Библісові
Библісо́ві (Byblidaceae) — родина квіткових рослин порядку губоцвіті (Lamiales) згідно системи Групи з філогенії покритонасінних рослин.
Зміст
Таксономія і характеристика
Родина включає 1 рід библіс (Byblis) і 8 визнаних видів комахоїдних рослин, подібних до росички, але не споріднених з цим таксоном.
Невисокі, з тонким кореневищем, одно-дворічні рослини [наприклад, библіс льоноквітковий (Byblis liniflora)]; або досить великі багаторічні (див. Багаторічники) кущі до 50 см заввишки [библіс гігантський (Byblis gigantea) — до 70 см] зі здерев'янілими кореневищами. Листки видовжені, круглі в поперечному розрізі, щільно вкриті волосками і двома типами залозок (їх близько 2 мільйонів). Квітки поодинокі, розташовані на верхівках пазушних нерозгалужених листкоподібних суцвіть, мають 5 пелюсток, зазвичай фіолетових відтінків, але трапляються і білі. Плід — коробочка яйцеподібної форми, розтріскується під час дозрівання насінин. Насінини кулеподібні, чорні, більш або менш ребристі. Процес проростання рослин багатьох видів потребує наявності пірогенних хімічних речовин, що виділяються після пожеж у посушливий період.
Поширення та екологія
Поширені в Австралії (західна, північна, північно-східна частини материка), на о. Нова Гвінея. Зростають, переважно, на болотистих зволожених ґрунтах по берегах річок, боліт або на пісках, що заболочуються в зимовий період і пересихають влітку. Бібліс гігантський часто трапляється на порушених місцезростаннях, поступово зникаючи з цих місць унаслідок відновлення природної рослинності.
Значення
Бібліс гігантський вирощують в культурі як декоративну рослину.
Додатково
Волоскоподібні залозки на ніжці, розташовані на листках, виділяють клейкий прозорий секрет, що сприяє вловлюванню жертви. Інший тип залозистого опушення листків — залозки, які продукують травні соки без ферментів і бактерій у складі. Думки вчених щодо їхньої функціональності розходяться. Можливо в травленні беруть участь гриби, проте також ймовірно на рослині живуть дрібні безкрилі комахи, що перетравлюють жертву рослини, а потім виділяють поживні речовини, які рослина може поглинути та засвоїти. Поки невідомо, чи сприяють ці комахи запиленню або це різновид коменсалізму, за якого один вид живиться залишками поживи іншого, не завдаючи йому шкоди, чи користі при цьому.
Література
- Conran J. G. A Revision of Byblis (Byblidaceae) in South-Western Australia // Nuytsia. 2002. № 15 (1). P. 11–19.
- Conran J. G., Christophel D. C. A Fossil Byblidaceae Seed from Eocene South Australia // International Journal of Plant Sciences. 2004. № 165 (4). P. 691–694.
- Hartmeyer I., Hartmeyer S. Byblis filifolia als echte Karnivore rehabilitiert // Das Taublatt. 2005. № 53. P. 4–5.
- Lowrie A. Carnivorous Plants of Australia Magnum Opus : in 3 vol. Poole : Redfern Natural History Productions, 2013. Vol. 1. 458 p.
- Refulio‐Rodriguez N. F., Olmstead R. G. Phylogeny of Lamiidae // American Journal of Botany. 2014. № 101 (2). P. 287–299.
- Givnish T. J. New Evidence on the Origin of Carnivorous Plants // Proceedings of the National Academy of Sciences. 2015. № 112 (1). P. 10–11.
- Chase M. W., Christenhusz M. J., Fay M. F. et al. An update of the Angiosperm Phylogeny Group Classification for the Orders and Families of Flowering Plants: APG IV // Botanical Journal of the Linnean Society. 2016. № 181 (1). P. 1–20. URL: https://academic.oup.com/botlinnean/article/181/1/1/2416499
Автор
Покликання на цю статтю: Жигалова С. Л. Библісові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Библісові (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.07.2024
