Блаховський, Стефан
Блахо́вський, Сте́фан (пол. Błachowski, Stefan; 19.05.1889, с. Опава, тепер Нижньосілезького воєводства, Польща — 31.01.1962, м. Варшава, Польща) — педагог, психолог, громадський діяч, професор (з 1921), організатор науки, дійсний член Польської академії мистецтв і наук (з 1948). Представник Львівсько-Варшавської психологічної школи.
|
Блаховський, Стефан (Błachowski, Stefan) | |
|---|---|
| Народження | 19.05.1889 |
| Місце народження | Опава |
| Смерть | 31.01.1962 |
| Місце смерті | Варшава |
| Місце поховання | Повонзківське кладовище |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка, Геттінгенський університет імені Георга Августа |
| Місце діяльності | Україна, Польща |
| Напрями діяльності | психологія, педагогіка, організація науки |
| Традиція/школа | Львівсько-Варшавська школа |
Життєпис
Народився в сім’ї військового лікаря.
Закінчив львівську гімназію (1907), того ж року розпочав навчання з філософії та психології на філософському факультеті Університету Франца І (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). Учень К. Твардовського, засновника Львівсько-Варшавської філософської школи. Близько пів року (1909) студіював у Віденському університеті. Продовжив навчання (1909‒1913) у Геттінгенському університеті імені Георга-Августа, де вивчав психологію під керівництвом одного з фундаторів експериментальної психології
Г. Е. Мюллера (нім. Georg Elias Müller; 1850‒1934, тепер Німеччина), а також біологію та фізику. 29.04.1913 здобув у Геттінгені ступінь доктора філософії за дисертаційну працю «Дослідження внутрішнього контрасту» (науковий керівник — Г. Е. Мюллер).
Повернувся до м. Львова, працював у Львівському університеті: волонтером (з жовтня 1913), старшим асистентом психологічної лабораторії Інституту психології та філософської семінарії (з 1914).
Після початку Першої світової війни призваний до лав австрійської армії, звільнений з армії у січні 1916 після втручання університетської адміністрації. Повернувся до наукової роботи; у грудні 1917 здобув ступінь доктора психології (дисертація «Про враження від положення та руху»). У лютому 1918 — липні 1919 працював асистентом в університетській бібліотеці. Попри зайнятість в університеті, брав участь в обороні м. Львова як волонтер.
Від середини квітня 1919 перевівся до Познанського університету (з 1955 — ім. Адама Міцкевича); 08.07.1919 С. Блаховського призначено на посаду доцента психології та експериментальної педагогіки та доручено керівництво кафедрою (керував упродовж 1919‒1960, з перервами).
Кількаразово обіймав посаду декана гуманітарного факультету (1934–1935, 1935–1936 та 1936–1937), а також віцедекана (1937–1938), віцеректора (1938–1939 і 1945–1946), ректора (1946–1948). Був провідним лектором з курсів експериментальної психології та історії психології. Тривалий час співпрацював із Центральною військовою школою гімнастики та спорту, де викладав загальну і спортивну психологію (1920–1939, 1950–1962).
Із початком Другої світової війни, у жовтні 1939, був ув’язнений німцями у місцевій ратуші, на початку листопада — перебував разом із родиною в пересильному таборі, звідти депортований до Генеральної губернії. Війну провів у м. Островці-Свєнтокшиському (тепер Свєнтокшиського воєводства, Польща). Брав участь у діяльності таємної учительської школи (1940‒1942), Університету Західних земель (1942‒1944). Працював у травні 1943 — лютому 1944 під зміненим іменем у Західному офісі Урядової делегації у справах Польщі, де відповідав за організацію адміністрації, освіти, промисловості, торгівлі та охорони здоров’я.
У березні 1945 повернувся до м. Познані. Керував (на посаді ректора) відновленням поруйнованих університетських будівель, бібліотеки та житлових будинків для професорів, відновив роботу Інституту психології. 1948 передав ректорські повноваження К. Айдукевичу.
Заснував (1929) та обіймав посади редактора, головного редактора (1948–1951) журналу «Щоквартальник психологічний» (польськ. «Kwartalnik Psychologiczny»). Засновник і редактор (1952‒1962) журналу «Огляд психологічний» (польськ. «Przegląd Psychologiczny»). Був співредактором «Психологічного реєстру» (англ. «The Psychological Register», США) Американської психологічної асоціації.
Від 1955 співпрацював у Вищій школі фізичного виховання в Познані на кафедрах теорії та методології фізичного виховання; психології. 30.09.1960 разом із ще 22 представниками так званої довоєнної професури вийшов на пенсію. За наполяганням доньки через погіршення стану здоров’я переїхав 1961 до м. Варшави.
Похований на Повонзківському кладовищі.
Науковий доробок
Цікавився широким колом проблем у галузях психології спорту, психології релігії, психофізіології, педагогічної психології, психології військової тощо. Досліджував феномен сугестії, психічні функції пам’яті, ерудиції, уяви, сприйняття тощо, їхню роль у науковій творчості.
Першим серед дослідників на західних теренах України та у Польщі експериментально досліджував релігійні психози, екстаз релігійний, галюцинації; психологічні й психопатологічні аспекти навіювання; математичні здібності. Ініціював дослідження в галузі спортивної психології.
Брав участь у І Міжнародному конгресі прикладної психології в Парижі (1929), Міжнародному конгресі в США (1929), Психотехнічному конгресі в Барселоні (1930).
Вів науково-організаційну та громадську діяльність: член Міжнародної психологічної асоціації (з 1922), Міжнародного товариства прикладної психології, Міжнародного комітету психологічних конгресів; співзасновник Польського антропологічного товариства (1925) та Психологічної асоціації Познані (1930); обіймав посаду керівника Польської психологічної асоціації (від 1948 до кінця життя); був віцепрезидентом Польського товариства психогігієни (1959–1961). У 1945‒1947 — член Національної ради (Rada Narodowa) при Міністерстві освіти Польщі.
Опублікував понад 100 праць. Серед них: «Проблема мислення без слів» («Problem myślenia bez słów; 1918), «Про школу для обдарованих дітей» (« O szkole dla uzdolnionych»; 1924), «Про ейдетичну уяву» («O wyobrażeniach ejdetycznych»; 1924), «Психологія професійного вибору» («Psychologja a wybór zawodu»; 1925), «Про психологію та психопатологію сугестії» («Sur la psychologie et psychopathologie de la suggestion»; 1928, у співавт.), «Нариси із педагогічної психології в армії» («Szkice z psychologii wychowawczej w wojsku»; 1938), «Про штучні екстази та видіння» («O sztucznych ekstazach i widzeniach»; 1938) та ін.
Визнання
Нагороджений Офіцерським хрестом і Командорським хрестом Ордена Відродження Польщі, медаллю 10-річчя ПНР.
Почесний член Польської асоціації психіатрів, Чеського психотехнічного товариства.
Додатково
- За майже 40-літню працю С. Блаховського у Познанському університеті внаслідок реорганізацій керована ним кафедра неодноразово змінювала назву, місце в структурі закладу: так, на початку завідував кафедрою психології та експериментальної педагогіки, а від 1952 — педагогічної психології та педагогіки, з 1953 — психології. Звідси різночитання в джерелах.
- На початку 20 ст. на територіях Західної України та Польщі, що входили до складу Російської імперії, Австро-Угорщини, Пруссії прикладна психологія розвивалася переважно польською мовою. Після проголошення незалежності Польщі (1918) учені-психологи тимбільше користувалися правом публікувати курси лекцій, наукові праці польською мовою. Це мало наслідком парадокс ізоляції польськомовної психологічної науки — малий відсоток публікацій у зарубіжних наукових журналах, слабку відомість більшості її представників у міжнародних наукових колах.
Література
- Śródka А. Uczeni Polscy XIX–XX stulecia : w 4 t. Warszawa : Aries, 1994. T. 1. 622 р.
- Rzepa T., Dobroczyński B. Historia polskiej myśli psychologicznej : gałązki z drzewa Psyche. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2009. 330 р.
- Stachowski R. Stefan Błachowski wśród zawieruchy Wielkiej Wojny // Studia Psychologica. 2016. Vol. 16. № 1. Р. 71‒96.
- Лукомська С. О. Філософська та психологічна спадщина Львівсько-Варшавської наукової школи // Теоретичні дослідження у психології. 2017. № 1. С. 134–143.
- Mamczak-Gadkowska І., Matysiak J. Stefan Błachowski (1889–1962). Poznań : Wydawnictwo Naukowe UAM, 2017. 363 р.
- Matysiak J. Biografie rektorów UAM. Poznań : Wydawnictwo Naukowe UAM, 2017. 364 р.
- Міхно О. Травень 2019. Постаті // Освіта і суспільство. 2019. № 5. С. 10‒11. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/718256/1/Міхно_2019_Травень%202019.%20Постаті_Освіта%20і%20суспільство%20№5%20с.%2010-11.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Діордій К. В. Блаховський, Стефан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блаховський, Стефан (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.06.2025
