Айдукевич, Казімеж

Айдукевич, Казімеж
Айдукевич, Казімеж 

Айдуке́вич, Казі́меж (Ajdukiewicz, Kazimierz; 12.12.1890, м. Тернопіль, тепер Україна — 12.04.1963, м. Варшава, Польща) — філософ, логік.

Айдукевич, Казімеж

(Ajdukiewicz, Kazimierz)

Рік народження 1890
Місце народження Тернопіль, Україна
Рік смерті 1963
Місце смерті Варшава, Польща
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів
Напрями діяльності філософія, логіка

Життєпис

1912 закінчив філософський факультет Львівського університету (навчався у Я. Лукасевича та К. Твардовського). 1920–1930 — один із активних членів Львівсько-варшавської філософської школи. 1921–1926 — доцент Львівського університету. Після Другої світової війни обіймав посаду ректора Познанського університету ім. А. Міцкевича, від 1954 — професор Варшавського університету, редактор журналу «Studia logica».

Особливістю замкнених мовних систем вважав відсутність в них термінів, значення яких не залежить від системи, значення всіх термінів системи змінюється після додавання в неї нових термінів. Якщо хоча б одне висловлювання однієї системи не має свого перекладу в іншій, то така система понять вважається «взаємонеперекладною» (обґрунтував у праці «Наукова перспектива світу»; 1934). Відповідно, зміна понятійного апарату зумовлює зміну терміну «істинний». Таким чином, «образ світу» утворює «концептуальний каркас», який є сукупністю значень «взаємоперекладних» мов. Радикальний конвенціоналізм був спробою К. Айдукевича описати емпіричні знання. Після 1936 відмовився від «радикального конвенціоналізму», який передбачав можливість ототожнення наукової теорії із замкненою мовною системою, проте не витримав критики. К. Айдукевич розробляв логіко-семантичну концепцію значення: значення та зміст терміна визначає спосіб його вживання в конкретній концептуальній системі. Отже, смисл мають ті слова, які називають один і той самий предмет у різних системах. Розв’язання філософських питань можливе завдяки використанню логіки, а через теорію пізнання можна отримати твердження про реальність. Одним із головних аналітичних методів дослідження вважав метод парафраз. На пізньому етапі творчості звернувся до крайнього емпіризму («Проблема емпіризму і концепція значення»; 1964).

Основні праці: «Основні напрямки філософії» («Główne kierunki filozofii»; 1923), «Картина світу та понятійний апарат» («Obraz świata i aparatura pojęciowa»; 1934), «Про значення висловлювань» («O znaczeniu wyrażeń»; 1931), «Епістемологія та семантика» («Epistemologia i semantyka»; 1948), «Завдання та напрямки філософії» («Zagadnienia i kierunki filozofii»; 1949), «Прагматична логіка» («Logika pragmatyczna»; 1965), «Мова та пізнання» («Język i poznanie. Wybór pism»; 1960–1965) та ін.

Праці

  • Картина мира и понятийный аппарат // Философия науки. 1996. Вып. 2: Гносеологические и логико-методологические проблемы. C. 231-253.

Література

  1. Воленьский Я. Львовско-Варшавская философская школа / Пер. с польск. Москва: Российская политическая энциклопедия , 2004. 472 c.
  2. Синиця А. Історія логічних досліджень у Львівському університеті (ХVII — 1-й. пол. ХХ ст.) // Вісник Львів. університету. Сер. "Філософські науки". 2011. Вип. 14. С. 31-41.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Боднарчук Л. С. Айдукевич, Казімеж // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Айдукевич, Казімеж (дата звернення: 17.11.2019).