Бонч-Осмоловський, Гліб Анатолійович

Графічний портрет, 1930, худ. Ольга Бонч-Осмоловська

Бонч-Осмоло́вський, Гліб Анато́лійович (білорус. Бонч-Асмало́ўскі, Глеб Анатолевіч; рос. Бонч-Осмоловский, Глеб Анатольевич; 03.11.1890, с. Блонь, тепер агромістечко Пуховицького району Мінської області, Білорусь — 01.11.1943, м. Казань, тепер Республіка Татарстан, РФ) — археолог, антрополог, етнограф, дослідник культури кримських татар, першовідкривач стоянок і поховань доісторичної людини в Криму.

Бонч-Осмоловський, Гліб Анатолійович (Бонч-Осмоловский, Глеб Анатольевич)
Народження	03.11.1890
Місце народження	Блонь
Смерть	01.11.1943
Місце смерті	Казань
Місце поховання	Казань
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Місце діяльності	Росія, Україна
Напрями діяльності	етнографія, археологія, антропологія

Життєпис

Походив із давнього білоруського роду, що кілька століть мешкав на порубіжжі Смоленщини та Могильовщини. Народився у сім’ї поміщиків, батьки належали за переконаннями до революціонерів-народників, зазнали переслідувань царського уряду, тривалий час перебували за гратами Шліссельбурзької фортеці.

Після закінчення комерційного училища (1909) вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Імператорського Санкт-Петербурзького університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). Співпрацював у 1910–1313 з Етнографічним відділом Російського музею (тепер Російський етнографічний музей), захопився етнографічними польовими дослідженнями. Збирав етнографічні матеріали на Північному Кавказі (зокрема про весільні обряди хевсурів).

Після початку Першої світової війни перервав навчання (1915), пішов добровольцем на фронт, служив шофером у танкових військах, розвідником. Захворів на туберкульоз, був направлений на лікування в столицю. Навесні 1917 повернувся до м. Петрограда (тепер м. Санкт-Петербург), із захопленням зустрів Лютневу революцію 1917, спрямував зусилля на організацію «Союзу солдат-республіканців» (у березні — квітні 1917), займався культурно-просвітницькою діяльністю.

Через погіршення стану здоров’я виїхав на лікування до м. Ялти. Підтримав Жовтневий переворот 1917, хоча у партію більшовиків не вступив. У період Білого руху брав участь в антиврангелівському підпіллі (1918–1919).

Зі встановленням у Криму радянської влади очолив (з кінця 1920) Кримський обласний комітет у справах музеїв та охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи і народного побуту (КримОхрис, від рос. ОХРана ИСкусства — охорона мистецтва). Займався описом пам’яток мистецтва у націоналізованих палацах і маєтках, формував фонди для кримських і російських музеїв, книгозбірень.

У лютому 1921 командирований до м. Москви, звідти — до м. Петрограда, Завершив перерване навчання в університеті; з жовтня 1922 працював у Етнографічному відділі Російського музею. Брав участь у етнографічних експедиціях та археологічних розкопках в різних регіонах Криму.

У 1924–1930 — асистент кафедри антропології Ленінградського (тепер Санкт-Петербурзького) державного університету та старший помічник хранителя Етнографічного відділу Російського музею. 1924 і 1925 керував палеонтологічною експедицією, зорганізованою Головнаукою (Головне управління науковими, науково-художніми та музейними установами, діяло у 1921–1930), КримОхрисом і Російським музеєм у м. Бахчисараї, Судацькому і Джанкойському районах. Відкрив та дослідив найдавнішу в Криму середньопалеолітичну стоянку в гроті Киїк-Коба (близько 25 км від м. Сімферополя), виявив (1924) кістяні рештки дорослого неандертальця та кістяк дитини.

У 1926–1927 вів археологічні розкопки на Гомельщині, Смоленщині.

Від 1930 працював на посаді старшого наукового співробітника Державної академії історії матеріальної культури (тепер Інститут історії матеріальної культури Російської АН, ІІМК РАН), одночасно був старшим спеціалістом Геологічного інституту АН СРСР (тепер РАН), де заснував і очолив (з 1933) відділ з вивчення четвертинного періоду.

Репресований в листопаді 1933 за обвинуваченням у «націоналістичній фашистській змові» та участі в діяльності т. з. Російської національної партії. Засуджений до відбуття покарання на рудниках «Ухтпечлагу» (м. Воркута, тепер Республіка Комі, РФ). Новації, впроваджені ним у практику буріння та розвідку вугільних родовищ, стали підставою для дострокового звільнення.

Через заборону проживати у великих містах від кін. 1930-х мешкав за понад 100 км від м. Ленінграда (тепер м. Санкт-Петербург). Працював над монографією «Палеоліт Криму», встиг укласти 2 томи: «Грот Киїк-Коба» (опубліковано 1940), «Кисть викопної людини з гроту Киїк-Коба» (1941). Після зняття судимості (1940, за іншими джерелами — 1941) повернувся в м. Ленінград, здобув науковий ступінь доктора історичних наук (1941, без захисту дисертації), поновлений на посаді в ІІМК РАН.

Під час Другої світової війни разом із інститутом евакуйований до м. Казані. Викладав у Казанському державному університеті (з 1942), одночасно був співробітником Інституту фізіології АН СРСР; працював над третім томом монографії.

Похований на Арському кладовищі в Казані.

Наукова діяльність

Першу працю Бонч-Осмоловський опублікував ще в студентські роки (1912) за підсумками етнографічних розвідок на Північному Кавказі. Серед викладачів Бонч-Осмоловського був етнограф і антрополог, дійсний член НТШ Ф. Вовк (на той час — доцент Санкт-Петербурзького університету, науковий співробітник і зберігач Етнографічного відділу Російського музею).

У 1920-ті долучився до охорони пам’яток мистецтва, забезпечення недоторканності музейних колекцій і культурних цінностей у Криму. Від 1923 приїжджав уже як співробітник Російського музею з етнографічними експедиціями в Судацький, Бахчисарайський, Джанкойський райони. Ґрунтовно знайомився з традиційною культурою, побутом, звичаями кримських татар, караїмів, ромів, збирав різноманітні етнографічні матеріали, вів фотозйомку, фільмував («Весілля чабана»). Збирав колекції для Російського музею та Центрального музею Тавриди. За результатами розвідок виступав із доповідями в містах Ялті, Євпаторії, Сімферополі тощо.

Під час діяльності в Криму захопився давньою історією Кримського півострова, зокрема працями природознавця й археолога К. С. Мережковського (1855; тепер РФ — 1921; Швейцарія) з дослідження палеолітичних пам’яток.

Розпочав з 1923 планомірні розвідки палеолітичних пам’яток на південних і частково східних територіях півострова, а згодом — археологічні розкопки. Практично відійшов від етнографічних зацікавлень та цілком присвятив себе археології. Узяв участь у археологічному дослідженні гроту Кош-Коба (1924) у Східному Криму. 11.09.1924 відкрив та упродовж 1924–1925 дослідив найдавнішу в Криму (а також у СРСР та Східній Європі) палеолітичну пам’ятку — грот Киїк-Коба (поховання дорослого індивіда та кістяк дитини, див. також Киїк-Кобинська культура). Знахідки кісток кисті руки і ніг неандертальця спричинили великий резонанс і полеміку щодо біологічної будови кінцівок. Висловив ідеї про тісний взаємозв’язок раньо- й пізньопалеолітичної культури із фізичним типом доісторичної людини. Припустив існування первісного обряду поховання.

Головні відкриття вченого в галузі палеолітознавства пов’язані з Кримом: досліджував памʼятки в Кош-Коба, Киїк-Коба, Шайтан-Коба, Аджі-Коба, Сюрень І і ІІ, Шан-Коба, Фатьма-Коба, Кукрек та ін. Увів правило розчленування порівняно потужних однорідних нашарувань на умовні горизонти. Запропонував нововведення до методики й техніки археологічних розкопок: фіксацію положення артефактів від ділянкових координат, відлік залягання археологічних залишків від постійної нульової лінії, уніфіковані збірники для археологічного матеріалу, видобутого з культурних шарів та ін. Застосував методи статистичного аналізу артефактів палеолітичних стоянок, розпрацював культурно-хронологічну схему розвитку культур півострова в камʼяну добу.

Домігся наукового відрядження у Францію. Під час перебування за кордоном познайомився з провідними археологами та антропологами А. Брейлєм, Д. Пейроні (1869–1954; Франція; досліджував пам’ятки палеоліту у регіоні Дордонь) та ін. Захопився ідеєю загальних закономірностей розвитку первісних суспільств. Почав підготовку до друку першого тому, присвяченого гроту Киїк-Коба (який зміг закінчити тільки після повернення із заслання).

Виступив на ІІ Міжнародній конференції Асоціації вивчення четвертинного періоду Європи (1932 у м. Ленінграді, тепер Міжнародний союз із вивчення четвертинного періоду), у доповіді порушив питання про вироблення чітко обґрунтованої еволюційної шкали періодизації палеоліту в Криму («Підсумки вивчення Кримського палеоліту»; опубліковано 1934).

Підтримував наукове спілкування з В. Обручевим, Л. Орбелі та ін.

Залишив по собі близько 50 праць, найголовнішою з яких вважають фундаментальну «Палеоліт Криму». За сукупністю висловлених ідей в галузі фізіології Л. Орбелі збирався рекомендувати Бонч-Осмоловського до ступеня доктора біологічних наук без захисту дисертації.

Визнання

Залишені ученим матеріали були частково упорядковані, на їхній основі видано 3-й том монографії «Палеоліт Криму» («Кисть викопної людини з гроту Кіїк Коба»; 1954, за ред. В. Бунака).

Деякі висновки Г. Бонч-Осмоловського були скориговані пізнішими дослідженнями (зокрема датування культурних шарів Киїк-Коба), проте це не применшило значущості його відкриттів.

Багатий архів ученого зберігається в РФ, розподілений між Рукописним архівом ІІМК РАН та архівом Російського етнографічного музею, дотепер є слабко опрацьованим і закритим для досліджень.

Археологічні та антропологічні колекції вченого зосереджені в Музеї антропології та етнографії імені Петра Великого РАН (Кунсткамера). Зібрані предмети кримськотатарського побуту перебувають у фондах Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі.

У родинному маєтку в м. Блонь відкрито Пуховицький краєзнавчий музей.

Праці

Остатки древнепалеолитического человека в Крыму // Природа. 1926. № 5–6.
Работы Крымской палеоэтнологической экспедиции в 1927–28 гг. // Человек. 1928. № 2/4.
К вопросу об эволюции древнепалеолитических индустрий // Человек. 1928. № 2/4.
Доисторическое прошлое Крыма. Симферополь : Крымгосиздат, 1929. 14 с. URL: https://escriptorium.karazin.ua/server/api/core/bitstreams/6772fb1e-c2af-4f20-aaf3-8df7455505eb/content
К проблеме комплексного изучения четвертичного периода // Сообщения ГАИМК (Государственной академия истории материальной культуры). 1932. № 3/4
Палеолит Крыма : в 3 т. Москва; Ленинград : Издательство АН СССР, 1940–1954.
Патологические рефлексы в вопросе антропогенеза // Доклады АН СССР. 1944. Т. 44. Вып. 5.
Крымские татары; Брачные обряды татар горного Крыма; Свадебные жилища турецких народностей // Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре старожильческого населения Крыма. ‒ Ч. 1: Мусульмане: крымские татары, крымские цыгане / Ред.-сост.: М. А. Араджиони, А. Г. Герцен. Симферополь: Таврия-Плюс, 2004. С.334 - 374. http://resource.history.org.ua/item/11067

Література

Бібіков С. М. Гліб Анатолійович Бонч-Осмоловський (1890–1943). До 100-річчя з дня народження // Археологія. 1990. № 1. С. 139–146.
Мусаева У. К. Подвижники крымской этнографии 1921–1941: Историографические очерки / Под ред. А. А. Непомнящего. Симферополь : Таврия, 2004. 214 с.
Бонч-Осмоловские. Воспоминания / Ред.-сост. Е. А. Бонч-Осмоловская. Москва : Научная книга, 2015. 580 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бонч-Осмоловський, Гліб Анатолійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бонч-Осмоловський, Гліб Анатолійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2026