Бокшай, Йосип Йосипович

Бокша́й, Йо́сип Йо́сипович (02.10.1891, с. Кобилецька Поляна, тепер селище Рахівського району Закарпатської області, Україна — 19.10.1975, м. Ужгород, тепер Україна) — художник-монументаліст, живописець, графік, засновник закарпатської школи живопису, педагог. Член Національної спілки художників України (НСХУ, від 1948), Заслужений діяч мистецтв України (1951), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1958), народний художник України (1960), народний художник СРСР (1963).

Бокшай, Йосип Йосипович
Народження	02.10.1891
Місце народження	Кобилецька Поляна
Смерть	19.10.1975
Місце смерті	Ужгород
Місце діяльності	Ужгород
Напрями діяльності	образотворче мистецтво
Традиція/школа	Закарпатська школа живопису

Життєпис

Народився в родині греко-католицького священника. Початкову освіту здобув у с. Кобилецькій Поляні, згодом продовжив навчання в сільській школі с. Лохово (тепер Мукачівського р-ну Закарпатської обл.) та Мукачівській угорській королівській гімназії. У гімназії отримав рекомендацію до вступу в Будапештський королівський інститут образотворчих мистецтв, де навчався 1910–1914. Спеціальний курс викладали І. Ревес (1859; тепер Угорщина — 1945; тепер Україна), П. С. Мерше (1845–1920; тепер Словаччина).

1914 мобілізований до лав австро-угорської армії. Воював на Східному фронті (див. Перша світова війна). 1915 потрапив у російський полон, перебував на територіях Туркестану, Казахстану, Узбекистану та на землях тогочасної Катеринославської губернії. Звільнений 1918, повернувся на батьківщину, яка на той час входила до складу Чехословацької республіки (див. Чехословаччина).

Наприкінці 1920-х призначений єпархіальним художником Мукачівської греко-католицької єпархії. Отримав направлення на педагогічну роботу в Ужгородську королівську державну гімназію (тепер Ужгородський ліцей імені Августина Волошина), де працював на посаді викладача малювання, каліграфії та креслення. 1944 радянська влада закрила гімназію.

1927 разом з А. Ерделі організував у м. Ужгороді публічну школу рисунку.

1931 став одним із засновників Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатської Русі (від 1939 — Союз підкарпатських художників), членами якої були місцеві художники, а також представники угорських, чеських та словацьких малярських шкіл.

Брав участь у громадському житті краю, зокрема в діяльності Руської народної ради (1918–1919) та товариства «Просвіта» (1920). Здійснив низку творчих поїздок до Італії, Югославії, Німеччини, Франції, де вдосконалював творчу майстерність у царині станкового живопису та монументального мистецтва. У м. Римі вивчав художній спадок Дж. Б. Тьєполо, у м. Парижі захоплювався творами Ж.-Е. Ліотара, виконаними в техніці пастелі.

1926 відбулася перша персональна виставка у м. Празі, згодом твори художника експонували в містах Брно, Братиславі, Будапешті.

1945–1957 викладав в Ужгородському художньо-промисловому училищі (тепер Коледж мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатської академії мистецтв), від 1951 — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).

Останні роки життя провів у м. Ужгороді. Похований на міському цвинтарі.

Творчість

Основа мистецтва Бокшая — техніка реалістичного письма та зорієнтованість на міфотворчу образність народного мистецтва Закарпаття. Водночас художник вивчав здобутки класичного монументального мистецтва європейських шкіл.

Майстер пейзажу, натюрморту, портрету, сюжетної картини. Створив тисячі станкових творів — живописних і графічних. Славу й визнання здобули його численні монументальні праці — розписи сакральних та громадських будівель.

Серед вихованців художника-педагога: А. Коцка (1911–1987; тепер Україна), З. Шолтес, А. Борецький (1910–1990; тепер Словаччина), Е. Контратович (1912; тепер Словаччина — 2009; тепер Україна), А. Кашшай (1921–1991; Україна), В. Габда (1925–2004; Україна).

Вагома частина творчого доробку митця — монументальна творчість. Серед найвідоміших праць: розписи в Ужгородському греко-католицькому катедральному соборі (1927, 1942), в Ужгородському монастирі отців Василіан (середина 1930-х; 1949 будівля передана Ужгородському національному університету), у церкві при Свято-Миколаївському монастирі с. Малий Березний (1934, Ужгородського р-ну Закарпатської обл.), у храмі с. Маріапоч (1943, Угорщина), у греко-католицькому храмі с. Руська Нова Весь (1929, Словаччина) та у храмі с. Матьовське Войковце (Словаччина).

Був одним із останніх єпархіальних художників Мукачівської греко-католицької єпархії та одним із перших засновників нового образотворчого мистецтва Закарпаття.

Вершиною творчості художника є сакральне мистецтво (див. Церковне мистецтво). Поряд із монументальними настінними розписами церков здобули популярність вівтарні картини та станкові полотна на релігійну тематику.

Серед найвідоміших монументальних композицій, що знаходяться у громадських будівлях — «Бокораші» (прикрашала приміщення ужгородської «Просвіти», кінець 1920-х).

Пензлю художника належить низка живописних та графічних станкових творів. Серед пріоритетних жанрів — пейзажі Закарпаття. Значна частина осінніх краєвидів художника — хрестоматійні зразки закарпатського малярства. Пейзажі виконані в яскравих кольорах та позначені виразними живописно-пластичними формами. Найвідоміші полотна: «Осінні дерева» (1937), «Хатки над струмком» (1940), «Ворочівські скелі» (1956), «Осінь» (1958), «Ужанська гребля» (1950-і), «Осінь в Карпатах» (поч. 1960-х ), «Весна в Ставному» (1963).

Особливе місце у творчості митця посідає урбаністичний пейзаж (див. Урбанізм). Низка творів художника присвячена м. Ужгороду (Ужгородський замок, архітектурні пам’ятки старого середмістя, закутні міських парків тощо): «Базар в Ужгороді» (1927), «Старий міст» (1927), «Вид Ужгорода» (1928), «Ужгородський замок» (1931), «Ужгород» (1947), «Панорама Ужгорода» (1948).

Сюжетні роботи витримані у стійкій традиції реалістичного мистецтва (див. Реалізм), відтворюють сцени з життя закарпатців, їхні самобутні традиції і обряди, славлять людину праці, її органічну єдність із рідною землею: «Дівчата на полонині» (1933), «Зустріч на полонині» (1957), «Бокораші» (1961).

Автор низки психологічних портретів, написаних у стриманій реалістичній манері. Відома серія автопортретів митця, а також живописні зображення гуцулів і гуцулок у національних строях: «Автопортрет» (1936), «Старий дзвонар» (1934), «Дівчина з Колочави» (1934), «Гуцулка» (1956).

Майстер графічного мистецтва (див. Графіка), працював у техніках пастелі, акварелі, малюнку олівцем, сангіною, вугіллям, тушшю. Відомою є серія пастелей «Зима» (1927), «Ужоцька церква» (1936). Визнання та популярність здобули його малюнки, підготовчі ескізи та окремі етюди до завершених монументальних композицій. Це графічні відтворення сакральних сцен, численні зображення гуцулів та гуцулок, колег, рідних і близьких: «В Гетсиманському саду» (1940-і), «Материнство» (1942), «Верховинець» (1923).

Персональні виставки відбулися в м. Ужгороді (1922, 1926, 1962, 1971, посмертні — 1991, 2021), у м. Львові (1954, посмертна — 2012), у м. Києві (1978).

Був учасником групових експозицій: «Словаччина і Підкарпатська Русь. Їх народ і природа в образотворчому мистецтві» (1937, м. Прага), VIII республіканської художньої виставки (1945, м. Київ), I обласної виставки творів художників Закарпаття (1945, м. Ужгород), виставки творів художників Закарпаття (1956, м. Київ), ювілейної художньої виставки Української РСР (1957, м. Київ), групової виставки творів О. Кульчицької, А. Манастирського та Й. Бокшая (1963, м. Київ), республіканської художньої виставки творів (1963, м. Київ), ювілейної художньої виставки, присвяченої 150-річчю з дня Т. Г. Шевченка (1964, м. Київ), художньої виставки «Образотворче мистецтво Закарпаття (1968, м. Пряшів), «Український пейзаж» (1970, м. Генуя), «Митці Закарпатської області. З творчого доробку закарпатських майстрів періоду між двома світовими війнами» (1977, м. Пряшів, Словаччина), виставки творів Бокшая та А. Ерделі (1978, 2011 м. Київ), виставки українських радянських художників (1981, Іспанія), «Творчість провідних митців Закарпаття» (1989, м. Кошице, Словаччина).

Нагороди та визнання

На честь художника названо вулицю в м. Ужгороді. Ім’я Бокшая присвоєно Закарпатському обласному художньому музею (1990).

У середмісті м. Ужгорода встановлено скульптурну композицію Й. Бокшая та А. Ерделі (скульптор М. Олійник [нар. 1953; тепер Україна]).

1993 засновано мистецьку премію ім. Й. Бокшая та А. Ерделі Закарпатського обласного управління культури.

Й. Бокшай. Ужгородський замок. 1931. Полотно, олія, 68х90 см (ЗОХМ).
Й. Бокшай. Старий міст. 1927. Полотно, олія, 69х100 см (ЗОХМ)
Й. Бокшай. Хатки над струмком. 1940. Полотно, олія, 100х80 см (ЗОХМ)
Й. Бокшай Гуцулка. 1956. Полотно, олія, 63х24 см (ЗОХМ)
Й. Бокшай. Бокораші. 1961. Полотно, олія, 120х200 см (ЗОХМ)
Й. Бокшай. Осінь.1958. Полотно, олія, 87,5х62,5 см (ЗОХМ)
Й. Бокшай. Ворочівські скелі. 1956. Полотно, олія, 82х107,5 см (ЗОХМ)
Й. Бокшай. Базар в Ужгороді. 1927. Картон, олія, 80х59 см (ЗОХМ)

Додатково

Започаткував творчу династію: син Й. Бокшай (молодший) (1930–2002) — художник, член НСХ України; онук Ф. Ерфан (нар. 1959; тепер Україна) — художник, член НСХ України, член Угорської академії мистецтв, очільник Закарпатського обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая від 2009.

Праці

Malířství na Podkarpatské Rusi // Podkarpatska Rus. Bratislava : Klub prátel Podkarpatské Rusi, 1936. P. 214–214.
Мысли художника // Искусство. 1958. № 6. С. 6–7.
Вступная статья // Изобразительное искусство Закарпатья. Москва : Советский художник, 1973. 155 с.

Альбоми та каталоги

Украинская советская живопись. Киев : Госизо, 1957. 70 с.
Шандор Л. Художники Закарпатья. Киев : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1961. 48 с.
Балла О., Сташко Ю. Закарпатський художній музей. Київ : Мистецтво, 1974. 104 с.
Живопись Украины. Львов : Аврора, 1976. 183 с.
Чернега-Балла О. Закарпатський художній музей. Київ : Мистецтво, 1984. 135 с.
Йосип Бокшай. Художник правди. Людина правди. Ужгород : Карпати, 2016. 334 с.

Література

Эрделий Б. Карпаторусская живопись // Альманах Общества карпато-русских студентов «Возрождение». 1936. № 2. С. 48–54.
Афанасьєв В. Український радянський живопис. Київ : Академія наук УРСР, 1962. 63 с.
Островський Г. Образотворче мистецтво Закарпаття. Київ : Мистецтво, 1974. 200 с.
Юхимець Г. Українське радянське мистецтво 1941–1960 років. Київ : Мистецтво, 1983. 160 с.
Островський Г. Майстер // Бокшай. До сторіччя з дня народження Й. Й. Бокшая. Ужгород : Карпати, 1992. С. 6.
Біксей Л., Приходько О. Мистецтво Закарпаття ХХ ст. // Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая. Ужгород : Шарк, 2004. С. 129–132.
Біксей Л. Мистецтво Закарпаття // Мистецтво Закарпаття. Ужгород : Шарк, 2005. С. 4.
Біксей Л. Золоті фонди музею. 115-та річниця від дня народження народного художника СРСР Йосипа Бокшая // Образотворче мистецтво. 2007. № 1. С. 14–16.
Приймич М. В. Творчість Йосипа Бокшая у контексті формування українського мистецтва 1920–30-х років на Закарпатті // Науковий вісник Закарпатського художнього інституту. 2012. № 2. С. 93–101.

Автор ВУЕ

Ф. П. Ерфан

Покликання на цю статтю: Ерфан Ф. П. Бокшай, Йосип Йосипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бокшай, Йосип Йосипович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.06.2025