Бляшке, Вільгельм Йоганн Ойген

Бля́шке, Ві́льгельм Йога́нн Ойге́н (нім. Blaschke, Wilhelm Johann Eugen; 13.09.1885, м. Грац, тепер земля Штирія, Австрія — 17.03.1962, м. Гамбург, тепер Німеччина) — математик, засновник і керівник Гамбурзької геометричної школи, творець інтегральної геометрії, член Німецької академії наук Леопольдина (з 1943), Іспанської королівської академії точних, фізичних і природничих наук (з 1950), Австрійської АН (з 1951), Національної академії деї Лінчеї (з 1958) та інших, почесний член низки академій.

Бляшке, Вільгельм Йоганн Ойген (Blaschke Wilhelm Johann Eugen)
Народження	13.09.1885
Місце народження	Грац
Смерть	17.03.1962
Місце смерті	Гамбург
Alma mater	Віденський університет
Напрями діяльності	диференціальна геометрія, творець інтегральної геометрії

Життєпис

Народився у сім’ї математика, викладача нарисної геометрії. Після закінчення гімназії (1903) вивчав архітектурну інженерію в Грацькому технічному університеті, де зацікавився математикою. Згодом вивчав математику у Віденському університеті (1905–1908) під керівництвом геометра В. Віртінгера (1865–1945; Австрія), водночас відвідував лекції у Віденському технічному університеті. Захистив дисертацію на тему «Про особливий різновид кривих четвертого класу» (1908) та здобув ступінь доктора філософії.

Узяв участь у Міжнародному конгресі математиків у м. Римі у квітні 1908.

Навчався у Вищій нормальній школі у м. Пізі (Італія) під керівництвом Л. Б’янкі (зимовий семестр 1908–1909), у Геттінгенському університеті імені Георга Августа у Д. Гільберта та К. Ф. Клейна (1909). Отримав кваліфікацію викладача математики у Боннському університеті, захистивши дисертацію стосовно орієнтованих прямих (1910) під керівництвом Е. Штуді (1862–1930; Німеччина), та обійняв у цьому закладі посаду приват-доцента. Згодом працював лектором в Університеті Грайфсвальда (1911–1913), опублікував там працю «Евклідова кінематика та неевклідова геометрія» (1911). Обіймав посади у різних університетах: доцент математики в Німецькому технічному університеті в м. Празі (1913–1915), згодом у Лейпцизькому університеті (1915–1917), професор математики в Кенігсберзькому університеті (1917–1919; тепер м. Калінінград, РФ), Тюбінгенському університеті Ебергарда Карла (літній семестр 1919). Того ж року (1919) отримав посаду професора математики в новозаснованому Гамбурзькому університеті та працював у ньому до кінця життя, 1926–1927 і 1941–1943 був деканом математико-природничого факультету, 1927–1928 — ректором. Під його керівництвом Гамбурзький семінар з математики став провідним не лише в Німеччині, а й на міжнародному рівні. Відіграв ключову роль у заснуванні журналу «Праці математичного семінару Гамбурзького університету» («Abhandlungen aus dem mathematischen Seminar der Hamburger Universität»; 1922).

Читав лекції за кордоном (багато з них були опубліковані), був запрошеним професором, зокрема в Університеті Балтимора (1931; Меріленд, США), Чиказькому університеті (1932; штат Іллінойс, США) та, після виходу на пенсію в 1953, у Стамбульському університеті.

1932 здійснив світову подорож, під час якої відвідав, зокрема, Індію, Китай, Японію та США. Виступив у Гамбурзькому університеті 18.01.1933 з лекцією «Сприяння розвитку наукових досліджень за кордоном», в якій підбив підсумки цієї подорожі.

Бував також у СРСР/ Брав участь у Першому Всесоюзному математичному конгресі в м. Харкові (1930), Першій міжнародній конференції з тензорної диференціальної геометрії в м. Москві (1934) і Третьому Всесоюзному математичному конгресі в м. Москві (1956).

Був членом низки німецьких і зарубіжних наукових товариств.

У листопаді 1933 підписав «Заяву професорів німецьких університетів і вищих закладів освіти на підтримку А. Гітлера та націонал-соціалістської держави». Був членом Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (з 1937), вітав анексію Австрії, завдяки якій став громадянином Німеччини (1938). Німецьке громадянство зберіг і після 1945. Був звільнений з посади 31.08.1945 за наказом британської військової адміністрації, але 23.10.1946 після денацифікації поновлений на колишній посаді.

Наукова діяльність

Працював у різних галузях геометрії. Відкрив кінематичне відображення (згодом стало важливим для аксіоматичних основ різних геометрій) і закріпив його як фундаментальний метод у кінематиці.

Опублікував метод доказу теорем про опуклі тіла – теорему вибору Бляшке.

Започаткував топологічну диференціальну геометрію, науку про інваріантні диференціальні відображення — дослідження локальних диференціально-геометричних властивостей геометричних об’єктів, які зберігаються під час топологічних перетворень.

У середині 1930-х разом з учнями створив інтегральну геометрію.

Автор 248 наукових публікацій переважно з геометрії. Його праці значно вплинули, зокрема, на розвиток диференціальної геометрії. Серед найважливіших праць: «Коло і сфера» (1916), «Основи теорії відносності Айнштайна» (1923), «Лекції з диференціальної геометрії» (т. 1–3; 1921–1929), «Лекції з інтегральної геометрії» (т. 1–2; 1935–1937). У повоєнний період здебільшого писав підручники, з-поміж яких: «Проєктивна геометрія» (1947), «Аналітична геометрія» (1948), «Вступ до диференціальної геометрії» (1950), «Геометрія стільників» (1955) та «Кінематика та кватерніони» (1960).

Праці вченого були перекладені та опубліковані багатьма мовами, зокрема англійською, французькою, італійською, іспанською, російською, болгарською, турецькою та грецькою.

1920–1953 був науковим керівником у 32 докторантів. Серед його учнів — математики Б. Петканчин (1907–1987; Болгарія), Ш.-Ш. Черн (1911–2004; Китай), Е. Шпернер (1905–1980; Німеччина).

Нагороди та визнання

Лауреат меморіальних премій імені А. Акерманна-Тойбнера Лейпцизького університету (1926) та імені Е. Аббе (1936), Національної премії Німецької Демократичної Республіки (1954).

Нагороджений командорським хрестом ордена «Святий Олександр» (Болгарія; 1939), медаллю Юнга Товариства Й. Юнга (1961).

На честь Бляшке названо кілька теорем і математичних концепцій: теорема Бляшке — Лебега, добуток Бляшке, сума Бляшке, нерівність Бляшке — Сантало, гіпотеза Бляшке, поверхня Бляшке.

Меморіальний фонд Бляшке в м. Гамбурзі (заснований Е. Шпернером) вручає медаль Бляшке за видатні досягнення в геометрії.

Праці

Vorlesungen über Differential geometrie : 3 Bd. Berlin : Springer, 1921–1929. Bd. 1 : Elementare Differential geometrie. 1921. 230 s.; Bd. 2 : Affine Differential geometrie. 1923. 268 s.; Bd. 3 : Differential geometrie der Kreise und Kugeln. 1929. 474 s.
Geometrie der Gewebe. Topologische Fragen der Differential geometrie, Grundlehren der mathematischen Wissenschaften. Berlin : Verlag von Julius Springer, 1938. 339 s. (у співавт.).
Nicht-Euklidische Geometrie und Mechanik I, II, III. Leipzig : B. G. Teubner, 1942. 82 s.
Zur Bewegungsgeometrie auf der Kugel // Sitzungsberichte der Heidelberger Akademie der Wissenschaften. Berlin ; Heidelberg : Springer-Verlag, 1948. Bd. 2. S. 3–9.
Mathematik und Leben. Wiesbaden : Franz Steiner Verlag, 1951. 70 s.
Griechische und anschauliche Geometrie. München : Verlag R. Oldenbourg, 1953. 60 s.
Projektive Geometrie. 3. Auflage. Basel ; Stuttgart : Birkhäuser, 1954. 197 s.
Analytische Geometrie. 2. Auflage. Basel : Birkhäuser, 1954. 190 s.
Vorlesungen über Integral geometrie. Berlin : VEB Deutscher Verlag der Wissenschaften, 1955. 130 s.
Ebene Kinematik, Oldenbourg. München : Verlag R. Oldenbourg, 1956. 269 s.
Kinematik und Quaternionen. Berlin : VEB Deutscher Verlag der Wissenschaften, 1960. 84 s.
Elementare Differential geometrie. 5. Auflage. Berlin : Springer, 1973. 372 s. (у співавт.).
Gesammelte Werke. 6 Bde. Essen : Thales-Verlag, 1982–1986. Bd. 1 : Konvexgeometrie. 1982. 365 s.; Bd. 2 : Ebenen- und Raumgeometrie. 1983. 378 s.; Bd. 3 : Differentialgeometrie. 1985. 368 s.; Bd. 4 : Integralgeometrie und Kinematik. 1985. 400 s.; Bd. 5 : Geometrie der Gewebe. 1985. 351 s.; Bd. 6 : Kinematik und Grundlagen der Geometrie. 1986. 376 s.
Einführung in die Differential geometrie. Berlin ; Heidelberg : Springer-Verlag, 2013. 182 s.
Kreis und Kugel. Berlin ; Boston : De Gruyter, 2021. 179 s.; Kearns : Legare Street Press, 2022. 186 s.

Література

Yaglom I. M. Wilhelm Blaschke (obituary) // Russian Mathematical Surveys. 1963. Vol. 18. Issue 1. P. 135–143.
Chern S. S. The mathematical works of Wilhelm Blaschke // Abhandlungen aus dem Mathematischen Seminar der Universität Hamburg. 1973. Vol. 39. P. 1–9.
Girnyk M. O., Kondratyuk A. A. Blaschke products of given quantity index // Matematychni Studii. 2001. Vol. 16 (2). P. 147–152.
Löw B., Sarikaya D. Die ersten hundert Jahre Mathematik an der Hamburger Universität // 100 Jahre Universität Hamburg / Herausgeber R. Nicolaysen, E. Krause, G. B. Zimmermann. 2004. Bd. 4 : Mathematik, Informatik, Naturwissenschaften und Medizin. S. 29–58.
O’Connor J. J., Robertson E. F. Wilhelm Johann Eugen Blaschke. 2004. URL : https://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Blaschke/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бляшке, Вільгельм Йоганн Ойген // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бляшке, Вільгельм Йоганн Ойген (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.01.2026