Боклан, Станіслав Володимирович

Бокла́н, Станісла́в Володи́мирович (12.01.1960, с. Брусилів, тепер селище Житомирського району Житомирської області, Україна) — актор театру і кіно, народний артист України (з 2016).

Боклан, Станіслав Володимирович
Народження	12.01.1960
Місце народження	Брусилів
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Напрями діяльності	акторське мистецтво, викладання

Відзнаки
Ордени	За заслуги (ІІІ ст.)
Премії	Київська пектораль, Золотий Дюк

Життєпис

Народився у робітничій сім’ї. Батько працював на заводі, мати — в дитячому садку. У віці двох років разом з батьками переїхав до м. Києва, провів там дитинство. Після закінчення школи за порадою батьків обрав робітничу професію, працював вимірювачем електронних параметрів мікромодулів на заводі Науково-виробничого об’єднання «Кристал».

Творчий шлях розпочався випадково — вирішив спробувати себе в мистецтві та вступити в театральний інститут разом із другом, який готувався до вступу.

Закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1984; тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого), курс Б. Ставицького (1927–2003; Україна). Відтоді актор Донецького академічного обласного драматичного театру (1984–1994), згодом Київського молодіжного театру (1994–2020; тепер Київський національний академічний Молодий театр).

Деякий час викладав в Національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, проводив майстер-класи на факультеті сценічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв. Водночас із театральними ролями знявся в низці кінофільмів і телесеріалів. Після 2020 зосередився на роботі в кіно і на телебаченні.

Ведучий популярної телевізійної гри «Хто хоче стати мільйонером?» на каналах ICTV та ICTV2 (2021, 2024, 2025).

Іноді грає ролі як запрошений актор у спектаклях Київського національного академічного Молодого театру, Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

Творчість

Актор широкого діапазону. Роботі в кожній виставі притаманні емоційність, виразність і глибина трактування образу. За роки своєї театральної кар’єри зіграв понад два десятки яскравих ролей. Завдяки своїй універсальності Боклан швидко здобув популярність у різних жанрах.

Протягом десяти років у Донецькому академічному обласному драматичному театрі виконав низку різнопланових ролей, писав пісні для вистав і став одним із провідних акторів театру. Серед ролей у cпектаклях Київського національного академічного Молодого театру: Аметистов у п’єсі «Зойчина квартира» М. Булгакова, Клавдій у «Трагедії Гамлета, принца данського» В. Шекспіра, Абель Знорко у п’єсі «Загадкові варіації» Е.-Е. Шмітта, Граф в еротичній виставі «Хоровод любові» А. Шніцлера, Астров у п’єсі «Дядя Ваня» А. Чехова, Башмачкін у мюзиклі-бенефісі А. Білоуса за повістю М. Гоголя «Шинель» (композитор У. Бекіров) та інші. У виставі «Я, Феєрбах» за п’єсою Т. Дорста виступив асистентом режисера.

Кінокар’єра розпочалася в 1990-х. Зіграв понад 100 ролей у фільмах і серіалах. У його фільмографії стрічки різноманітних жанрів: від історичних драм до легких різдвяних комедій. Першими кроками в кіно стали ролі генерала Дубельта у багатосерійному біографічному фільмі «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992–1997, режисер С. Клименко), члена бандитського угруповання у фільмі «Американський блюз» (1994, режисер В. Кроуфорд), американського журналіста Стівена Райта в пригодницькій мелодрамі «Репортаж» (1995, режисер В. Балкашинов).

Зіграв також ролі: представник кримінального світу Сева Круглов у детективному телесеріалі «Слід перевертня» (2001, режисер В. Попков), генерал Дубельт в історичній драмі «Братство» (2005, режисер С. Клименко), революціонер Антонов-Овсієнко у біографічній драмі «Дев’ять життів Нестора Махна» (2006, режисер М. Каптан), начальник міліції у містико-драматичному серіалі «Зачароване кохання» (2008, режисери В. Балкашинов, В. Янощук), прокурор Васнецов у кримінальній драмі «Брат за брата» (2010, режисери О. Ларін, О. Туранський), полковник царської армії Андрій Мальцев в історичному серіалі «Пристрасті за Чапаєм» (2012, режисер С. Щербін).

В історичній драматичній стрічці «Поводир, або Квіти мають очі» (2014; режисер О. Санін), події якої розгортаються в 1930-х на тлі Голодомору 1932–1933 та репресій, Боклан виконав головну роль кобзаря Івана Кочерги. Фільм привернув увагу глядачів до актора, отримав схвальні відгуки кінокритиків, був висунутий на премію «Оскар» від України, але в шорт-лист картина не увійшла.

Драматичний талант актора виявився у низці ролей: батько снайперки Людмили Павличенко у фільмах «Незламна» (2015, режисер С. Мокрицький), мафіозі Крулл в українсько-словацькому кримінальному фільмі «Межа» (2017, режисер П. Беб’як; фільм здобув кілька нагород міжнародних фестивалів). У мінісеріалі (4 серії) «Століття Якова» (2016, режисер Б. Недич) за однойменним романом В. Лиса зіграв головного персонажа — селянина з Волині Якова Платоновича Меха, який дожив до сторічного ювілею, пережив війну, втратив близьких, але зберіг людяність і почуття.

Популярність принесли актору образи, створені ним у телесеріалах: грубий ззовні, але з золотим серцем пенсіонер, прапорщик у відставці Григорій у комедійному серіалі «Коли ми вдома» (2014–2016, режисери М. Литвинов, А. Щербаков, О. Островий) і «Коли ми вдома. Нова історія» (2017–2018, режисери М. Литвинов, О. Островий, С. Сторожев, Н. Лук’янчук); корумпований прем’єр-міністр України Юрій Іванович Чуйко у політичному комедійному серіалі «Слуга народу» (2015–2019, режисер О. Кирющенко); «майстер» злочинного світу Грек у кримінальній мелодрамі «Маестро» (2016, режисер Е. Паррі); слідчий Василій Карпович Тищенко у пригодницькій мелодрамі «Сувенір з Одеси» (2018, режисер О. Туранський); старий актор Олександр Миколайович Меркулов у комедійному серіалі «Папік» (2019–2021, режисер А. Яковлєв); поміщик Петро Іванович Червінський в історичній мелодрамі «Кріпосна» (2019–2021, режисери Ф. Герчиков, М. Литвинов).

У 2020-х активно знімається у комедійному жанрі: дід-винахідник Іван Забіяка у комедії «Крашанка» (2024, режисер Т. Дудар), провідник Микола Іванович у комедії «Потяг у 31 грудня» (2024, режисер О. Борщевський) та її продовженні «Потяг до Різдва» (2025, режисер В. Шпаков), Прадавній дух Зими у фентезійній комедії «Вартові Різдва» (2025, режисер О. Кірієнко).

Нагороди

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2021).

Лауреат премії «Київська пектораль» за найкраще виконання чоловічої ролі другого плану (2003), вистава «Хоровод любові»; премії «Золотий Дюк» за найкращу акторську роботу (2014) та гран-прі за найкращу чоловічу роль Всесвітнього мультикультурного фестивалю (2015), обидві — за роль у фільмі «Поводир»; премії за найкращу чоловічу роль театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» (2016), за роль Кармайкла у виставі «Однорукий» М. Мак-Дони; премії «Телетріумф» у номінації актор телевізійного фільму (2018) за роль Грека у серіалі «Маестро».

Додатково

На початку повномасштабної російсько-української війни Боклан долучався до територіальної оборони у м. Києві.

Актор займається волонтерством, допомагає тваринам. Він співпрацює з притулком «ЗооПатруль», прихистив 23 котиків і собаку.

Рідний брат М. Боклан (нар. 1963, Україна) — актор театру та кіно, народний артист України (з 2021).

Література

Соколенко Н. До і після Дон Жуана : [про ролі С. Боклана в Київ. Молодому театрі] // Український театр. 2011. № 4/5. С. 22–25.
Клименко В. Станіслав Боклан. Мистецтво думати : [інтерв’ю] // Event Ukraine. 06.05.2019. URL : https://eventukraine.com/success/stanislav-boklan-mistecztvo-dumati/
Величко О. Стас Боклан // Znaki.fm. 09.10.2024. URL : https://znaki.fm/uk/persons/stas-boklan/
Вігор А. Від заводського працівника до зірки кіно : 5 фактів про Станіслава Боклана // Факти Life. 16.11.2024. URL : https://life.fakty.com.ua/ua/showbiz/vid-zavodskogo-praczivnyka-do-zirky-kino-5-faktiv-pro-stanislava-boklana/
Буланенко І. «Його ніхто не любить. Але мені подобається мій персонаж». Станіслав Боклан розповів, чому погодився зіграти у виставі «Поромник» : [інтерв’ю з актором] // Український театр. 2024. № 4. С. 94–97. URL : https://theatermag.com.ua/publication/77

Автор ВУЕ

Чорна М. В.

Покликання на цю статтю: Чорна М. В. Боклан, Станіслав Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боклан, Станіслав Володимирович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.05.2026