Блекберн, Елізабет Елен

Бле́кберн, Елізабе́т Еле́н (англ. Blackburn, Elizabeth Helen; 26.11.1948, м. Гобарт, штат Тасманія, Австралія) — цитогенетик, молекулярний біолог, біохімік, лауреатка Нобелівської премії з фізіології або медицини (2009; спільно з К. Грейдер і Дж. В. Шостаком).

Блекберн, Елізабет Елен (Blackburn, Elizabeth Helen)
Народження	26.11.1948
Місце народження	Гобарт
Alma mater	Університет Мельбурна
Місце діяльності	США
Напрями діяльності	цитогенетика, молекулярна біологія
Відзнака	Нобелівська премія

Життєпис

Народилася у сім’ї лікарів (друга з семи дітей). Із дитинства була допитливою, захоплювалася тваринами. Її надихали наукові пошуки та історія життя М. Склодовської-Кюрі.

Освіту здобула в Університеті Мельбурна (Австралія): бакалаврат (1970) і магістратура (1972) з біохімії, а також у Дарвінівському коледжі у м. Кембриджі (Велика Британія).

Докторський ступінь з медицини отримала 1975 у Кембриджському університеті (Велика Британія), де також працювала науковим співробітником (1971–1974).

1975–1977 — постдокторант з молекулярної біології та клітинної біології в Єльському університеті (штат Коннектикут, США). 1977–1978 — помічник біохіміка, 1993–1999 — завідувач кафедри мікробіології та імунології в Каліфорнійському університеті у Сан-Франциско. 1978–1990 — на різних посадах у Каліфорнійському університеті у Берклі. 1990–2015 — професор, спільне призначення на кафедрах біохімії та біофізики і мікробіології та імунології (завідувач у період 1993–1999) в Каліфорнійському університеті у Сан-Франциско. Президент Американського товариства клітинної біології (з 1998). 2016–2018 — президент Інституту біологічних досліджень Солка (Ла-Хойя, м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія).

Наукова діяльність

Наукові дослідження присвятила поясненню функції теломер — коротких ділянок дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) на кінцях хромосом у ядрах клітин, які допомагають підтримувати цілісність генетичної інформації під час мітозу. Разом із К. Грейдер 1985 відкрила фермент теломеразу (продовжує кожен ланцюг ДНК перед її копіюванням та відновлює частини теломер, що обрізаються під час мітозу). Це відкриття стимулювало вивчення природи клітинного старіння (пов’язане з недостатньою кількістю теломерази, яке спричинює відмирання клітин без їх заміни) та розвитку ракових клітин (надмірна кількість теломерази викликає неконтрольований поділ клітин). Блекберн показала, що теломери та теломераза мають вирішальне значення для запобігання деградації хромосом і старіння. Можливість маніпулювати теломеразою дає змогу тканинам оновлюватися та боротися з раком.

Нагороди та звання

Член Американської академії мистецтв і наук (1991), Лондонського королівського товариства (1992), Американської академії мікробіології (1993), Академії наук Австралії, Європейської організації молекулярної біології. Премія з молекулярної біології Національної академії наук США (1990). Почесний доктор Єльського (1991) та Гарвардського (2006) університетів. Іноземний член Національної АН США (1993). Австралійська премія (1998). Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1998). Премія Гарві (1999). Почесна медаль Американського онкологічного товариства (2000). Премія А. Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (2006; спільно з К. Грейдер та Дж. В. Шостаком). Премія Грубера у галузі генетики (2006). Премія Лореаль — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» (2008). Нобелівська премія з фізіології або медицини (2009; у співавторстві) за відкриття механізмів захисту хромосом теломерами та ферменту теломерази. Королівська медаль (Велика Британія, 2015).

Додатково

Блекберн була рішучою прихильницею прав жінок у науці, а також етичного, науково обґрунтованого застосування наукових досліджень.

2007 журнал «Time» назвав Блекберн серед 100 найвпливовіших людей світу.

Праці

У с п і в а в т. — In vivo alteration of telomere sequences and senescence caused by mutated Tetrahymena telomerase RNAs // Nature. 1990. № 344. P. 126–132.
Runaway Telomere Elongation Cause by Telomerase RNA Mutations // Nature. 1995. № 376. P. 403–409.
A New Reality: Human Evolution for a Sustainable Future. Stratford : City Point Press, 2018. 252 p.
The Telomere Effect: A Revolutionary Approach to Living Younger, Healthier, Longer. London : Orion Spring, 2018. 398 p.

Література

Brady C. Elizabeth Blackburn and the Story of Telomeres. Cambridge : MiT Press, 2009. 392 p.
Hargittai M. Meeting the Challenge: Top Women in Science. New York : Oxford University Press, 2023. 278 p.
Комісаренко С. В., Данилова В. М., Виноградова Р. П. та ін. Лідери наукового прогресу: під знаком Нобеля / За ред. С. В. Комісаренка. Вид. 2-е, доповн. Київ : Наукова думка, 2023. 678 c.
Elizabeth H. Blackburn. Facts // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/2009/blackburn/facts/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Блекберн, Елізабет Елен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блекберн, Елізабет Елен (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2026