Бопп, Франц

Бопп, Франц (нім. Bopp, Franz; 14.09.1791, м. Майнц, тепер Німеччина — 23.10.1867, м. Берлін, тепер Німеччина) — лінгвіст, санскритолог, засновник мовознавства порівняльно-історичного, дійсний член Прусської АН (з 1822); іноземний член Баварської АН (з 1850), Геттінгенської АН (з 1854), Американської академії мистецтв і наук (з 1855), Академії написів і красного письменства (з 1857; Франція), член Американського філософського товариства (з 1863).

Бопп, Франц (Bopp, Franz)
Народження	14.09.1791
Місце народження	Майнц
Смерть	23.10.1867
Місце смерті	Берлін
Місце поховання	Берлін
Місце діяльності	Німеччина
Напрями діяльності	лінгвістика, санскритологія

Життєпис

Народився в сім’ї бухгалтера. 1801 родина переїхала до м. Ашаффенбурга (тепер земля Баварія). Під час навчання в гімназії під впливом лекцій з філософії К. Й. І. Віндішманна (1775–1839; тепер Німеччина) зацікавився сходознавством.

1812 здобув стипендію баварського уряду на вивчення санскриту в Національній бібліотеці Франції в м. Парижі. Брав уроки арабської мови та перської мови, самостійно вивчив іспанську мову.

У серпні 1816 повернувся в м. Ашаффенбург. Із жовтня 1818 вивчав санскритські рукописи в м. Лондоні.

У листопаді 1820 поїхав до м. Геттінгена, де записався на курси івриту. У квітні 1821 вперше відвідав м. Берлін, де вивчав санскритські тексти з В. фон Гумбольдтом.

Від 1821 — професор Берлінського університету. Викладав східні мови (зокрема, семітські мови) і загальний курс історії мов, а з 1830-х — здебільшого санскритську літературу та граматику, а також порівняльно-історичну граматику індоєвропейських мов. Читав лекції для студентів до 1864.

Похований на Другому Троїцькому цвинтарі в районі Кройцберг м. Берліна.

Наукова діяльність

У першій праці «Про систему дієвідмін санскриту в порівнянні з грецькою, латинською, перською та німецькою мовами» (Франкфурт-на-Майні, 1816) заклав основи порівняльної граматики індоєвропейських мов. На підставі мовних фактів установив спільне походження окремих граматичних форм дієслів і підтвердив генетичний зв’язок схарактеризованих мов.

1819 підготував і видав епізод з «Магабгарати» («Нала і Дамаянті») із латинським перекладом і нотатками. За цим виданням навчали читати тексти на санскриті.

У статті «Аналітичне порівняння санскриту, грецької, латинської та тевтонської мов», яку опублікував 1820 в журналі «Анналс оф орієнтал літературе» (англ. «Annals of Oriental Literature», укр. «Аннали східної літератури»; м. Лондон), поширив порівняльний метод на всі частини мови.

Із 1821 працював над дослідженням «Докладна система санскриту» (опубліковано 1827), що стало основою подільших видань: перекладу праці латинською мовою (1832), короткої граматики санскриту (1834, перевидання — 1845, 1863), санскритсько-латинського словника («Glossarium Sanscritum», 1830, доповнені перевидання — 1847, 1867).

Дослідженню «Порівняльна граматика санскриту, зендської, грецької, латинської, литовської, старослов'янської, готської та німецької мов» присвятив майже 20 років життя. Праця складалася з 6 томів (1833, 1835, 1837, 1842, 1849, 1852), у яких висвітлив питання морфології та фонетики. Дослідив первісну граматичну структуру мов, їхні фонетичні закони та походження граматичних форм. Друге видання виходило з 1856 до 1861, третє — 1868–1871 (після смерті автора); 1845 опубліковано переклад англійською мовою, 1866 — французькою мовою. До кінця 1870-х ця серія була основою для всіх індоєвропейських студій.

Автор праць із загальною назвою «Порівняльний аналіз санскриту та споріднених із ним мов», що вийшли друком 1824–1831 у «Працях Прусської академії наук».

Досліджував кельтські мови, кавказькі мови, а також давньопруську мову, албанську мову; писав про зв’язок малайсько-полінезійських (австронезійських) мов з індоєвропейськими, про акцент у санскриті та грецькій мовах тощо.

Нагороди та визнання

Кавалер ордена «За заслуги в галузі науки й мистецтва» (1842, Прусське королівство), Баварського ордена Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (1865).

Лауреат Премії Вольнея від Французького інституту за видатні досягнення в порівняльній лінгвістиці (1866).

Почесний доктор Геттінгенського університету імені Георга Августа (з 1821).

Член-кореспондент Імператорської академії наук у м. Санкт-Петербурзі (з 1853; тепер Російська АН), Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук (1828–1851).

1866 засновано «Фонд Франца Боппа», який надавав стипендії та премії за визначні праці в галузі мовознавства.

В історичному центрі м. Майнца встановлено меморіальну дошку з портретом Боппа.

Могила науковця на Другому Троїцькому цвинтарі в р-ні Кройцберг м. Берлінає об’єктом культурної спадщини.

Праці

Über das Conjugationssystem der Sanskritsprache in Vergleichung mit jenem der griechischen, lateinischen, persischen und germanischen Sprache / Hrsg. von K. J. Windischmann. Frankfurt am Main : Andreäische Buchhandlung, 1816. 312 s.
Vergleichende Grammatik des Sanskrit, Zend, Griechischen, Lateinischen, Litthauischen, Altslawischen, Gotischen und Deutschen. Berlin : Dümmler, 1833–1852. 6 Abtheilungen. 1511 s.
Die celtischen Sprachen in ihrem Verhältnisse zum Sanskrit, Zend, Griechischen, Lateinischen, Litthauischen, Gothischen und Deutschen. Berlin : Dümmler, 1839. 149 s.
Vergleichendes Accentuationssystem nebst einer gedrängten Darstellung der grammatischen Übereinstimmungen des Sanskrit und Griechischen. Berlin : Dümmler, 1854. 312 s.
Über das Albanesische in seinen verwandtschaftlichen Beziehungen. Berlin : Druckerei der Königlichen Akademie der Wissenschaften, 1855. 92 s.

Література

Amsterdamska O. Schools of Thought : The Development of Linguistics from Bopp to Saussure. Dordrecht : D. Reidel Publishing Company, 1987. 332 p.
Bologna M. P. Il «dualismo» di Franz Bopp // Incontri Linguistici. 1992. Vol. 15. P. 29–48.
Swiggers P. Shaping Comparative Linguistics : The Achievement of Franz Bopp // Revista do GEL. 2024. Vol. 21. № 3. P. 221–244. URL : https://revistas.gel.org.br/rg/article/view/3794