Богза, Джео

Бо́гза, Дже́о (рум. Bogza, Geo; справжнє ім’я — Георге, рум. Gheorghe; 06.02.1908, комуна Блежой, тепер у повіті Прахова, Румунія — 14.09.1993, м. Бухарест, Румунія) — письменник, публіцист, репортер, літературний критик, дійсний член Румунської академії (з 1955). Писав румунською мовою.

Богза, Джео (Bogza, Geo)
Народження	06.02.1908
Місце народження	Блежой
Смерть	14.09.1993
Місце смерті	Бухарест
Місце діяльності	Румунія
Напрями діяльності	література, публіцистика, літературознавство

Життєпис

Народився в сім’ї морського чиновника. Середню освіту здобув у м. Плоєшті (тепер Румунія).

Пройшов підготовку у Військово-морській академії в містах Галаці та Констанці (1921–1925), але не залишився в лавах ВМС. Служив матросом на торговому судні.

Творчу кар’єру розпочав 1927 як поет-модерніст, теоретик авангардизму. Займався редакторською справою: редагував журнал «Урмуз» (рум. «Urmuz», 1928), співпрацював з авангардними часописами «Уну» (рум. «Unu») та «Білете де пагаль» (рум. «Bilete de pagal»).

З молодих років поділяв ліві політичні переконання, тяжів до комунізму, що впливало на його ідеологічні й літературні позиції. Через зв’язки із забороненою Румунською комуністичною партією (рум. Partidul Comunist Român) політична поліція «Сигуранца» встановила за Богзою негласний нагляд.

У кінці 1936 як військовий кореспондент виїхав до Іспанії, підтримував республіканців під час громадянської війни в Іспанії 1936–1939. По поверненні продовжив репортерську діяльність в Румунії.

Новина про укладення пакту Молотова — Ріббентропа 1939 між СРСР і нацистською Німеччиною спричинила певну напруженість митця у ставленні до комуністів.

У роки Другої світової війни боровся проти нацистських окупантів. Після війни та приходу до влади в Румунії комуністичного уряду свідомо перейняв принципи соцреалізму.

Вів політичну діяльність: 1952–1969 — депутат Великих національних зборів Румунії (розпущені 1989). У 1950-ті подорожував Радянським Союзом, Латинською Америкою.

За правління Н. Чаушеску перейшов до поміркованої критики режиму, підтримував зв’язки з опозиційними діячами, дисидентами.

Після 1965 — член керівної ради Спілки письменників Румунії, редактор впливового літературного журналу «В’яца Ромунеску» (рум. «Viața Românească»; укр. «Румунське життя»), вів колонку у «Ромунія Літерару» (рум. «România Literară»; укр. «Літературна Румунія»).

Брав участь у протестах проти переслідування письменників (1989).

Творчість

Після публікації перших творів швидко став упізнаваним як молодий бунтівний автор, провідник авангардизму, сюрреалізму, занурений у конфлікт між старою і новою генераціями румунських письменників. Дописував до лівої й соціалістичної преси, зокрема про важке життя робітників нафтової галузі. Зажив відомості як майстер репортажу, ставши фундатором цього жанру в румунській літературі. Використовував його як майданчик для соціальної критики.

Автор різних за спрямованістю і літературними формами творів. Відверта еротична образність ранніх поезій — «Секс-щоденник» (рум. «Jurnal de sex»; 1929), «Інвективний вірш» (рум. «Poemul invectivă»; 1933) — спричинила обвинувачення у порнографії, за що двічі відбув короткочасні ув’язнення (1930, 1933).

Автор ліричної збірки «Іоана Марія: сімнадцять віршів» (рум. «Ioana Maria: șaptesprezece poeme»; 1937), репортажів «В країні каміння, вогню, землі» («Țări de piatră, de foc, de pământ»; 1939). Під час роботи військовим кореспондентом в Іспанії написав цикл нарисів «Трагедія народу басків» (рум. «Tragedia poporului basc»; 1937).

У 1940-ві написав літературний репортаж «Книга річки Олт» (рум. «Cartea Oltului»; 1944), де р. Олт постала символом і свідком найважливіших подій в історії румунського народу. Збірка нарисів «Люди й вугілля долини Жіу» (рум. «Oameni și cărbuni în Valea Jiului»; 1947) оповідає про життя в найбільшому вугільному регіоні Європи.

Богзу характеризують як одного з найвпливовіших провладних інтелектуалів і літературних діячів соціалістичної Румунії. Автор збірки «Радянські меридіани» (рум. «Meridianele sovietice»; 1956) та ін. Проте в кінці 1950-х зазнав офіційної критики за «буржуазні тенденції» і космополітизм.

У добу Н. Чаушеску пристав на позиції витонченої сатири та обережної критики режиму. Із кінця 1960-х дисидентський підтекст відчитували навіть у зовні конформних статтях і есеях письменника. Робив суперечливі політичні заяви: від критики політичної влади до схвальних оцінок. У 1970-х полемізував із націоналістичним журналом «Саптамина» (рум. «Săptămîna»; укр. «Тиждень»). Упродовж 1966–1973 співпрацював із журналом «Контемопорануль» (рум. «Contemporanul»), деякі опубліковані в ньому есеї читали на національному радіо. Вів колонку в «Літературній Румунії».

Богза та Україна

У статті «Український блокнот» і в промові на Першому з'їзді румунських письменників (усе — 1952) поцінував творчість Т. Шевченка, назвав його національною гордістю українського народу.

Нагороди і визнання

Кавалер орденів: Праці І ступеня (1954), Зірки Румунської Народної Республіки ІІ ступеня (1958), «За заслуги в галузі культури» І ступеня (1967). Здобув звання Героя Соціалістичної праці та золоту медаль «Серп і молот» (1971). Лауреат Першої премії Спілки письменників Румунії (1978).

На честь діяча названо школи в містах Бухаресті, Белані, будинок культури і вулицю в м. Кимпіні (усі — Румунія). У м. Бухаресті встановлено меморіальну дошку.

У м. Кимпіні проводять щорічний театральний фестиваль «Джео Богза».

Новела «Кінець Якова Онісії» (рум. «Sfârșitul lui Iacob Onisia») стала основою фільму «Яків» (рум. «Iacob», 1988, реж. М. С. Данелюк). Критики відзначають вплив ранньої поезії Богзи на постмодерну літературу Румунії.

Афоризми

Чому я пишу? Турбувати людей, нагадати їм, що вони люди...
Часто мистецтво — це найвище право художника висміювати будь-що.

Праці

Cântec de revoltă, de dragoste și de moarte Bucuresti: Fundatia Regele Mihai I, 1945. 38 p.
Cartea Oltului. București : Minerva, 1985. 281 p.
Țări de piatră, de foc, de pământ București : Litera, 2012. 304 p.
Ioana Maria șaptesprezece poeme. București : Editura Azi, 1937. 40 p. URL: https://poetii-nostri.ro/geo-bogza-autor-35/#google_vignette

Література

Elvin B. Geo Bogza, studiu critic. București : Editura de Stat pentru Literatura si Arta, 1955. 182 p.
Eu sunt ținta. Geo Bogza în dialog cu Diana Turconi / I am the Target. Geo Bogza in Dialogue with Diana Turconi. București : DU Style, 1996. 382 р.
Vlăduţ D. Reportajul basarabean al lui Geo Bogza: elemente de retorică şi estetică a genului, univers şi tehnici specific // Transilvania. 2009. Vol. 11. P. 64–71.
Steinhardt N. Geo Bogza. Un poet al Efectelor, Exaltarii, Grandiosului, Solemnitatii, Exuberantei si Patetismului. Iași : Polirom, 2011. 240 p.
Modoc E. Receptarea poeziei de avangardă a lui Geo Bogza. De la scandalul pornografic la impermeabilitatea criticii față de fenomenul avangardist // Transilvania. 2016. Vol. 12. P. 25–33. URL: https://revistatransilvania.ro/wp-content/uploads/2017/04/06_Emanuel_Modoc.pdf
Modoc E. Geo Bogza și suprarealismul etnografic // Caietele avangardei. 2019. № 14. Р. 84–89.
Tudurachi L. Images en réponse à une souffrance. Les collectifs travailleurs dans les reportages de Geo Bogza // Sous les yeux du spectateur et du voyeurs / K. Czerska, A. Kocik, I. Piechnik (dir.). Cracovia : Uniwersytet Jagiellonski, 2022. Р. 355–374.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Богза, Джео // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богза, Джео (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2026