин схилів Горган, Чорногори, Чивчинських гір, Мармароських і Гринявських гір. Річна сума атмосферних опадів досягає 1 500 мм, середні температури повітря в липні — +10–12 °C, січні — –7–10 оС.

На тлі глобального потепління упродовж останніх десятиліть спостерігають скорочення територій, для яких характерний бореальний клімат.

Джерело

Köppen W. Klassifikation der Klimate nach Temperatur, Niederschlag und Jahresablauf // Petermanns Geographische Mitteilungen. 1918. Bd. 64. Р. 193–203. URL: https://koeppen-geiger.vu-wien.ac.at/pdf/Koppen_1918.pdf

Література

  1. Hall F., Betts A., Frolking St. et al. The Boreal Climate // Vegetation, Water, Humans and the Climate. Berlin; Heidelberg : Springer, 2004. Р. 93‒114. URL: https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-642-18948-7_8
  2. Kottek M., Grieser J., Beck C. et al. World Map of the Köppen-Geiger Climate Classification Updated // Meteorologische Zeitschrift. 2006. Vol. 15. № 3. Р. 259‒263. URL: https://koeppen-geiger.vu-wien.ac.at/pdf/Paper_2006.pdf
  3. Boreal Forest and Climate Change / Ed.: P. Hari, L. Kulmala. Berlin : Springer, 2008. 582 p.
  4. Холявчук Д. І. Регіональна кліматологія. Чернівці : Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 2019. 168 с.

Автор ВУЕ

Д. І. Холявчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Холявчук Д. І. Бореальний клімат // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бореальний клімат (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Бореальний_клімат&oldid=449013
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶