Болінтіняну, Дімітріє

Болінтіня́ну, Дімі́тріє (рум. Bolintineanu, Dimitrie, уроджений — Космад, Дімітріє (рум. Cosmad, Dimitrie); 14.01.1819, комуна Болінтін-Вале, тепер місто в жудці Джурджу, Румунія — 20.08.1872, м. Бухарест, Румунія; похований у м. Болінтін-Вале) — письменник, політик, один із перших представників романтизму в румунській літературі. Писав румунською мовою.

Болінтіняну, Дімітріє (Bolintineanu, Dimitrie)
Справжнє прізвище	Космад
Народження	14.01.1819
Місце народження	Болінтін-Вале
Смерть	20.08.1872
Місце смерті	Бухарест
Місце поховання	Болінтін-Вале
Alma mater	Національний коледж святого Сави
Місце діяльності	Румунія
Напрями діяльності	література, політика
Традиція/школа	романтизм

Життєпис

Народився в сім’ї дрібного землевласника. Від 1829 навчався в школі в м. Бухаресті. У 12 років залишився сиротою, перебував під опікою заможних родичів. Здобув початкову освіту; навчався в гімназії св. Сави (тепер Національна колегія св. Сави) у м. Бухаресті.

1831 став чиновником, обійнявши посаду переписувача при Державному секретаріаті.

Член таємного товариства «Братство» і пов’язаного з ним Літературного товариства (з 1843).

1845 здобув стипендію від Літературного товариства на навчання в Колеж де Франс у м. Парижі. Відвідував курси Ж. Мішле, професора Е. Кіне (1803–1875; Франція), А. Міцкевича та ін.

Після початку Революції 1848 у Франції повернувся до Румунії. Від 19.07.1848 до 11.09.1848 очолював газету «Попорул суверан» (рум. «Poporul suveran», укр. «Незалежний народ»), долучився до Румунської революції 1848. Після поразки революції його заарештували й депортували. Переїхав до м. Парижа, де продовжив навчання.

Від 1851 подорожував Палестиною, Єгиптом, Сирією, Македонією.

1857 отримав дозвіл повернутися на батьківщину, оселився в м. Бухаресті. Після коронації А. Й. Куза (1859) обіймав державні посади: секретар Дунайської комісії (1860), державний секретар у міністерстві закордонних справ (1861), міністр релігійних справ та громадської освіти (1863–1864), секретар Державної ради (1864). За його сприяння засновано перші школи для македонських румунів. Після скасування посади секретаря Державної ради пішов у відставку.

У 1-й половині 1870 працював над перевиданням власних творів у м. Парижі. Важко захворів, перервав роботу й повернувся до м. Бухареста.

Творчість

Після публікації елегії «Молода жінка на смертному одрі» («O fată tânără pe patul morții»; 1842) в журн. «Кур’єрул де амбо сексе» («Curierul de ambo sexe»; «Кур’єр обох статей») здобув визнання. Підписав вірш псевдонімом Болінтіняну (узяв за основу прізвище матері та назву рідного села). Надалі підписував цим прізвищем свої публіцистичні статті й патріотичні вірші та під ним став відомим.

Перша книжка «Збірка віршів пана Д. Болінтіняну» («Colecţie din poeziile domnului D. Bolintineanu») вийшла друком 1847. До неї увійшли елегії, історичні та фантастичні балади тощо.

Писав у різних літературних жанрах: елегії, вірші, поеми, балади, романи, політична сатира. На стиль автора вплинула французька культура, що зумовлено роками навчання й еміграції в м. Парижі.

1855 опубліковано роман «Маноїл» («Manoil»), який вважають першим твором цього жанру в румунській літературі. Через листування розкрив внутрішній світ героя-поета, якого наділив власними рисами, відобразивши почуття вигнанця.

Автор збірок ліричних віршів «Румунські мелодії» («Melodii române»; 1858), патріотичних «Легенд або народних казок у віршах» («Legende sau Basme naționale în versuri»; 1858), сатир «Немесіс» («Nemesis»; 1861), «Евменіди, або Політичні сатири» («Eumenidele, sau Satire politice»; 1866). На тематику й мотиви творів вплинули події, пов’язані з визвольним рухом середини 19 ст. у Валахії та Молдові.

У циклі «Історичні легенди» («Legende istorice»; 1865) оспівував героїв минулого (Стефана Великого, Міхая Хороброго), представляв їх моральними орієнтирами для сучасників.

Писав також публіцистичні та драматичні твори.

Українською мовою вірші Болінтіняну перекладали В. Щурат, В. Поята (нар. 1936; тепер Молдова).

Визнання

У м. Бухаресті збережено колишню резиденцію Болінтіняну, яку визнано історичною пам’яткою.

У м. Болінтін-Вале встановлено бюст письменника.

Рукописи та особисті архіви Болінтіняну зберігають у бібліотеці Румунської академії в м. Бухаресті. Інформацію про митця представлено в Національному музеї румунської літератури.

Іменем Болінтіняну названо вулиці в понад 20 містах Румунії, ліцей і бібліотеку в м. Бухаресті, школу в м. Болінтін-Вале.

Твори

Colecţie din poeziile domnului D. Bolintineanu. Bucureşti : Tipografia lui Eliade, 1847. 136 p.
Manoil. Roman de moravuri. București : Tipografia lui Eliade, 1855. 182 p.
Legende sau Basme naționale în versuri. București : Tipografia Națională a lui Iosif Romanov, 1858. 204 p.
Melodii române. București : Tipografia Națională a lui Iosif Romanov, 1858. 158 p.
Legende istorice. Ediție completă. București : Typographia C. A. Rosetti, 1865. 236 p.
O sută și una de poezii : antologie / Prefață, notă biobibliografică și selecția reperelor critice de Delia Muntean. București : Editura Academiei Române, 2020. 238 p. (Colecția «101 poezii»).

Література

Apostoiu G. Dimitrie Bolintineanu, un pelerin romantic valah : eseu. Giurgiu : Editura Sud, 2022. 124 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Болінтіняну, Дімітріє // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болінтіняну, Дімітріє (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.13.2026