Боденштейн, Макс Ернст Август

Файл:Max Bodenstein.jpg

Бо́денште́йн, Макс Ернст А́вгуст (нім. Bodenstein, Max Ernst August; 15.07.1871, м. Магдебург, тепер Німеччина — 03.09.1942, м. Берлін, тепер Німеччина) — вчений у галузі хімії фізичної, хімічної кінетики, член Геттінгенської академії наук (з 1924), Прусської академії наук (з 1925), Німецької національної академії наук Леопольдина (з 1933), Баварської академії наук (з 1942), почесний доктор наук Принстонського університету (з 1929).

Боденштейн, Макс Ернст Август (Bodenstein, Max Ernst August)
Народження	15.07.1871
Місце народження	Магдебург
Смерть	03.09.1942
Місце смерті	Берлін
Alma mater	Гайдельберзький університет
Напрями діяльності	фізична хімія

Відзнаки
Медалі	Августа Вільгельма фон Гофманна (1936)

Життєпис

Народився у сім’ї купця, власника пивоварні. Вивчав хімію в лабораторії К. Р. Фрезеніуса у м. Вісбадені. Закінчив Гайдельберзький університет, захистив дисертацію «Про розклад йодистого водню за високих температур» (1893) під науковим керівництвом В. Мейєра (1848–1897; тепер Німеччина) і здобув ступінь доктора філософії.

Відтоді вивчав хімію органічну і каталіз у проточних системах у Вищій технічній школі в Шарлоттенбурзі (тепер Берлінський технічний університет). Разом із К. Т. Ліберманном (1842–1914; тепер Німеччина) відкрив каталітичні реакції, контрольовані дифузією, та фотохімічні реакції. Згодом здобував знання з фізичної хімії в Геттінгенському університеті імені Георга Августа, був студентом В. Нернста.

Повернувся у Гайдельберзький університет (1896), де вивчав утворення та розкладання галогеноводневих кислот. Захистив докторську дисертацію «Газові реакції в хімічній кінетиці» (1899) і здобув звання доцента. Працював у Фізико-хімічному інституті (тепер Інститут фізичної та теоретичної хімії імені Вільгельма Оствальда) при Лейпцизькому університеті: лектор (1900–1904), титулярний професор (1904–1906). Згодом у Берлінському університеті (тепер Гумбольдтський університет Берліна): доцент і завідувач кафедри Фізико-хімічного інституту (з 1906); у Ганноверському університеті (тепер Ганноверський університет імені Лейбніца): ординарний професор електрохімії та директор Електрохімічного інституту при університеті (з 1908), професор фізичної хімії (з 1911). Повернувся в Берлінський університет, працював ординарним професором фізичної хімії та директором Фізико-хімічного інституту (з 1923 до виходу на пенсію 1936).

Член Німецької комісії з атомної ваги (1921–1936); співредактор «Журналу фізичної хімії» (нім. «Zeitschrift für physikalische Chemie»; 1922–1942).

Похований у Берліні на протестантському кладовищі у районі Ніколасзеє.

Наукова діяльність

Один із засновників хімічної кінетики. Першим постулював механізм реакції ланцюгової; стверджував, що вибух є розгалуженою ланцюговою реакцією. Пізніше застосував це твердження до атомної бомби.

Провів серію класичних досліджень рівноваги хімічної газових реакцій (1897), зокрема реакції водню (див. Гідроген) та йоду . Учений змішував водень (Н₂) та йод (І₂) у герметичній пробірці, яку поміщав у термостат] і підтримував при постійно високій температурі. Зрештою реакція досягала рівноваги: швидкість утворення йодистого гідрогену (HI) дорівнювала швидкості його розкладання (H₂ + I₂ = 2HI). Рівноважну суміш водню, йоду та йодистого гідрогену заморожував шляхом швидкого охолодження й завдяки цьому міг проаналізувати кількість йодистого гідрогену. Використовуючи різні кількості вихідних реагентів, учений змінював кількості, присутні в рівновазі, й у такий спосіб перевіряв закон хімічної рівноваги (див. Гульдберга і Вааге закон). Наукова праця «Газові реакції в хімічній кінетиці» (1899) була результатом одного з перших досліджень рівноваги у розширеному діапазоні температур.

Працював у галузі фотохімії; першим показав, як ланцюгова реакція може пояснити великий вихід на квант реакції водню та хлору. Детально дослідив механізм реакції між воднем і хлором, що вплинуло на розуміння світлоіндукованих хімічних ланцюгових реакцій. Використовував квазістаціонарне наближення у кінетичних дослідженнях для виведення рівняння швидкості реакції. Коли загальну реакцію поділяють на елементарні стадії, квазістаціонарне наближення Боденштейна нехтує змінами концентрацій проміжних продуктів реакції, припускаючи, що вони залишатимуться квазіпостійними. Ці реакційноздатні проміжні продукти можуть бути радикалами, йонами карбенію, молекулами у збудженому стані тощо.

Нагороди та визнання

Нагороджений пам’ятною медаллю Августа Вільгельма фон Гофманна від Німецького хімічного товариства (1936).

На честь вченого названо безрозмірне число — число Боденштейна (Bo), яке використовують для опису осьового перемішування у так званих моделях осьової дисперсії для трубчастих реакторів.

У Фізико-хімічному інституті Берлінського університету відкрито меморіальну дошку В. Нернсту і Боденштейну (13.09.1983).

Додатково

Неодноразово номінувався на Нобелівську премію з хімії, але не отримав її.

Праці

Über die Zersetzung des Jodwasserstoffgases in der Hitze // Zeitschrift für Elektrochemie und angewandte physikalische Chemie. 1894. Vol. 13. P. 56.
Reaktionsgeschwindigkeit und Katalyse im Jahre 1908 // Zeitschrift für Elektrochemie und angewandte physikalische Chemie. 1909. Vol. 15. P. 390–421.
Eine Theorie der photochemischen Reaktionsgeschwindigkeiten // Zeitschrift für Elektrochemie und angewandte physikalische Chemie. 1913. Vol. 85. P. 390–421.
Photochemische Kinetik des Chlorknallgases // Zeitschrift für Elektrochemie und angewandte physikalische Chemie. 1913. Vol. 85. P. 297–328. (у співавт.)
Photochemie // Naturwissenschaften. 1935. Vol. 23. P. 10–16.

Література

Cremer E. Walther Nernst und Max Bodenstein // Naturwissenschaftler. Berlin : Colloquium Verlag, 1987. P. 183–202.
Reschetilowski W. Max Bodensteins Weg zum akademischen Olymp // Mitteilungen der Wilhelm-Ostwald-Gesellschaft e.V. 2021. № 26 (2). P. 9–20.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Боденштейн, Макс Ернст Август // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боденштейн, Макс Ернст Август (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.02.2026