Бодуен де Куртене, Ян Неціслав Іґнаци

Бодуе́н де Куртене́, Ян Неці́слав Ігна́ци (Іван Олександрович; польськ. пол. Baudouin de Courtenay, Jan Niecisław Ignacy; рос. Бодуэн де Куртенэ, Иван Александрович; 13.03.1845, м. Радзимін, тепер Мазовецького воєводства, Польща — 03.11.1929, м. Варшава, Польща) — мовознавець, основоположник фонології, член Польської АН (з 1887), НТШ у Львові (з 1914), член-кореспондент Петербурзької АН (з 1897). Батько Ц. Бодуен де Куртене.

Бодуен де Куртене, Ян Неціслав Іґнаци (Baudouin de Courtenay, Jan Niecisław Ignacy)
Народження	13.03.1845
Місце народження	Радзимін, Польща
Смерть	03.11.1929
Місце смерті	Варшава, Польща
Alma mater	Єнський університет Фрідріха Шиллера, Гумбольдтський університет Берліна
Місце діяльності	Польща
Напрями діяльності	мовознавство, фонологія

Життєпис

Народився у сім’ї математика. Походив з французького аристократичного роду, представники якого переселилися до Польщі на межі 17–18 ст.

Закінчив зі ступенем магістра історико-філологічних наук Головну школу у м. Варшаві (1866).

Як стипендіат Міністерства освіти Росії, 1866–1868 навчався у Карловому університеті у м. Празі, Єнському університеті (тепер Єнський університет Фрідріха Шиллера), Берлінському університеті (тепер Гумбольдтський університет Берліна). 1868 пройшов лінгвістичну підготовку під керівництвом І. Срезневського у Санкт-Петербурзькому університеті. У м. Санкт-Петербурзі захистив дисертацію на ступінь магістра порівняльного мовознавства на тему «Про давньопольську мову до 14 століття» (1870), згодом докторську на тему «Дослід фонетики рез’янських говірок» (1875; діалект словенської мови, поширений у долині Резія в Італії). У Лейпцизькому університеті здобув ступінь доктора філософії за працю «Деякі випадки дії аналогії у польському відмінюванні» (1870).

Професор Казанського університету (1875–1883), Дерптського (1883–1893; тепер Тартуський університет), Ягеллонського університету (1893–1900), Санкт-Петербурзького університету (1900–1918; декан історико-філологічного факультету — 1909–1910), Варшавського університету (з 1918).

Наукова діяльність

Бодуен де Куртене — провідний представник історико-порівняльного мовознавства, фахівець з питань контактів діалектів слов’янських мов з неслов’янськими. Довів необхідність вивчення живих мов, запровадив математичні моделі у лінгвістику та сформував передумови для розвитку експериментальної фонетики. Заснував Казанську мовознавчу школу, яка була центром розвитку психологічного напряму в мовознавстві. Ідеям цієї школи присвятив праці: «Про завдання мовознавства» (1889), «Про змішаний характер усіх мов» (1901), «Мовознавство, або Лінгвістика 19 ст.» (1901), «Про психічні основи мовних явищ» (1903).

Створив теорію фонем і фонетичних чергувань, пояснив відмінність між звуком і фонемою. У праці «Досвід фонетичних чергувань» (1895) виклав фонологічну теорію, в основу якої лягло вивчення фонетичних особливостей слов’янських мов та діалектів.

Автор праць із загального, індоєвропейського, слов’янського, польського та російського мовознавства, серед них: «Матеріали для південнослов’янської діалектології та етнографії» (ч. 1–3, 1895–1913), «Порівняльна граматика слов’янських мов...» (1902), «Нарис історії польської мови» (1922) та інші. Приділяв увагу дослідженню суспільної природи мови, спорідненості мов, вивчав говори. Ідеї вченого набули розвитку у різних течіях структурної лінгвістики. Наукова діяльність Бодуена де Куртене вплинула на розвиток мовознавства.

Підготував до друку перевидання «Тлумачного словника…» В. Даля (3-є вид. 1903–1909; 4-е вид. 1912–1914). Уточнив етимологію слів, виправив гніздовий розподіл (див. Лексичне гніздо), а також доповнив новими словами, зокрема вульгаризмами (за ці доповнення його редакція зазнала критики і за радянських часів не видавалася).

Цікавився штучними мовами, був прихильником використання есперанто.

Громадсько-політична діяльність

За політичними поглядами був близький до федералістів-автономістів, поідтримував політику Конституційно-демократичної партії. Виступав за автономію та права національних меншин. Був членом Гуртка друзів польської незалежності. Прихильник культурної самостійності Польщі. За публікацію праці «Національна й територіальна ознака в автономії» (1913) був обвинувачений у заклику до повстання проти російського самодержавства й ув'язнений (листопад 1914 — січень 1915). Після 1918 у незалежній Польщі також обстоював права національних меншин (українців, русинів, росіян), у публічних виступах критикував антисемітизм і ксенофобію. Представники національних меншин висунули його кандидатом у президенти Польщі на виборах 1922 (посів третє місце).

Бодуен де Куртене та Україна

У низці праць (польською та російською мовами) Бодуен де Куртене розглядав питання української мови. Він засуджував обмеження української мови, запроваджені самодержавством. Стверджував, що українська мова є окремою східнослов’янською мовою («Кілька слів про об’єктивну та суб’єктивну самобутність України з погляду мовного, племінного, національного й державного», 1925), приділяв увагу явищам палаталізації та диспалаталізації українських приголосних звуків («Два питання із вчення про „пом’якшення” або палаталізацію у слов’янських мовах», 1893), осудливо висловлювався щодо москвофільського язичія («Кілька слів про порівняльну граматику індоєвропейських мов», 1881). Учений послідовно обстоював право українського народу на вільний розвиток власної мови й культури («Про з’їзд славістів і про платонічний панславізм», 1903), на шкільництво українською мовою («Українське питання з позанаціонального погляду», 1913), підтримував прагнення галичан утворити у м. Львові національний університет («Українські університети в Польській державі», 1922). Засуджував спроби польського уряду (підтримані частиною польських учених) замінити назву «Україна» на «Мала Русь» («Про національне питання», 1926). Підтримував наукові контакти з І. Франком та В. Гнатюком.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденами Святого Станіслава ІІІ і ІІ ступенів (1879), Святої Анни ІІІ і ІІ ступенів (1884), Святого Володимира IV ступеня (1903), медалями.
Лауреат Уваровської премії Імператорської Академії наук (1875).
У м. Казані на стіні Казанського федерального університету відкритий пам’ятний знак вченому (2011), на його честь названо актову залу (2018).

Додатково

Бодуен де Куртене був атеїстом, 1927 офіційно оголосив про свій вихід із римо-католицької церкви. Похований на кальвіністському (євангельсько-реформатському) цвинтарі у м. Варшаві.

Праці

Próba teorii alternacji fonetycznych. Kraków, 1894.
O «prawach głosowych» // Rocznik slawistyczny. 1910. T. 3.
Z sennych widziadeł ludzkości // Зап. НТШ. 1914. Т. 117–118.
«Українське питання» з позанаціональної точки зору. // Тимошенко П. Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Ч. 2. Київ, 1961.
Избранные труды по общему языкознанию. Т. 1 – 2. Москва : Изд-во АН СССР, 1963.
Dzieła wybrane, t. I – VI, Warszawa, 1974 – 1989.

Література

И. А. Бодуэн де Куртенэ (К 30-летию со дня смерти) / Отв. ред. С. Б. Бернштейн. Москва : Изд-во АН СССР, 1960. 119 с.
Тимошенко П. Д. Ян Бодуен де Куртене і українська мова // Українська мова в школі. 1960. № 1. С. 30–35.
Кравчук Р. В. Іван Олександрович Бодуен де Куртене // З історії слов’янського мовознавства. Київ, 1961. С. 31–37.
Лесів М. Ян Неціслав Бодуен де Куртене. // Наша культура (Варшава).1979. № 11.
Шарадзенидзе Т. С. Лингвистическая теория И. А. Бодуэна де Куртенэ и ее место в языкознании XIX–XX веков. Москва : Наука, 1980. 132 с.
Ковалик І. І. Іван Бодуен де Куртене. Казанська (Петербурзька) школа. // Ковалик І. І., Самійленко С. П. Загальне мовознавство. Київ : Вища школа, 1985. С. 188–202.
Николаев Г. А. Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ, 1845–1929. Казань : Изд-во Казанского университета, 2001. 19 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бодуен де Куртене, Ян Неціслав Іґнаци // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бодуен де Куртене, Ян Неціслав Іґнаци (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2026