Боргезі, Бартоломео

Борге́зі, Бартоломе́о (італ. Borghesi, Bartolomeo; 11.07.1781, м. Савіньяно-суль-Рубіконе, тепер обл. Емілія-Романья, Італія — 16.04.1860, Республіка Сан-Марино) — нумізмат, епіграфіст, антиквар і колекціонер старожитностей, гравер, політичний діяч. Один із основоположників нумізматики як наукової дисципліни.

Боргезі, Бартоломео (Bartolomeo Borghesi)
Народження	1781
Місце народження	Савіньяно-суль-Рубіконе
Смерть	1860
Місце смерті	Сан-Марино (держава)
Місце поховання	Сан-Марино (держава)
Alma mater	Римський університет Сап'єнца
Місце діяльності	Італія, Сан-Марино (держава)
Напрями діяльності	нумізматика, епіграфіка
Традиція/школа	нумізматика

Відзнаки
Ордени	Орден «За заслуги» Королівства Пруссія (1842)

Життєпис

Початкову освіту здобув удома, успадкувавши від батька інтерес до нумізматики й епіграфіки. Після смерті батька (1794) навчався у школі при бенедиктинському монастирі в м. Равенні. Продовжив освіту в Болонському університеті (1800–1801) та Римському університеті (1801–1803, тепер Римський університет Сап'єнца).

Поряд із дослідженнями займався політичною діяльністю, підтримував владу Наполеона І Бонапарта. 1800–1806 Боргезі був членом муніципальної ради рідного міста, у наступні роки його кількаразово обирали на посаду подести (голова виконавчої та судової влади).

Після реставрації Папської області (1815) перебував в опозиції до папської влади. 1818 прийняв громадянство Сан-Марино. 1821 оселився в Сан-Марино, де мешкав до кінця життя.

У 1829 обраний до Великої й Генеральної Ради Республіки Сан-Марино. 1830–1850 — секретар закордонних справ Республіки Сан-Марино. У 1830–1840-х домігся надання кільком італійським політичним діячам політичного притулку в країні

Після переїзду до Сан-Марино виїжджав за межі республіки лише на короткий період для роботи з музейними і приватними колекціями епіграфічних матеріалів, монет і медалей та для поповнення власного зібрання. У цей час він розгорнув широке листування як із визнаними науковцями, так і з дослідниками-початківцями. Його листування з молодими науковцями і студентами, попри неформальний характер, набуло форми заочного викладання нумізматики й епіграфіки. З огляду на це, багато його кореспондентів називали себе його учнями (зокрема Т. Моммзен).

Наукова діяльність

Під час навчання в м. Римі захопився вивченням середньовічних історичних документів. Перебував під впливом епіграфіста, археолога, знавця давньогрецької мови Дж. Аматі (1768–1834; Італія) й філософа, юриста, епіграфіста й археолога Л. Г. Марині (1742; Італія – 1815; Франція). Здобувши підготовку в галузі епіграфіки й дипломатики, Боргезі розпочав опрацьовувати середньовічні документи в низці міст північної й центральної Італії.

1809 у Боргезі розвинулася хвороба легень, викликана тривалою роботою з просякнутими пилом і пліснявою пергаментними рукописами. Невдовзі після одужання почав страждати від значного послаблення зору. Це унеможливило подальшу працю над дешифруванням середньовічних архівних документів. Наслідком погіршення стану здоров’я стала зміна дослідницького фокусу науковця з дипломатики на епіграфіку й нумізматику.

Від 1816 брав участь в археологічних розкопках у різних містах Італії (зокрема в м. Римі), публікував праці з детальними описами епіграфічних і нумізматичних знахідок, вів листування з науковцями в інших країнах.

У 1818–1820 транскрибував і упорядкував списки консулів Риму з виявлених під час розкопок на Капітолійському пагорбі плит і їхніх фрагментів. Корпус написів оприлюднено у двох томах під назвою «Нові фрагменти капітолійських списків консулів» (італ. «Nuovi Frammenti dei Fasti Consulari Capitolini»; 1818–1820). Це дозволило уточнити хронологію багатьох подій історії Стародавнього Риму.

1819 упорядкував і каталогізував нумізматичну колекцію Апостольського престолу у Ватикані.

Після переїзду до Сан-Марино опублікував численні статті з нумізматики, епіграфіки й археології французькою, італійською та німецькою мовами. У 1840-х висловив ідею видання цілісного корпусу всіх відомих античних латинських написів. Втілення цього задуму розпочав Т. Моммзен, створивши у 1847 комітет із підготовки «Корпусу латинських написів» (лат. Corpus Inscriptionum Latinarum). Перші томи вийшли друком з 1862 (після смерті Боргезі), видання триває дотепер.

Визнання

Нагороджений орденом «За заслуги» Королівства Пруссія (1842). З ініціативи Наполеона III Бонапарта в м. Парижі вийшло 10-томне зібрання праць Боргезі. До нього увійшли: праці з нумізматики (томи 1–2), епіграфіки (томи 3–5), вибране листування (томи 6–8), передруки книг «Нові фрагменти капітолійських списків консулів» (том 9, книга 1), «Префекти міста Рима» (лат. «Praefecti urbis Romae», том 9, книга 2) і «Префекти преторія» (франц. «Les préfets du prétoire», том 10).

У Сан-Марино встановлено пам’ятник Б. Боргезі (1904, скульптор Дж. Романьйолі).

2004 держава Сан-Марино випустила пам’ятні монети на честь Боргезі номіналом у 2 і 5 євро.

Праці

Oeuvres completes : en 10 t. Paris : Imprimerie Imperiale, 1862–1897.

Література

Gasperoni G. Un Grande Maestro di Antichità Classiche (Bartolomeo Borghesi nel centenario della norte). Citta del Castello : Unione arti grafiche, 1961. 360 p.
Vagenheim G. Bartolomeo Borghesi, Theodor Mommsen et l’édition des inscriptions de Pirro Ligorio dans le Corpus Inscriptionum Latinarum (CIL) // Journal of the History of Collections. 2014. Vol. 26. № 3. P. 363–371.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Боргезі, Бартоломео // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боргезі, Бартоломео (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.04.2023