Беркут, Леонід Миколайович

Бе́ркут, Леоні́д Микола́йович (15.06.1879, м. Київ, тепер Україна – 12.02.1940, там само) — історик, фахівець із середньовічної історії Західної Європи.

Беркут, Леонід Миколайович
Народження	15.06.1879
Місце народження	Київ
Смерть	12.02.1940
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Київ
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Історія

Життєпис

Народився в сім’ї міщан. Середню освіту здобув у Третій київській гімназії. 1896–1901 навчався на історико-філологічному факультеті Університету Святого Володимира у м. Києві (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Залишений при університеті для підготовки до професорського звання. Після складання магістерських іспитів (1905–1906) проходив стажування в низці університетів, профільних освітніх та наукових установах Німеччини і Франції, поглиблюючи знання в галузі середньовічної історії Західної Європи. Прослухав спеціалізовані курси лекцій у Мюнхенському університеті Людвіга та Максиміліана, Марбурзькому університеті імені Філіппа, Берлінському університеті (тепер Гумбольдтський університет Берліна), Національній школі хартій та інших закладах.

Паралельно працював над магістерською дисертацією, продовживши цю роботу після повернення 1909 до м. Києва. Викладав в Університеті Святого Володимира як приват-доцент, 1909–1915 — доцент кафедри загальної історії Варшавського університету. Водночас викладав на Вищих жіночих курсах у м. Варшаві.

1912 завершив роботу над магістерською дисертацією, захистив її в Харківському університеті (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

1915 разом із викладацьким і студентським складом Варшавського університету евакуйований до м. Ростова-на-Дону (тепер Росія), де продовжував викладати в наступні роки (до 1917 евакуйований університет працював у м. Ростові-на-Дону, зберігаючи назву Варшавського університету; 1917 перейменований на Донський університет, тепер Південний федеральний університет у м. Ростові-на-Дону). 1915 отримав звання екстраординарного професора.

Після 1917 перебував у м. Ростові-на-Дону під час кількох змін влади в місті (Добровольча армія, червоні війська, командування Збройними силами на Півдні Росії, повторне захоплення міста червоними). У цих умовах намагався зберегти і налагодити роботу університету й вищих жіночих курсів при ньому (1918–1919 — один з організаторів і заступник директора Вищих жіночих курсів при Донському університеті в м. Ростові-на-Дону). Після остаточного встановлення радянської влади прийняв запрошення Київського інституту народної освіти (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) обійняти посаду професора всесвітньої історії й очолити відповідну кафедру.

1928 захистив докторську дисертацію у Всеукраїнській академії наук (тепер Національна академія наук України). Один із кількох українських дослідників, які здобули ступінь доктора наук в УСРР до створення загальносоюзної системи наукових ступенів у СРСР 1934.

Викладав 1922–1940 у Київському інституті народної освіти (з 1930 — Київському інституті професійної освіти, від 1933 — Київському державному університеті). Читав курси із західноєвропейської історії від Античності (історія Риму Стародавнього) до Середньовіччя (історія міст середньовічної Європи), низку курсів зі спеціальних історичних дисциплін, джерелознавства й методології історичних досліджень.

Після 1923 активно долучився до процесу українізації кафедри всесвітньої історії інституту.

Помер і похований у м. Києві.

Діяльність

Перша опублікована наукова праця — дипломна робота «Начерк з історії боротьби за інвеституру за часів імператора Генріха V» (рос. «Очерк из истории борьбы за инвеституру во время императора Генриха V»); нагороджена золотою медаллю університету. Роботу захищено 1901, опубліковано 1902 окремою брошурою.

Після перерви, пов’язаної зі складанням магістерських іспитів і продовженням освіти в Німеччині і Франції, упродовж короткого часу опублікував низку монографічних досліджень на основі опрацьованих за кордоном матеріалів. Видав курси лекцій із дисциплін, які читав у Варшавському університеті.

Дослідження Беркута цього часу здебільшого присвячено джерелознавству й історіографії середньовічної історії Європи та історії міст Німеччини, Франції.

Працюючи в м. Ростові-на-Дону, вимушено не провадив наукову роботу (за 6 років видав дві популярні брошури). Після повернення до м. Києва підготував низку важливих досліджень, найважливішими з яких є монографії «Етюди з джерелознавства середньої історії: період утворення і консолідації національних держав на романо-германському заході» й «Про долю Каролінзької історіографії 20–40-х років ІX віку» (обидві — 1928).

У 1930-х на працях Беркута позначилася потреба адаптувати стилістику і зміст лекційних курсів до офіційної марксистсько-ленінської ідеології.

В останні роки життя майже припинив наукову діяльність, зосередившись на викладацькій праці. Продовжував вести семінар для студентів, які планували займатися дослідницькою роботою.

Праці

Очерк из истории борьбы за инвеституру во время императора Генриха V (Генрих V и Пасхалис II до конкордата 1111 г.) Киев : Типография Императорского университета святого Владимира, 1902. 83 с.
Императорские привилегии и городские права XII в. в Германии. Варшава : Типография Варшавского учебного корпуса, 1910. 14 с.
Йоркские трактаты как источник для характеристики английских церковно-политических идей в эпоху до конкордата 1107 г. Варшава : Типография Варшавского учебного округа, 1911. 24 с.
История немецких городов в средние века. Варшава : Типография Варшавского учебного округа, 1912. 186 с.
Судьбы французских городов в средние века. Варшава : Типография Варшавского учебного округа, 1912. 28 с.
Етюди з джерелознавства середньої історії. Період утворення і консолідації національних держав на романо-германському заході. Київ : Друкарня Української академії наук, 1928. 232 с.

Література

Левченко М. Леонид Миколайович Беркут (З нагоди 25-их роковин наукової діяльности) // Записки історично-філологічного відділу. 1928. Т. 16. С. 280–283.
Юркова О. Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічний інститут: точка перетину // Архіви України. 2009. № 5. С. 220–228.
Налівайко А. Леонід Миколайович Беркут: етапи творчого шляху вченого // Емінак: науковий щоквартальник // Емінак. 2021. № 2 (34). С. 288–295.
Налівайко А. Урбаністичні студії Леоніда Беркута // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Історичні науки. 2021. Т. 32 (71). № 1. С. 120–127.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Беркут, Леонід Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беркут, Леонід Миколайович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.07.2024