Боратинки

Борати́нки, «боратинчики» (польськ. boratynki, boratyńczyki) — побутова назва мідних коронних та литовських шелягів (солідів) Речі Посполитої, які карбували масовими тиражами у 1659–1666 (під час правління Яна II Казимира).

Зміст

1 Назва
2 Характеристика
3 Зовнішній вигляд
- 3.1 Коронні боратинки
- 3.2 Литовські боратинки
4 Історичний нарис
5 Література
6 Автор ВУЕ

Назва

Назва монет походить від прізвища орендаря королівських монетних дворів — науковця, винахідника й мюнцмейстера (монетаря, карбувальника) Тито Лівіо Бураттіні (Боратіні; 1617, тепер Італія — 1681, тепер Литва). Саме він запропонував проєкт подолання фінансової кризи шляхом випуску кредитної мідної монети (кредитні монети — монети, вартість металу в яких є меншою за їхній номінал; усі мідні монети в умовах срібного монометалізму, на якому базувалася грошова система Речі Посполитої, були кредитними монетами).

Характеристика

Боратинки карбували з міді. Нормативна вага згідно з затвердженою монетною стопою становила близько 1,35 г (з одного фунта, який у Речі Посполитій дорівнював 405 г, карбували 300 боратинок). Боратинки мали номінальну вартість в 1 солід, тобто 1/3 гроша. Їхня реальна вартість (враховуючи ціну міді станом на сер. 17 ст.) була в 6,7 меншою. Різниця між номінальною і реальною вартістю боратинок, за задумом Т. Л. Бураттіні, дозволяла зменшити дефіцит у державній казні. Діаметр боратинок становив 15–16 мм, що робило їх зовнішньо схожими на білонні соліди Речі Посполитої (на той час не карбувалися, але залишалися в обігу) і ризькі соліди, які мали значне поширення у грошовому обігу держави.

Зовнішній вигляд

Карбували два основні типи боратинок: коронні та литовські.

Коронні боратинки

Аверс: погруддя короля Яна II Казимира в лавровому вінку, повернуте праворуч, з круговим написом «IOAN CAS REX» (скорочення від лат. Ioannes Casimirus Rex — Ян Казимир Король).

Реверс: герб Королівства Польського («Орел») з щитом династії Ваза, круговий напис «SOLID REGNI POLO» (скорочення від лат. Solidus Regni Poloniae — солід Королівства Польського), рік карбування і знак монетного двору або мюнцмейстера.

Коронні боратинки карбували на монетних дворах у містах Кракові й Уяздові (тепер Лодзинського воєводства, Польща).

Литовські боратинки

Аверс: ідентичний коронним боратинкам.

Реверс: герб Великого князівства Литовського («Погоня»), круговий напис «SOLI MAG DVC LIT» (скорочення від лат. Solidus Magnique Ducatus Lithuaniae — солід Великого Князівства Литовського), рік карбування, а також знак монетного двору чи мюнцмейстера.

Литовські боратинки карбували в містах Уяздові, Бресті, Вільні (тепер м. Вільнюс), Ковні (тепер м. Каунас), Мальборку (тепер Поморське воєводство, Польща) й Оліві (тепер район м. Гданська, Польща).

Історичний нарис

Масове карбування боратинок було вимушеним кроком уряду Речі Посполитої після виснажливих воєн середини 17 ст. (Хмельниччина, польсько-шведські та ін. війни). 1659 Вальний сейм затвердив рішення про емісію мідних солідів для сплати боргу перед військовими.

Згідно з проєктом, з 300 боратинок, карбованих з одного фунта, 171 надходили до державної скарбниці, а решту отримував орендар монетного двору (зокрема сам Т. Л. Бураттіні як орендар монетних дворів у містах Кракові, Уяздові, Вільні та Бресті). За підтвердженими пізніше даними, які призвели до закриття монетного двору в м. Уяздові (1666), Т. Л. Бураттіні зловживав становищем, карбуючи необліковану кількість боратинок для власного зиску. Низька собівартість міді й технологічна простота карбування спричинили випуск значної кількості підробок боратинок (див. Фальшивомонетництво).

За різними оцінками, у 1659–1666 було випущено від 1,2 до 1,8 млрд екземплярів боратинок, що перевищило ухвалені сеймові ліміти і додатково розладнало грошову систему Речі Посполитої.

У 2-й пол. 17 — 1-й пол. 18 ст. боратинки стали наймасовішою монетою на українських землях. Унаслідок дії Грешема закону менш цінні монети вимивали з обігу більш цінні монети того самого номіналу (поява значної кількості мідних солідів спричинила зникнення з повсякденного обігу білонних солідів, які залишалися на руках як засіб накопичення). Одним із симптомів розладнання грошової системи стало співіснування двох шкал цін: номінальна вартість товару срібними монетами була суттєво меншою за номінальну вартість боратинками. Поряд із тим поява мідної розмінної монети дозволила певною мірою оживити дрібний грошовий обіг (найменший номінал срібних монет був надто високим для дрібних платежів).

Попри офіційне припинення карбування у 1666 боратинки залишалися в активному грошовому обігу на території Речі Посполитої (і почасти у Гетьманщині) понад століття (до 1770–1780-х), про що, зокрема, свідчать знахідки боратинок у монетних скарбах разом із монетами кін. 18 ст.

Особливе місце посідають підробки боратинок, карбовані на монетному дворі в м. Сучаві (Молдавське князівство, тепер Румунія) з ініціативи молдавського господаря Істрате (Євстратія) Дабіжі (дата нар. невідома — 1665, тепер Румунія; правив у 1661–1665) для дестабілізації грошового ринку сусідніх держав. Сучавські підробки боратинок карбували і ввозили до Речі Посполитої разом із виготовленими на тому ж монетному дворі підробками ризьких білонних солідів.

Література

Котляр М. Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. Київ : Наукова думка, 1971. 174 с.
Котляр М. Ф. Нариси історії обігу й лічби монет на Україні ХІV–ХVIII ст. Київ : Наукова думка, 1981. 240 с.
Kopicki E. Ilustrowany skorowidz pieniędzy polskich i z Polską związanych. Część 1.1. Tablice Poz. 1–7058. Warszawa : Polskie Towarzystwo Numizmatyczne, 1995. 397 s.
Wolski C. Miedziane szelągi Jana Kazimierza Wazy z lat 1659–1667. Lublin : Targi Lublin, 2016. 528 s.