Блокада

Блока́да (нім. Blockade, англ. blokade, від давньофр. bloquer — блокувати, облягати, з середньонідерланд. blochuis — будинок із колод) — багатозначний термін.

1) У міжнародному праві — повне або часткове припинення економічних відносин, транспортних (залізничних, морських, повітряних) комунікацій, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин з окремою державою (групою держав) з метою примусу до виконання певних вимог. Див. Блокада (право).

2) У військовій справі — особлива форма (спосіб) ведення воєнних дій, що полягає в ізоляції (порушенні зовнішніх комунікацій) держави, міста, порту, острова, великого угруповання військ, важливого оперативного чи тактичного району (об’єкта) для підриву воєнно-економічної могутності ворожої держави або виснаження військ противника, подальшого їх розгрому або примусу до капітуляції. Див. Блокада воєнна.

3) У валютно-фінансовій сфері — сукупність примусових заходів із припинення або обмеження валютно-фінансових відносин з окремою країною з метою спонукання її виконати ті чи ті вимоги. Див. Блокада валютна.

4) У медицині:

• метод неспецифічної терапії, див. Блокада новокаїнова;
• розлад провідності електричних імпульсів між передсердями і шлуночками серця, див. Блокада серця.