Блефарит

Блефарит.

Блефари́т (лат. лат. blepharitis від давньогрец. βλέφαρον — повіка) — запалення краю повік.

Зміст

1 Характеристика
2 Симптоми та діагностика
3 Лікування
4 Література
5 Автор ВУЕ

Характеристика

За етіологією виділяють інфекційні, запальні та незапальні блефарити. Інфекційні бувають бактеріальними, спричинені стафілококом золотистим (Staphilococus aureus), стафілококом епідермальним (S. epidermitis), пневмококом (Streptococus pneumonie), гемофільною паличкою (Hemoliticus inphluence). Збудниками інфекційних блефаритів є також віруси, гриби, кліщі [наприклад, залозник (Demodеx)], або воші. За формою розрізняють простий, лусочкоподібний, виразковий та мейбомієвий блефарити.

Простий блефарит (лат. blepharitis simplex) характеризується почервонінням, потовщенням краю повік, свербежем, подразненням очей, випадінням вій.

Лусочкоподібний блефарит (лат. blepharitis seboris) вирізняють за появою лусочок на шкірі поблизу повік та вій. Виразковий блефарит найчастіше викликає стафілококова інфекція, яка вражає волосяні фолікули.

Мейбомієвий блефарит (лат. blepharitis meibomiana) характеризується приєднанням до запального процесу мейбомієвих залоз, в яких накопичується велика кількість густого жовтого секрету, який виділяється назовні під час натискання на хрящ повік.

За хронічного перебігу з’являються ячмені, халязіони (хронічні запалення мейбомієвої залози повіки, що виникає внаслідок її закупорювання), деформація краю повік (заворіт; виворіт; трихіаз — захворювання, за якого вії ростуть всередину ока), розвивається хронічний кон’юнктивіт та кератит (запалення рогівки ока).

Симптоми та діагностика

Характерними симптомами є набряк, почервоніння краю повік, наявність жовтуватих кірочок, під якими накопичується гній, утворення виразки. Іноді в деяких місцях вії повністю відсутні. Демодекозний блефарит (збудниками є види кліщів роду залозник) — запальний процес повік з порушенням функції шкіри та залоз повік. Характеризується появою лусочок та кірочок сірого кольору між віями, почервонінням краю повік, розширенням гирла залоз, за натискання на них з’являються густі виділення. Здебільшого супроводжується синдромом сухого ока.

Діагностика спрямована на виявлення збудників, зокрема кліщів, на видалених віях.

Лікування

Лікування блефаритів починається з усунення головної причини захворювання. Місцево застосовують лікарські засоби (антисептичні засоби, антибактеріальні засоби у вигляді крапель та мазей), обробляють краї повік спиртовою настоянкою календули та спиртовим розчином діамантового зеленого. За демодекозного (див. Демодекоз) блефариту застосовують також масаж мейбомієвих залоз, фізіотерапевтичні методи (дарсонвалізацію, магнітотерапію, електрофорез). Лікування здійснюють терапевт і дерматолог одночасно. За наявності синдрому сухого ока призначають також краплі штучної сльози.

Література

Jackson W. B. Blepharitis: Current Strategies for Diagnosis and Management // Canadian journal of ophthalmology. 2008. Vol. 43. Is. 2. P. 170–179.
Абашина Н. М., Гаєвська В. Ю., Демид Л. М. Сучасні аспекти синдрому сухого ока при системних захворюваннях в практиці сімейного лікаря // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2016. № 2. С. 20–23.
Артьомов О. В., Бурячківський Е. С., Мурзiн В. М. Гістоморфологічні особливості демодекозу повiк // Український журнал медицини, біології та спорту. 2022. Т. 7. № 5. С. 69–73.
Alster Y., Rafaeli O., Bosworth C. Demodex Blepharitis Treatment with a Selenium Sulfide-Containing Ointment: a Case Report // Therapeutic Advances in Ophthalmology. 2026. Vol. 18. 25158414251405397.