Божник

Божники в інтер’єрі Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. 22.02.2017. Фото Інни Прокопенко

Божни́к (біжник, побожник, покутник, наобразний, іконний рушник) — традиційний вишиваний рушник, призначений для прикрашання ікон.

Традицію виготовляти спеціальні рушники-божники для ікон (які встановлювали на спеціальних полицях — божницях, вішали у покуті) започатковано з прийняттям християнства. Рушник засвідчував особливу пошану до святого образу (який не торкалися руками), домашнього іконостасу, був наділений функціями захисту, оберегу.

Божник вишивали на вузькому лляному полотні довжиною до 4 м, оздоблювали з одного краю та по кінцях. Розміщували так, щоб обрамити ікони зверху і з боків, але не затулити зображені лики. Орнаменти рушників для ікон Богородиці, Ісуса Христа, святих різнилися, мали багату символіку.

Божник відносять найчастіше до декоративно-ужиткових рушників. Утім, використовувався і як обрядовий, наприклад, у весільних обрядах (для батьківського благословення перед вінчанням), мав значення сімейної реліквії.

Література

Волинець Л. Обрядові рушники // Українська культура. 1994. № 7–8. С. 32.
Кара-Васильєва Т. В. Історія української вишивки. Київ : Мистецтво, 2008. 464 с.
Покутній рушник – окраса української оселі // Меморіальний музей-садиба Леоніла Сморжа. URL: http://smorzh.opishne-museum.gov.ua/news/183-pokutniy-rushnyk-okrasa-ukrayinskoyi-oseli