Блобель, Гюнтер

Бло́бель, Гю́нтер Кла́ус-Йоахі́м (нім. Blobel, Günter Klaus-Joachim; 21.05.1936, с. Вальтерсдорф, тепер гміна Негославіце Жаганського повіту Любуського воєводства, Польща — 18.02.2018, м. Нью-Йорк, США) — біолог, біохімік, доктор філософії (з 1967), лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (1999), член Німецької національної академії наук (з 1983), Національної академії наук США (з 1983), Американської академії мистецтв і наук (з 1984), Папської академії наук (з 2001), іноземний член Російської академії наук (з 2008).

Блобель, Гюнтер (Blobel, Günter Klaus-Joachim)
Народження	21.05.1936
Місце народження	Вальтерсдорф
Смерть	18.02.2018
Місце смерті	Нью-Йорк
Alma mater	Тюбінгенський університет Ебергарда Карла
Місце діяльності	США
Напрями діяльності	клітинна біологія, молекулярна біологія
Відзнака	Нобелівська премія

Зміст

1 Життєпис
2 Наукова діяльність
3 Філантропічна та пам’яткоохоронна діяльність
4 Нагороди і визнання
5 Додатково
6 Праці
7 Література
8 Автор ВУЕ

Життєпис

Народився у багатодітній сім’ї ветеринара (мав сім братів і сетер). Родина емігрувала з Сілезії наприкінці січня 1945 під час наступу Червоної армії; після закінчення Другої світової війни осіла у м. Фрайберзі (тепер земля Саксонія, Німеччина). Тут здобув середню освіту (1954).

1960 закінчив (із професійним ступенем доктора медицини) Тюбінгенський університет Ебергарда Карла. Вибрав царину теоретичної науки, а не медичної практики.

Переїхав до США. Здобув ступінь доктора філософії з онкології (1967) у Вісконсинському університеті у Медісоні. Відтоді працював у Рокфеллерівському університеті в Нью-Йорку: в лабораторії Дж. Е. Паладе (з 1967), асистент професора (1969–1973), ад’юнкт-професор (1973–1976), професор (1976–1986).

Від 1986 — науковий співробітник у Медичному інституті Говарда Г’юза (м. Чеві-Чейз, штат Меріленд) — найбільшій приватній біомедичній дослідницькій установі в США.

1987 отримав громадянство США. Із 1992 до кінця життя — професор Рокфеллерівського університету.

Наукова діяльність

Проводив дослідження у галузі клітинної біології та молекулярної біології.

Вивчав проникнення білкових молекул через мембрани клітин і органел та адресне транспортування білків у відповідні сегменти клітини. Експериментально довів, що молекули білків мають особливі вбудовані «адресні мітки» (у літературі метафорично схарактеризовані як свого роду «поштові індекси», «етикетки», «штрих-коди» тощо) — сигнальну послідовність амінокислот (сигнальний пептид) на кінці або посередині білкової молекули, яка керує трафіком білків, слугує «пропуском» через мембрану, відповідає за внутрішньоклітинне сортування та локалізацію білків. Окремі мітки уможливлюють транспортування білка в ядро клітинне, інші — у мітохондрію та ін. органели, треті — дозволяють виведення білкових молекул із клітини назовні. Основні ідеї т. з. сигнальної гіпотези сформулював ще на початку 1970-х; результати її експериментальних підтверджень виклав 1975 у циклі статей у «Журналі клітинної біології» (англ. «Journal of Cell Biology»). До 1980 встановив загальні принципи, які керують механізмом проходження білкових молекул через клітинні мембрани та адресною локалізацією білків. Дійшов висновку, що білки потрапляють в органели через проникний канал, який відкривається у зовнішній мембрані ядра або органели. Пізніші дослідження Блобеля були зосереджені саме на функціонуванні та структурі ядерних пор (нуклеопор). Дослідницька група під керівництвом Блобеля стала лідером у вивченні механізму та елементів ядерно-цитоплазматичного транспорту білків, значно просунувши цю галузь упродовж 1990-х.

Відкриття Блобеля істотно вплинуло на розвиток сучасної клітинної біології, фізіології та патології людини, медицини (зокрема вивчення спадкових захворювань, механізм яких базований на порушенні транспорту білка, як-от муковісцидоз).

Був президентом Американського товариства клітинної біології (1990). Член-засновник фонду Вайлі (англ. Wiley Foundation), який присуджує гранти науковцям зі ступенями доктора філософії та доктора медичних наук; голова журі й засновник щорічної премії Вайлі (у галузі біомедичних наук, з 2002).

Філантропічна та пам’яткоохоронна діяльність

Засновник благодійного фонду «Друзі Дрездена» (1995), створеного з метою реконструкції історичних пам’яток і важливих культурних об’єктів у місті. Основну суму преміальних коштів (820 тис. євро) пожертвував на реконструкцію барокової лютеранської церкви Фрауенкірхе (зведена у 1-шій пол. 18 ст., зруйнована внаслідок бомбардувань м. Дрездена союзними військами), площі Ноймаркт, будівництво Дрезденської синагоги та ін. споруд. Обраний почесним членом Ради опікунів Фрауенкірхе, Дрезденського товариства історичного центру Ноймаркт (нім. Gesellschaft Historischer Neumarkt Dresden, з 2010) та членом правління Культурного фонду історичних міських будинків Дрездена.

Після об’єднання Німеччини підтримував ініціативу реконструкції Паулінеркірхе (церква Лейпцизького університету, знесена владою 1968). За ініціативою Блобеля ЮНЕСКО доручила провести розслідування щодо потенційних загроз для об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Дрезденської долини р. Ельби внаслідок планів будівництва Вальдшльосхенського мосту. Після експертного висновку пам’ятку віднесено до категорії загрожених (2006; 2009 виключено зі списку).

Нагороди і визнання

Нобелівську премію з фізіології або медицини здобув «за відкриття сигнальної послідовності, яка керує трафіком та локалізацією білків у клітині».

Лауреат премій: Національної академії наук з молекулярної біології (від фонду «Юнайтед Стейтс стіл корпорейшн», 1978), Міжнародної премії Гайрднера (1982), Річарда Лаунсбері (1983), Луїзи Гросс Горовіц (1987, від Колумбійського університету), Макса Планка (спільно з Вільгельмом Штоффелем, 1992), Альберта Ласкера (1993), Міжнародна премія короля Фейсала (1996) та ін.

Нагороджений медалями Отто Варбурга (1983), Е. Б. Вільсона (1986, вища нагорода Американського товариства клітинної біології), Макса Дельбрюка (1992).

Член Американського філософського товариства (з 1989), іноземний член Європейської академії (з 1992).

Додатково

Під час втечі від наступу радянських військ (1945) був вражений красою м. Дрездена. За кілька днів (13–15 лютого) став свідком бомбардування міста під час авіанальотів союзників та грандіозної пожежі. Ці події справили незабутнє враження на хлопчика, що й зумовило згодом діяльну участь у відбудові дрезденських пам’яток. Старша сестра Рут загинула 19.04.1945 під час бомбардування потяга з біженцями поблизу м. Швандорфа та була похована там у братській могилі. За спогадами учнів, Г. Блобель «черпав велику радість з розгадування молекулярних структур, убачав у них елегантність, подібну до тієї, що трапляється у великих архітектурних шедеврах».

Праці

Transfer of Proteins Across Membranes. I. Presence of Proteolytically Processed and Unprocessed Nascent Immunoglobulin Light Chains on Membrane-Bound Ribosomes of Murine Myeloma // Journal of Cell Biology. 1975. Vol. 67 (3). P. 835–851. (у співавт.).
Transfer of Proteins Across Membranes. II. Reconstitution of Functional Rough Microsomes from Heterologous Components // Journal of Cell Biology. 1975. Vol. 67 (3). P. 852–862. (у співавт.).
Intracellular Protein Topogenesis // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 1980. Vol. 77. Р. 1496–1500.
Protein Targeting (Nobel Lecture) // ChemBioChem. 2000. Vol. 1 (2). Р. 86–102.

Література

Фатула М. І., Фатула Ю. М. Нобелівська премія в галузі фізіології та медицини // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Медицина. 2008. Вип. 34. С. 201–211.
Günter Blobel: Pioneer of Molecular Cell Biology (1936–2018) // Journal of Cell Biology. 2018. Vol. 217. Is. 4. P. 1163–1167. URL: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC5881517/
Sanford S. Günter Blobel (1936–2018). Biologist Who Decoded How Proteins аre Sorted іn Cells // Nature. 2018. Vol. 556. Р. 32.
Sanford S. Günter Blobel (1936–2018) // Cell. 2018. Vol. 173. Is. 2. Р. 278–280.
Walter Р., Anderson D. Günter Blobel (1936–2018) // Science. 2018. Vol. 360. Is. 6387. Р. 383.
Matlin K. S. Crossing the Boundaries of Life: Günter Blobel and the Origins of Molecular Cell Biology. Chicago : University of Chicago Press, 2022. 368 р.