Боеро, Феліпе

Бое́ро, Фелі́пе (ісп. Boero, Felipe; 01.05.1884, м. Буенос-Айрес, Аргентина — 09.08.1958, там само) — композитор та музичний педагог, один із засновників аргентинської національної опери.

Боеро, Феліпе (Boero, Felipe)
Народження	01.05.1884
Місце народження	Буенос-Айрес (місто)
Смерть	09.08.1958
Місце смерті	Буенос-Айрес (місто)
Напрями діяльності	музичне мистецтво

Життєпис

Народився в сім’ї представників середнього класу італійського походження. З дитинства вчився грати на фортепіано. Закінчив Вищу нормальну школу сучасних мов імені Маріано Акости (1902) у м. Буенос-Айресі, здобув фах учителя. Вивчав композицію у П. Берутті (1870–1916; Аргентина).

За результатами конкурсних іспитів 1912 здобув стипендію «Гран-прі Європи» та 1912–1914 продовжив навчання в Національній консерваторії музики та декламації у м. Парижі в композитора П. Відаля (1863–1931; Франція). Познайомитися з музикою європейських композиторів. Налагодив особисті контакти з Г. Форе, К. Сен-Сансом, К. Дебюссі, М. Равелем та М. де Фальєю. З початом Першої світової війни повернувся до Аргентини.

У м. Буенос-Айресі продовжив кар’єру, зосереджуючись як на композиторській творчості, так і на виконавстві, викладанні та організації установ, спрямованих на сприяння музичному розвитку своєї країни.

1915 ініціював разом із трьома іншими стипендіатами — Х. Андре (1881–1931), Р. Родрігесом (1877–1951) та Х. Т. Вілксом-і-Бланко (1883–1968; усі — Аргентина) — заснування Національного музичного товариства (тепер Асоціація композиторів Аргентини), яке займалося пропагуванням аргентинських творів.

Викладав у різних закладах освіти, був директором колегії імені Х. М. де Пуейрредона у м. Буенос-Айресі та інспектором Національної ради з питань освіти.

У 1934 Національна рада з питань освіти доручила Боеро організацію та керівництво народними хорами учнів початкових шкіл для дорослих. Його хори охоплювали понад дві тисячі учасників, здатних співати мелодії на чотири та шість голосів. Член Національного комітету красних мистецтв (з 1938).

Творчість

Боеро був плідним композитором, автором шести опер, трьох партитур для театру та значної кількості творів для оркестру (в оригінальних версіях або транскрипціях), для інструментальних ансамблів, для голосу та для сольного інструменту (фортепіано).

Творчість просякнута патріотичними почуттями. Опера «Тукуман» (1914) була написана спеціально до святкування сторіччя незалежності Аргентини. Сюжет твору пов’язаний з подіями під час Війни за незалежність Аргентини, з битвою (24.–25.09.1812), в якій генерал М. Бельграно (1770–1820; Аргентина) розбив роялістські війська під командуванням генерала Піо Трістана (1773–1860; Перу). Прем’єра відбулася 27.06.1918 у театрі «Колон» у м. Буенос-Айресі під керуванням диригента Ф. Паолантоніо (1884; Куба — 1934, Бразилія). Лібрето описує трагічне кохання між креолом Фернандо та молодою Маріанною, дочкою іспанського дворянина. На момент прем’єри твір був визнаний першою оперою аргентинського композитора, виконаною іспанською мовою; виконувалася переважно місцевим складом. Іспанське лібрето з помірним використанням аргентинських висловів мало безпрецедентний вплив на публіку.

Серед творів: опери «Аріадна і Діоніс» (1916), «Ракела» (1918), «Сіріпо» (1924), «Злочинець» (1925), «Зінкалі» (1933), а також музика до театральних вистав «Англієць з кісток» (1938) «Вакханки» (1925).

«AAC 2019-08-02 / Felipe BOERO: Tres aires argentinos».
Джерело ютуб канал «Asociación Argentina de Compositores».

Опера «Злочинець» за драмою Я. Родрігеса, прем’єра якої відбулася в театрі «Колон» у м. Буенас-Айресі в 1929 під керуванням диригента Е. Паніцци (1875; Аргентина — 1967; Італія), стала найпопулярнішою аргентинською оперою першої половини 20 століття. Дія відбувається на аргентинському узбережжі. Це історія кохання між юною дівчиною Понтесуелою та втікачем-гаучо, несправедливо переслідуваним законом. Цим вибором Боеро проклав шлях для розвитку літератури гаучо як основи для майбутніх оперних лібрето. Композитор органічно вплів у тканину оперної партитури ритми народних танців та пісень гаучо. Музика експресивна, з латиноамериканським колоритом. Композитор використовував оркестр для імітації гітари — головного інструменту аргентинських прерій. За оперою було знято однойменний фільм (1939, режисер О. Кавігілія).

Боеро написав кілька оркестрових творів, серед яких «Світанок у пампасах» (1918), «Сюїта аргентинських танців» (1920–1930), «Аргентинська сюїта» (1920–1930), а також твори для вокаліста та оркестру, для оркестру з хором, хорові твори, пісні, багато творів для фортепіано та збірку дитячих пісень.

Нагороди та визнання

Лауреат муніципальної премії Буенос-Айреса (1918, 1921, 1923).

Пошта Аргентини випустила марку з зображенням Боеро (1969).

Іменем композитора названо вулиці у містах Аргентини, музичні школи, консерваторію у м. Вілья-Марія (провінція Кордова, Аргентина).

Література

Boero de Izeta C. Felipe Boero. Buenos Aires : Ediciones Culturales Argentinas, 1978. 208 р.
Felipe Boero // Música Clásica Argentina. 2001. URL : https://www.musicaclasicaargentina.com/boero/index.htm
Mondolo A. M. Felipe Boero // Revista del Instituto de Investigación Musicológica «Carlos Vega». Buenos Aires : Facultad de Artes y Ciencias Musicales, Universidad Católica Argentina, 2006. Año XX. № 20. P. 143–145.
Фільц Р. В. Творчість Феліпе Боеро в контексті аргентинського музичного націоналізму // Музичне мистецтво і культура : Науковий вісник Одеського державного музичного училища імені К. Ф. Данькевича. Одеса : Астропринт, 2007. Вип. 8. Кн. 1. С. 112–120.
Сікорська І. М. Латиноамериканська опера // Музична естрада : словник / Уклад. В. М. Скляренко, І. М. Сікорська. Харків : Фоліо, 2018. С. 245–248.
Caicedo P. The Latin American Art Song : Sounds of the Imagined Nations. Lanham ; London : Lexington Books, 2018. 167 p.
Boero, Felipe (1884–1958) // Encyclopedia.com. 2019. URL : https://www.encyclopedia.com/humanities/encyclopedias-almanacs-transcripts-and-maps/boero-felipe-1884-1958
Коменда О. І. Жанрові трансформації в оперному театрі ХХ століття. Луцьк : Вежа-Друк, 2020. 356 с.